1. Народна космологія і метеорологія

Іван Франко

1. Веселка. Веселка завсігди одним кінцем стоїть на землі і набирає води. (Магницкий, 13). Найчастіше бере з криниці, але часом бере також з ріки або зо ставу і тоді захапує з собою також риби, жаби і що є в воді. То потому, як надійде велика злива, то не раз видно по полю в калюжках риби, що попадали з дощем. (Пор. Federowski, 436; 437; AU. I, 73, 86; Schulenburg, 270; Bartoš, 293; Swiętek, 512).

Якби чоловік пив воду з того самого місця і в тім самім часі, коли її набирає веселиця, то би зробився свинею.

2. Весна. На Підгір’ї повторяють усюди: Добре то бойко каже: доки не мине три п’ять (тобто три рази по п’ять = 15 неділь від Різдва), доти не буде благодать (весняна погода).

3. Вітер. Коли не раз зірветься великий вітер, то се знак, що десь хтось повісився. (AU. III, 108; Чуб., І, 35; Federowski, 476; Weinhold, IV, 81; Schulenburg, 236).

Часом повіне такий вітер, що як трафить на чоловіка, то йому «вкулить» (покривить, спаралізує) руку або ногу, або наверне на нього якусь іншу слабість. Про такого чоловіка кажуть, що «його підвіяло». (Пор. Federowski, 1002, 1003).

4. Гори. Давно, перед потопом земля була зовсім рівна. Аж по потопі, як Пан Біг наказав водам уступитися з землі, то води з великою силою почали йти в землю і декуди поздували землю і поробили на ній гори. Внутрі гір замкнена відтоді потопна вода. Декуди вона протікає, і для того в горах є так багато джерел. Але є не одна така гора, що якби прокопав її до самого нутра, то з неї бухнула би така вода, що залила би весь край. (Пор. Federowski, 506, 507; «Житє і слово», II, 195).

5. Град. Як у літі дуже пече, «пріє», вітрець не повіне, то люди говорять: «Не дай Боже, аби градом не вергло». Градом кидає нечистий. От тим-то коли показується градова хмара – синя, а всередині білява – і здалека клекотить та шумить без вітру, то зараз треба бігти на дзвіницю і дзвонити. Є такі дзвони, що розбивають градову тучу. В Березові (Колом[ийського] пов[іту]) в 1880 році люди дуже нарікали на паламаря, що в пору не задзвонив і не розігнав хмари, і через те град вибив у селі всі засіви. (Swiętek, 552).

6. Грім. Котрого чоловіка грім заб’є, той щасливий у Бога. (Federowski, 841, 842; Магницкий, 49).

Як грім вдарить у хату, то того огню не годиться гасити. (AU. IV, 89).

Коли навесні загримить «на голе дерево», то ще буде сніг. (Weinhold, II, 82).

7. Дощ. Як іде перший весняний дощ, то діти вибігають простоволосі і стоять під дощем; се на те, щоб швидко росли. (AU. IV, 89).

Коли дощ зачинає падати і на воді стають рясні бульки, то буде слота. (AU. IV, 89).

Коли дощ іде і рівночасно сонце світить, то говорять:

Сонце сьвітит, дощ іде,

Чьирівниці масло б’є,

або:

Сонце сьвітит, дожджик кропит,

Чьирівниці масло робит. (Пор. AU. III, 325).

Такий дощ називається також «рудавина», господині вірять, що коли такий дощ змочить полотно, простерте на сонці для білення, то воно порудіє (його руда з’їсть). (Udziela, 133).

8. Звізди. Як звізда паде, то се значить, що якась щаслива душа вмерла. (Пор. Federowski, 403; AU. IV, 94).

Кождий чоловік має свою звізду на небі; як чоловік умре, то звізда впаде або й так загасне. (Schulenburg, 273; Bartoš, 292).

Коли взимі небо визвіздиться, тобто коли звізди дуже ярко горять, то се значить, що буде довша погода і великі морози.

9. Земля. Земля стоїть на воді, з усіх боків обілляна морем. Під сподом також є вода, і для того, як копати вглуб, то все чоловік докопається води. Де на землі понаставлювано великих будинків, великих тягарів, там земля погинається, а часом трясеться. Є такі місця, де земля не могла витримати і запалася. Кажуть, що під Львовом також земля погнулася; він трясся вже два рази; як ще затрясеться третій раз, то провалиться, і на його місці виступить синє озеро. (Пор. Federowski, 497).

10. Комета. Комету називають у Нагуєвичах мітлою. Мітла являється на небі на той знак, що має бути війна або помір на людей. (Federowski, 410; AU. III, 108).

11. Місяць. Коли новий місяць «полочеться», тобто коли на нові місяця випаде дощ, то й цілий місяць буде слотавий. (Пор. Магницкий, 12).

Коли місяць на небі стоїть догори рогами, то можна надіятися в тій квадрі погоди, а коли вділ рогами, то слоти. І то доти, доки квадра не переміниться. З переміною квадри міняється й погода. (Грінченко, І, 12).

Плями на місяці – се брат брата на вили підняв за те, що хотів украсти у нього в’язанку сіна. За те Бог їх обох поставив на місяці «на побліку», і видно, як один брат другого підняв на вили, а у нього ще в’язанка сіна на плечах. (Пор. Federowski, 394, 396; Kolberg, Krak. III, 8; Zbiór wiad. XIII, 17; AU. I, 85; III, 290, 291, 343; IV, 67 і д[алі]).

12. Небо. Говорять, що по смерті душа летить аж на край світу, там, де земля кінчиться, а небо починається. Між землею і небом є глибока пропасть, а через ту пропасть перекинена кладка така вузенька, як ниточка. То душа мусить іти по тій кладці. Отже ж, котра душа в Бога щаслива, то перейде так, як павук по павутині, а котра грішна, то зараз із тої кладки впаде і полетить просто в безодню до пекла. (Пор. Federowski, 40, 41; «Житє і слово», II, 235).

Часом небо відчиняється, так немов блискавка блисне, але не гасне зараз, а постоїть хвилину, ясність велика бухне, і в тій ясності видно ніби дрібненькі головки – то ангели. Котрий чоловік се побачить, а не забудеться, то чого в тій хвилі попросить у Бога, все йому сповниться. Найліпше просити спасения душі. Хто попросить багатства, то на того Пан Біг гнівається але просьбу його сповнить. (Пор. Federowski, 1399; Swiętek, 512).

13. Ніч. Уночі від півночі аж доки перші кури не запіють, усяка нечиста сила, упирі, дідьки, – все має міць ходити по землі. Тоді чоловікові не добре бути надворі. А скоро перший когут запіє, то вся погань мусить ховатися геть і вже тоді не може шкодити чоловікові.

14. Планета. Є така планета на небі, що як чоловік під нею уродиться, то буде щасливий, а під іншою буде бідувати. А є знов така планета, що як чоловік під нею вродиться, то, здається, здоров і нічого йому не хибує, а нараз щось таке на нього нападе, що мусить іти блудом, світами. Не раз отак від стола, від обіду встане, вийде з хати і піде хто знає куди і не верне аж за кілька неділь або й за кілька літ, як його тота планета мине. А не один під такою планетою вродиться, що що побачить, то мусить украсти. (Пор. Чубинський, І, 14; Wisła, III, 495; Federowski, 405).

15. Сонце. Коли сонце «схопиться рано», тобто зійде відразу дуже ясно, то вдень буде дощ. (Магницкий, 13; Świętek, 578).

Коли вечером сонце зайде в «завалу», тобто в чорну хмару, то вночі буде дощ. (Грінченко, 1, 12; Магницкий, 13; пор. Swiętek, 577; Udziela, 133).

Коли при заході сонця небо дуже червоне, то буде вітер. (Federowski, 390).

Коли сонце «міниться», тобто коли є затьміння сонця, то се віщує велику слабість або війну. (Grünbaum, 269, 340; Ś więtek, 543).

16. Спадь. Літом, як гарячі дні, буває часом спадь. Дощу не було, а в лісі з листя капає, і то не вода, а таке густе, солодке, зовсім як мід. То як є така спадь, тоді пчоли збирають багато меду; а котрого року її нема, то й меду нема. Інші називають се манною. Кажуть, що часом ідеш лісом або садом і так собі махнеш рукою по листю або по збіжжю, дивишся, а рука у тебе вся мокра і липка. Се значить, що спадь була.

17. Сніг. Коли взимі сніг завальний, то вліті збіжжя виляже. (Пор. Federowski, 449, 454).

18. Хмари. Хмари – то такі мішки, але не тверді, тільки так, як дриглі, а в них повно очок. То доки ще крізь ті очка вода йде, то добре. Але як хмара прорветься або як її розіб’є громом, то тоді така залива йде, що геть села топить. (Federowski, 434).

Хмара йде туди, куди її Господь навертає. Але злий дух часом сперечається з Богом і навертає не туди, де треба; тоді погана туча йде.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 117 – 121.