6.06.1904 р. До А. В. Крушельницького
| Львів | 6/VI 904 |
Високоповажаний пане!
Вибачайте, що так запізнився зі зреферуванням Вашої драми. Прочитав її сьогодні. По-моєму, вона має дві капітальні хиби: вона зовсім без акції – та се ще нічого, але головне – вона нудна. Все – і події, і характери, і розмови – держане в якімось матово-сірім тоні, розлізлі, несконцентровані. Коли «Чоловіка честі» я прочитав одним духом, то се читав, мов каміння під гору тягав. У ЛНВ я не міг би надрукувати її, а коли рефлектуєте на Вид[авничу] Спілку, то, думаю, що також буде трудно. Зрештою, даю її прочитати ще В. Гнатюкові.
Здоровлю сердечно.
Ів. Франко.
Примітки
Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1106)
…Вашої драми. – Йдеться про драму А. Крушельницького «Де серце мовчить…». У листі від 21 лютого 1904 р. А. Крушельницький пише про цю драму:
«Я старався в ній підхопити деякі риси нашого коломийського міщанства, що ще недавно русини, під впливом різних чинників, тепер на очах таки полонізуються» (ІЛ, ф. 3, № 161, с. 379).
А згодом, 8 червня 1906 р., згадуючи критичний відгук І. Франка на цю драму, її автор писав:
«Свого часу Ви написали мені, щоправда дуже загально, але так влучно оцінку комедії із міщанського життя, що я, хоч пробував іще з нею щастя, після деяких основних змін, остаточно згодився сам із Вашим поглядом і, видаючи останній її акт (пізніше написаний), «Зяті», решту знищив» (ІЛ, ф. 3, № 1631, с. 389 – 391).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 245.