26.06.1904 р. До Ватрослава Ягича

Hochverehrter Herr Hofrat!

Indem ich Ihnen mit herzlichem Danke die mir gütig ausgeliehene Abhandlung Golubinskijs gleichzeitig unter Kreuzband zurückschicke, erlaube ich mir Ihnen mitzuteilen, daß ich in meiner unlängst zu Ende gebrachten Arbeit über die Auffindung und Übertragung der Klemens-Reliquien zu einigen, für die weitere Erforschung der Cyrillo-Methodianischen Frage, wie mir scheint, ziemlich wichtigen Resultaten gekommen bin. Ich erlaube mir, Ihnen dieselben kurz in Thesenform hier mitzuteilen:

1) Die Legende von der Auffindung der Klemens-Reliquien (durch Grabung) entstand in Chersonesus in ersten Jahren des IX. Jahrh[underts], also ein halbes Jahrh[undert] vor Konstantins chassarischer Mission. Den Namen des Urhebers dieser Ausgrabung und des Verfassers der Legende können wir noch mit einiger Wahrscheinlichkeit ermitteln. Dieser und nicht Konstantins Zeit gehört der chersonische Metropolit Georgius. Konstantin hatte mit dieser Auffindung nichts zu tun.

2) Der Brief des Anastasius Bibliothekarius enthält außer der, auf ihre Glaubwürdigkeit nicht näher zu bestimmenden Erzählung Konstantins (Kaptitel 2) eine Erzählung des Metrophanes, welche durchaus auf jener älteren chersonischen Legende datiert, also, insofern sie das Ganze auf Konstantinus überträgt, ganz erlogen ist; ferner [bringt er] Nachrichten über drei Schriften des Konstantinus, was entweder jenes Metrophanes oder des Anastasius Kombinationen sind, also auch ganz unzuverlässig.

3) Die Italische Legende ist unmöglich das Werk Gauderichs oder des Johannes Levita; sie ist auf Grund jenes Briefes des Anastasius verfasst, hat die von Anastasius besorgte Übersetzung der chersonischen Legende benutzt, was sie aber außer diesen Quellen bringt, ist entweder leere Phrase, oder der pannonischen Vita Konstantini (oft mit Mißverständnissen) entlehnt.

4) Von den pannonischen Legenden ist die Vita Methodii älter und zuverlässiger, obwohl ihr Text vielfach verdorben ist. Ich betrachte die erste Hälfte des Kap[itels] IV als spätere Interpolation, gemacht auf Grund der Vita Konst[antini], Kap[itel] VI, als verderbt, vielleicht zusammengestrichen, so daß Heterogenes nebeneinander zu stehen kam, und den Brief Hadrians in der hier vorhandenen Form als gefälscht und in den Text der Vita Meth[odii] ebenfalls später interpoliert; sein Inhalt kann nichtsdestoweniger wahr sein.

5) Die Vita Konstantini ist später verfaßt, kann unmöglich das Werk desselben Verfassers wie Vita Meth[odii] sein, ist eine Kompilation guter Traditionen und eines bunten literarischen Materials, eine Tendenzschrift, deren Verfasser sich kein Gewissen daraus machte, verschiedenes, dem Konstantin nicht zugehöriges, auf seinen Helden zu übertragen.

Ich bin mir nur zu gut bewußt, daß vieles in meiner Abhandlung gewagt, schwach begründet, vielleicht ganz falsch ist, obwohl ich mich redlich bemüht habe, mich strikte an die Quellen zu halten, das bisher darüber Gesagte zu prüfen und aequam servare mentem. Ihnen, hochverehrter Herr Hofrat, als dem kompetentesten Kenner dieses ganzen Fragenkomplexes, den ich zugleich die Ehre habe, meinen Lehrer zu nennen, teile ich meine Schlüsse und Bemerkungen zuerst mit und erlaube mir, eine Frage daran zu knüpfen.

Meine Abhandlung (sie bildet das X. Kap[itel] meiner Arbeit über die Klemenslegende) wird zwar in den «Записки» der Sevcenko – Gesellschaft gedruckt (leider muß sie hier wegen ihres Umfanges in zwei Teile auseinandergerissen weiden), die «Записки» genießen aber das traurige Privilegium, von den wenigsten Slavisten gelesen zu werden. Mir wäre es aber sehr erwünscht, die Sache vor ein breiteres Forum zu bringen. Wäre es nun dem Herrn Hofrat erwünscht, daß ich die wichtigsten Resultate und Argumente meiner Arbeit in einer kurzen Abhandlung (etwa 1 – 1½ Druckbogen) für Ihr Archiv bearbeite? Wenn ja, dann möchte ich bitten, mir gütigst bekanntzugeben, wann die Arbeit fertigzustellen wäre, und ich würde dann womöglich alles beiseite stellen und diese Abhandlung schreiben. Sollten hochverehrter Herr Hofrat wünschen, den ruthenischen Text meiner Abhandlung einzusehen, so wäre ich gern bereit, die bisher gedruckten Bogen zur Einsicht zu schicken.

Mit vollkommenster Hochachtung ergebener

D-r Ivan Franko.

Lemberg, 26.VI 1904. Poniński-Gasse, Nr. 4

Вельмишановний пане раднику!

З щирою вдячністю повертаю Вам бандероллю статтю Голубинського, якою Ви так люб’язно дозволили мені скористатися, й водночас хочу поінформувати Вас про те, що у своїй, недавно закінченій праці про віднайдення і перенесення мощей св. Климента я досяг деяких результатів, як мені здається, вельми важливих для подальшого дослідження кирило-мефодіївського питання. Дозволю собі викласти їх коротко, у вигляді тез:

1) Легенда про віднайдення мощей св. Климента (шляхом відкопання) виникла у Корсуні в перші роки IX ст., тобто за півстоліття до хазарської місії Константина. Ім’я виконавця тієї розкопки й автора легенди можна ще з певною вірогідністю встановити. Саме тоді, а не в епоху Константина жив корсунський митрополит Георгій. Константин до цієї знахідки нітрохи не причетний.

2) Лист Анастасія Бібліотекаря містить, крім оповідання Константина (розд. 2), правдоподібність якого визначити важко, також оповідання Митрофана, котре датоване тим же часом, що й давніша корсунська легенда, а відтак, оскільки воно все приписує Константинові, повністю вигадане; далі (він подає) відомості про три твори Константина, які є комбінаціями або того ж Митрофана, або Анастасія і, отже, також зовсім позбавлені достовірності.

3) Італійська легенда ніяк не може бути твором Гаудерика чи Йоанна Левіта; вона створена на основі згаданого листа Анастасія й використала здійснений Анастасієм переклад корсунської легенди; все інше, що міститься в ній, крім цих джерел, є пусті фрази або взято (часто з помилками) з «Паннонського житія Константина».

4) Серед паннонських легенд «Житіє Мефодія» є більш давньою і достовірною, хоча її текст в багатьох місцях зіпсований. На мій погляд, перша половина розділу IV є пізнішою інтерполяцією, виконаною на основі «Житія Константина», розділ VI спотворений і, очевидно, скорочений, відзначається неоднорідністю, а лист Адріана в поданому тут вигляді перекручений і також пізніше інтерпольований в текст «Житія Мефодія»; незважаючи на це, його зміст може бути правдивим.

5) «Житіє Константина» написано пізніше й ніяк не може бути твором того ж автора, що й «Житіє Мефодія», воно є компіляцією добрих традицій і строкатого літературного матеріалу, це тенденційний твір, автор якого не соромився наділяти свого героя усім, що не належало Константину.

Я дуже добре усвідомлюю, що чимало думок у моїй статті надто сміливі, слабо обгрунтовані, а то й, може, зовсім хибні, хоча я чесно намагався строго дотримуватися першоджерел, перевіряти раніше сказане і aequam servare mentem. Ви перший, вельмишановний пане раднику, кому я, як найбільш компетентному знавцеві цього кола питань, кого маю за честь величати своїм учителем, повідомляю свої висновки і зауваження; тож дозволю собі додати до них одне запитання.

Моя стаття (вона складає розділ X моєї розвідки про св. Климента) буде надрукована в «Записках Наукового товариства ім. Шевченка» (через великий обсяг її, на жаль, доведеться розбити на дві частини), хоча «Записки» користуються тим сумним привілеєм, що їх читає найменше славістів. Мені ж дуже хотілося б винести ці питання на розсуд ширшого кола читачів. Чи не зволили б пан радник, щоб я опрацював найважливіші результати й аргументи своєї праці у короткій статті (приблизно 1 – 1.5 друкованих аркуші) для Вашого «Архіву»? Якщо так, то я просив би ласкаво повідомити мені, коли має бути закінчена стаття, тоді я по змозі відклав би усі свої справи і написав би її. Коли б вельмишановний пан радник мали бажання переглянути український текст моєї праці, то я охоче надіслав би Вам на перегляд надруковані досі аркуші.

З найглибшою пошаною відданий Вам

д-р Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано «Slavia orientalis», 1959, № 2-3, с. 76 – 77 (публікація М. Якубця).

У перекладі українською мовою друкується вперше.

Автограф листа зберігається в університетській бібліотеці в Загребі (ф. В. Ягича, № 4535).

Подається за фотокопією автографа (ІЛ, ф. 3, № 4896).

…статтю Голубинського… – Йдеться про статтю (яку саме – невідомо) історика російської церкви Євгена Євстигнеєвича Голубинського (1834 – 1912).

…у своїй, недавно закінченій праці… – І. Франко має на увазі дослідження «Святий Климент у Корсуні», де, зокрема, є розділ «Віднайдення мощей св. Климента»)

Гаудерик – єпископ з м. Веллетрі, недалеко від Рима (друга половина IX ст.).

…і aequam servare mentem. – Повний вислів Горація звучить так: «Aequam, memento, rebus in arduis servare mentem».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 245 – 248.