18.02.1904 р. До І. О. Бодуена де Куртене

Wielce Szanowny Panie Profesorze!

Książkę «Wistnyka» dziś wysłano na ukazany adres. Sądzę, że nie uchybiłem prawom autorskim Sz. Pana, podawszy w przekładzie wyciąg z zajmującego referatu Pańskiego.

Czy otrzymał Sz[anowny] Pan odbitki z moich prac: «Карпаторуське письменство», «Слово о Лазаревѣ воскресеніи» і «Псевдо-Матвієве євангеліє», wysłane jeszcze w jesieni u. r. do Petersburga? Wkrótce otrzymam cokolwiek odbitek mych artykułów o ks[iądzu] Petruszewiczu, o kluczu Grzymałowskim i o legendzie o Popie Janie (Индейское царство) i pozwolę sobie wysłać je Sz. Panu.

Serdeczne pozdrowienia zasyłam Sz. Panu i Pani, jako też prof. Karjejewowi. Czy prof. Wesełowski nie jest chory? Pisałem mu omal nie przed rokiem w odpowiedzi na jego list – przebieram swoje sumienie, czym go nie obraził, ale zdaje się, że nie, a odpowiedzi nie mam. Rozumie się, że i ja sam, jako nadzwyczaj niepunktualny korespondent, nie mam prawa użalać się na innych, ale każdy list prof. Wes[ełowskiego] jest mi zbyt drogim, bym jego milczenia nie odczuł boleśnie.

Jeszcze raz ukłony

Iw. Franko.

Lwów, 18. II 1904, Krzyżowa, 12

Вельмишановний пане професор!

Книжку «Вісника» сьогодні вислано на вказану адресу. Гадаю, що я не порушив авторських прав шановного пана, подавши в перекладі виписки з цікавої Вашої доповіді.

Чи одержали Ви, шановний пане, відбитки моїх праць: «Карпато-руське письменство», «Слово о Лазаревѣ воскресеніи» і «Псевдо-Матвієве євангеліє», вислані ще восени минулого року до Петербурга? Скоро я одержу кілька відбитків моїх статей про ксьондза Петрушевича, про Ключ Грималівський і Легенду про Попа Івана (Индейское царство) і дозволю собі вислати їх шановному пану. Шлю сердечні привітання шановним пану і пані, а також проф. Кареєву.

Чи проф. Веселовський не хворий? Я писав до нього мало не рік тому у відповідь на його лист – перевіряю свою совість, чи не образив я його чимось, але здається, що ні, а відповіді не маю. Розуміється, що і я сам, як дуже непунктуальний кореспондент, не маю права нарікати на інших, але мені надто дорогий кожний лист професора Вес[еловського], щоб я не відчув боляче його мовчання.

Ще раз кланяюся

Ів. Франко.

Примітки

В оригіналі друкується вперше.

Вперше надруковано в українському перекладі: Літературна спадщина, т. 1. Іван Франко. К., 1956 р., с. 482 – 483.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 937).

…виписки з цікавої Вашої доповіді. – І. Франко має на увазі доповідь І. О. Бодуена де Куртене «Платонічний панславізм», виголошену 18 червня 1903 р. у Кракові й опубліковану в перекладі В. Гнатюка в ЛНВ (1904, кн. 1, с. 32 – 46).

…відбитки з моїх праць… – Йдеться про «Карпато-руське письменство», що друкувалося в ЗНТШ (1900), «Слово о Лазареве воскресеніи» в ЗНТШ (1900); «Апокрифічне євангеліє Псевдо-Матвія і його сліди в українсько-руськім письменстві» в ЗНТШ (1900); «Студії на полі карпато-руського письменства XVII – XVIII вв.» в ЗНТШ (1901).

…про ксьондза Петрушевича… – стаття І. Франка «О. Антін Петрушевич. Ювілейна сильветка» (ЛНВ, 1901, кн. 3, с. 171 – 192).

…про ключ Гримайлівський… – «Гримайлівський ключ в р. 1800. Історико-економічна студія». Надрукована 1900 р. в «Часописі правничій і економічній», т. І, с. 1 – 51.

Кареєв Микола Іванович (1850 – 1931) – російський історик і публіцист. І. Франко був знайомий з М. Кареєвим, 1904 р. підписався під привітанням, надісланим вченому з нагоди 35-річчя його наукової діяльності від імені Наукового товариства імені Шевченка (надруковане в «Хроніці» НТШ, 1904, № 20, вип. 4, с. 18).

Адреса у листі – вул. Крижова, 12 – вказана помилково. Від 27.10.1902 р. І. Франко зазначав у своїх листах адресу як вул. Понінського, 4. Можна припускати механічну описку в адресі або в даті року (скоріше за все, мав би бути 1901-й рік). Оскільки допустити помилкове написання / прочитання однієї цифри простіше, ніж помилку в адресі, умовно датуємо лист 18.02.1901 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 236 – 237.