4. Вірування про звірів

Іван Франко

1. Бабка головата (Aspro). То така риба, що тіло риб’яче, а голова жаб’яча. Її не годиться їсти з головою, а треба насамперед голову відтяти, а потім варити.

2. Бабруна (Coccinela septempunctata). Вона проповідає чоловікові дорогу. Положи її на долоню і скажи:

Бабрун, бабрун, бабруночко,

Покажи ми дорожечку:

Ци в гору, ци в долину,

Ци в середну кватирину?

То в котрий бік вона полізе, в той бік тобі дорога стелиться. (Пор. Schulenburg, 266).

3. Борсук. Борсукове сало помагає на кашель і на дихавицю.

4. Бузько. Не годиться бузькові руйнувати гнізда. Як би хто зруйнував, то він за те помститься: своїм дзьобом викреше огню і запалить хату. (Пор. Weinhold, IV, 83; Schulenburg, 260; Bartoš, 298; Świętek, 585).

На чиїй хаті бузько покладе собі гніздо, там у хаті добре ведеться. (Schulenburg, 260).

Хто перший раз навесні побачить бузька, як летить, то ціле літо буде здоровий на ноги; а як побачить бузька, що стоїть, то такого чоловіка ціле літо будуть боліти ноги. (Schulenburg, 260).

5. Вовк. Вовк не може чоловіка з’їсти, бо йому святий Николай зуби замикає на весь рік. Свйитий Николай є найстарший над вовками, то вни сі просьит у нього, щоби їм бодай узимі повідмикав зуби, щоби могли й чоловіка їсти. То чьисом свйитий Николай і позволит їм їсти, але й то не кожного. Не раз вовки нападут чоловіка самого серед ліса і нічо му не зробйит, а йинчого то таки серед села заїдьит.

Вовк має в хребті одноцілу кість, таку, як дручок, і не може сі скривити: як сі хоче обернути, то мусит сі весь обкрутити довкола.

Вовче горло сушать і переховують. Коли у кого болить горло, то дають йому напитися води, процідженої крізь таке вовче горло.

6. Волос. У джерелах або калюжах на полі буває волос, такий хробачок чорний або білий, тонкий і довгий, подібний до кінського волоса. Хто би того волоса спив з водою, той би певно вмер. Його не можна навіть у руку брати, бо він може вгризтися під шкіру так, що його не витягнеш і треба аж шкіру розрізувати. (Пор. Магницкий, 46).

7. Воробець. Воробець – то дідьчий птах. У осени є одна така ніч, що дідько забирає воробців собі. Придивіться в жнива, кілько їх літає, цілі верети. А прийде зима, то вже тільки десь-не-десь по одному воробцеві є. То їх уосени дідько забрав. Настає така ніч, то воробці вже весь день перед тим сидять насовлені і пищать так, що страх. А вночі злітаються всі в одно місце, то там дідько бере їх і насипає до чвертки. Насипле повну чвертку, а зверху згорне чубок; то те, що згорнув – лишається на землі, а те, що в чвертці, то його.

8. Ворона. Коли над ким ворона крякає, то се йому лихо віщує. Такий чоловік повинен тоді сказати: «На свою голову крякай, не на мене!»

Ворона, як уліті побачить кінський – вибачте – лайняк, то відвертається та й кричить: «Кака! Кака!» А як узимі потисне мороз, а її притисне голод, то вона, як де знайде той лайняк, то зараз до нього та й верещить: «Колач! Колач!» (Пор. Грінченко, II, 6).

9. Вугор. Вугор уночі, як горох цвіте, вилізає з води на берег і ссе гороховий цвіт. Тоді його добре ловити. (Świętek, 593).

10. Вудвуд. Вудвуд – то жидівська зозуля. Пішли жиди в ліс, щоби послухати, як зозуля кукає. Вертають, а чоловік питається їх:

– Ну, що, чули-сте зозулю?

– Ой, ой, чому ні? Воно таке мудре! Скоро тільки ми надійшли, зараз нас пізнало та й заспівало: «Юд, юд, юд!»

11. Вуж. Вуж любить часом сидіти в воді, у печерах. Не один, ловлячи руками раки або рибу в печерах при березі, витягнув вужа з печери. Але він чоловіка не кусає.

12. Гадюка. До гадюки не годиться доторкатися рукою. Якби хто взяв гадину в руку, то йому вся шкура на руках потріскає і облізе.

Забиту гадину не годиться лишити на землі, бо вона вночі ожиє. Її треба заостреним прутом прошпигнути голову, а прут той другим кінцем уткнути в землю край дороги. (Пор. Магницкий, 46; пор. Świętek, 591).

Коли гадина вкусить чоловіка, то біжить до води, і вкушений чоловік повинен також бігти до води. Коли чоловік борше добіжить, то він буде живий, а гадина здохне, а коли гадина борше добіжить, то чоловік умре, а вона буде жива. (Świętek, 592).

Гадини мають над собою старшого, кріля. Його можна пізнати по тім, що має діяментову корону на голові. Хто би таку гадину побачив і вбив, то зараз би тілько гаддя назбігалося, що би його на місці рознесли. Таку гадину як здиблеш, то найліпше погодувати її, дати їй молока і поводитися з нею добре. Часом вона замешкає на обійстю або в стайні, то як там їй не роблять кривди, то такому чоловікові все ведеться дуже добре. Кажуть, що один чоловік відборонив таку гадину від бузька, що хтів її з’їсти, то вона добре йому за те віддячилася. Каже:

«Підстав долоню під мою голову!» Чоловік зразу боявся, думав – укусить. Але потому зробив, що гадина веліла, а вона упустила йому з голови на долоню свою корону, такий камінець, що вночі світився, як свічка. То той чоловік продав той камінець за великі гроші. (Schulenburg, 96).

Гадюки не згадують у розмові або описують її: «довга», «тота, що під корчом сідит», «поганка». (Про сей евфемізм див. Grünbaum, 264).

13. Гуси. Коли малі гусята повилуплюються з яєць, то дають їм їсти січене яйце, на твердо варене. Але перед тим, натще серця, дають кождому по зернятку перцю, щоб були «дерзкіші».

Коли гусячий пастух узимі викрадає бульбу або пироги з горшка, то вліті буде йому каня гусята красти.

Коли взимі гуска стоїть на одній нозі, то буде мороз. (Магницкий, 14).

14. Гусяр. Буває таке виросте, що ні то гуска, ні гусак: гегає так, як гусак, а до гусок не береться, гуски його не люблять, б’ють геть від себе. Се є «гусьир». Його радо держать, бо його голос полошить відьми від обійстя.

15. Дуринтах, дуринотя. Є такий пташок, що має той звичай сідати перед чоловіком. Не один дурний, побачивши його, думає, що ось я його зловлю, біжить за ним, а пташок нібито слабий, не може летіти, трохи побіжить, а як чоловік уже туй-туй має його вхопити в руку, він перхне і знов пару кроків підлетить і сяде. Чоловік біжить за ним далі, і він так веде за собою чоловіка чимраз далі, поки чоловік зовсім не зіб’ється з дороги. Такому пташкові ніколи не треба вірити, бо то звичайно буває Блуд.

16. Жаба. Жаби розмовляють із собою в воді:

– Кумо, кумо, кумо! Що-сте варили?

– Борщ, борщ, борщ, буряки-ки-ки-ки! буряки-ки-ки-ки. г Жаби літом «тнуть» (їдять) збіжжя. (Swiętek, 592). Як у снопі зі збіжжям везеться додому жаба, то віз, накладений снопами, буде дуже тяжкий і легко може перевернутися.

17. Журавлі. Коли журавлі летять, то їх можна змилити з дороги. Треба тільки взяти ніж-колодач, застромити його вістрям у землю по саму колодку, за колодку взяти обома руками, зложивши їх уперед навхрест, і потім крутитися довкола ножа і кричати:

Круцю, круцю, журавлі,

Ваша мати на воді.

То над таким чоловіком журавлі будуть довго крутитися в повітрі. Але се гріх так робити.

18. Заєць. Коли заєць перебіжить кому дорогу, то буде нещастя або якась лиха пригода. (Магницкий, 12; Weinhold, IV, 83; Schulenburg, 241; Świętek, 567).

Заяць спить завсігди з отвореними очима. (Schulenburg, 258; Bartoš, 302).

19. Зелена жаба. Зелену жабку як зловлять, то цілують, аби губи від вітру не сідалися. Так само держать її в руках, аби руки не сідалися при жниві.

20. Змія. Змія не раз кидається на чоловіка, гонить за ним і свище на інші, щоби збігалися. Чарівниці ловлять змію в коновку на якісь чари. Бузько також полює за зміями. Не раз виділи, як він зловить її, проковтне, а вона йому задом вилізе; тоді обернеться, дасть їй дзьобом пару разів по голові і знов проковтне.

21. Їжак. Їжак уосени йде до саду, вилізе на яблінку, натрясе яблук, а потім обкачається по тих яблуках, настромляє їх повно на свої шпички і несе до нори та й їсть узимі.

З їжака забитого здирають шкуру, і як хочуть відлучити теля від корови, то прив’язують ту шкуру теляті на чоло. Коли теля візьметься ссати корову і дуцне її чолом у живіт, то корову заболить, і вона відіпхне теля геть від себе.

22. Кіт. Коли кіт «наникає», тобто похлебче молоко або яку іншу страву, то вже того не можна їсти. (Грінченко, II, 19; Świętek, 581).

Коли кіт миється на порозі або дреться до одвірка, будуть гості. (Магницкий, 11; Weinhold, IV, 81).

Коли котові обсмалити вуса, не буде мав нюху. (Bartoś, 296).

У кота в кінці хвоста є гадюча їдь, для того дуже часто котові втинають кінчик хвоста і вірять, що вже тоді кіт не стечеться. (Пор. Federowski, 188, 353).

Кота лиш до сімох літ можна тримати. По сімох літах в нього вступає злий дух: він уже мишей не ловить, а може кинутися на чоловіка, особливо в сні. (Пор. Bartoš, 296). Як чоловік лежить горілиць, а у нього горлянка при диханні рушається, то такий кіт може кинутися і перегризти горло. Або дитину в колисці може заїсти. (Пор. Federowski, 188; Świętek, 580 – 582).

23. Когут. Піяння когута прогонює злі духи. Як перші кури запіють, то вже злі духи на землі не мають такої сили шкодити чоловікові, як перед тим, хіба би чоловік попав у таке місце, де ніколи не доходить голос когута ані голос дзвона («де кури не допівают, де дзвони не додзваньиют»).

24. Кордюк. Так називають звісного медведюха (grillotalpa vulgaris), про котрого вірять, що якби вкусив, то би чоловік спух. Кордюком називається також худоб’яча слабість – боляк на язиці або під язиком.

Коли хтось говорить таке, що другий уважає за погану ворожбу, то клене: кордюк ти на язиці!

25. Курій. Часом трафиться така курка, що змаленьку була, ніби курка, а потому робиться, ніби когут: раз піє, потім знов квокає, але ані на яйцях сидіти не буде, ані до курок на когута не здала. То називається курій. Такого не годиться держати на господарстві.

26. Курка. Коли курку, що несеться, взяти в руки і перевернути догори ногами, то в ній яйце перевернеться, і вона не буде могла знестися і може від того здохнути.

27. Ласиця. Де в стайні є ласиці, там худоба ведеться. Кожда корова має свою ласицю; якої масти корова, такої й ласиця. Якби тоту ласицю вбив, то би й корова за нею здохла. (Schulenburg, 259; Świętek, 583).

28. Ластівка. Коли ластівка через отворене вікно влетить до хати, то се знак, що в тій хаті хтось умре. (Магницкий, 12).

Ластів’яче гніздо гріх руйнувати. (Weinhold, IV, 82; Świętek, 586).

29. Лилик. В Нагуєвичах називають його пергач і також вірять, що се миш, у котрої виросли крила, коли з’їла дрібку свяченої паски. Коли хто зловить пергача, то прибиває його за крила надо дверима в стайні, то вже тоді ніяке лихо не буде докучати худобі.

30. Лин. Лин може жити довго й без води. Аби тільки знайшов де вогку ямку, то там собі надує піни так, як добру шапку, і в ній буде жити й місяць або й більше.

31. Миш. Коли миш покушає свяченої паски, то з неї зробиться пергач (лилик).

Коли в пшениці нема «мишачок» (засохлих мишачих екскрементів), з такої пшениці гріх робити проскури: видко, що вона заклята, коли миші не доторкалися до неї.

32. Мотиль. Коли навесні перший раз побачиш білого мотиля, то се знак, що ще буде сніг, а коли червоного, то вже буде весна. (Пор. Bartoš, 302).

Коли хлопець побачить перший раз навесні жовтого мотиля і зловить його, то потім кожде пташаче гніздо в лісі знайде.

33. Мнюх. Мнюха зарізаного як повісити на сонце, то з нього витече смалець. Сей смалець дуже помічний на очі: в кого очі болять, віка червоні, то тільки тим смальцем мазати.

Мнюх жиє в печерах, часом дістанеться до нори, йде геть далеко попід землю і виплине десь у такій криниці, де ніхто досі його й не видав.

34. Муха. Як хто в страві з’їсть муху, то його здує.

35. Олійник (іволга) дуже боїться чоловіка, нелегко дасться видіти. Коли літом олійник часто фівкає, то буде дощ. (Swiętek, 578).

36. Павук. Якби павука з’їв, то би тріс. Як павук свої сіті сам розриває, то буде вітер, а як пильно засновує, то буде погода.

37. Перепелиця не раз зимує у нас: запхається в дупло, закоценіє там, а на весну знов прийде до себе. То раз один чоловік привіз із лісу взимі дуплаву осику, розколов її, а з середини щось випало, як грудка. Він придивляється, аж се перепелиця. Вніс до хати, обігрів її, і вона ожила.

38. Пес. Пес має до себе, що може видіти духа. От як часом умерлий по смерті ходить – пес його видить, а чоловік не завсігди. То зараз пізнати: пес скулиться, хвіст під себе, видивиться в одно місце, сереть наїжить, а гавкнути не сміє, тільки пищить, як мала дитина. На духа він не має моці гавкати. А чоловік дивиться в той бік і не бачить нічого, тільки нагло такий його страх здійме, що відразу волосся на голові дубом стає. То вже певний знак, що в тім місці щось є: або нечистий – щез би! – або небіжчик якийсь ходить та покутує. (Świętek, 583).

А злого чоловіка пес також прочує. Не раз прийде до хати зовсім чужий чоловік; пес гавкне на нього два-три рази та й утихомириться. А свого близького сусіду, як злий чоловік, то хоч щодень бачить, а проте так уїдає, так рветься кусати, що обігнатися не можна. То вже знак, що то погана душа: або злодій, або дводушник (упир).

Пес не може знести людського ока. Як йому остро вдивишся в очі, то аби який був пес лютий, то відвернеться геть. А як його візьмеш за вуха і подержиш, дивлячися йому просто в очі, то почне дертися, скавучати, а потім, як його пустиш, то так утече, як опарений. Не знати, що він там таке страшне видить у людських очах.

Як дитина пса напудиться, то треба з того пса намикати шерсті і нею підкурити дитину, то не буде шкодити. А якби занедбав, то дитина буде нудити, схнути і може вмерти. (Weinhold, V, 98).

Коли літом пес микає писком траву (пасе), то се знак, що швидко буде дощ. (Herrmann, III, 164; Knoop, 181).

Коли пес виє вночі, піднявши морду догори, то віщує огонь, а коли порпає яму і виє, встромивши морду в ту яму, то віщує, що хтось в домі умре. (Магницкий, 12; Revue, IX, 116, 466; Knoop, 164).

39. Пискір. Пискорі найліпше ловляться взимі на горохов’янку: в тоню треба встромити в’язанку горохов’янки і лишити через ніч, то до рана в неї налізе повно пискорів.

40. Полоз. У великих ріках та болотах виводиться полоз. То є така гадюка, велика, як оборожина. Вона чоловіка не чіпає, але на худобі робить багато шкоди. Кажуть, колись був такий полоз в Унятичах (Дрогобицького пов[іту]). То якийсь чоловік вибрався на коні, взяв косу і, підкравшися аж до його гнізда, як не шарахне його косою в голову! Тоді, не озираючися, почав утікати на коні, а полоз за ним. Гнав, гнав аж до села і тут оглянувся. Дивиться, а полоз уже ось-ось доганяє його, то він зо страху впав з коня і вмер на місці. А полоз добіг до нього і також на тім місці здох.

41. Птахи. Коли хто знайде пташаче гніздо, а розповість про нього комусь другому по заході сонця, то за-ким прийде другий раз до сього гнізда, мурашки поїдять молодих пташенят. (Revue, IX, 334).

42. Пчоли. Є такі пасічники, що вони «знают до пчіл»; у іншого Пчоли нічого не наносять, а у нього меду повні вулиї. А не знайдуть меду в полі, то пасічник посилає їх у чужу пасіку, і вони нападають на вулиї, січуть чужу муху, а мід забирають. (AU. III, 97).

Коли кому присняться пчоли, то се віщує огонь. (Weinhold, IV, 86).

43. Рак. Якби на живого рака сіла муха, а потім та муха вкусила чоловіка, то у того чоловіка на тім місці зробиться рак (слабість). (Federowski, 218).

Ракові яєчка, що самиця носить під хвостом, називають «пшеничкою» і їдять їх сирі.

Раки найсмачніші тоді, коли цвіте пшениця.

Якби хто рака приніс до хати, а він би виліз із миски і запхався десь у діру так, щоби його не знайшли, то він там буде жити. Як перебуде сім літ, то з нього зробиться дідько. Тоді в такій хаті так буде страшити, так буде збитки робити, так будуть люди мерти, що треба хату валити і перенести в якесь інше місце.

44. Ремез. Коли хто знайде ремезове гніздо, то повинен узяти і сховати. Таким гніздом підкурюють, коли хто хорий на рожу або на водяну пухлину, і помагає.

45. Риба. Коли в щупаковім череві знайдуть рибу ще свіжу, то її печуть і дають з’їсти хорому на бігунку, то йому зараз буде ліпше.

Малим дітям, поки ще не говорять, не можна давати їсти риби, бо довго не будуть говорити.

Риба найліпше ловиться перед дожджем. В саме полуднє риба не ловиться, вона тоді грає, гуляє посеред води.

Бувають риби дуже старі і великі. Коли така риба виставить хребет із води, гадав би, що то берег, порослий мохом. Раз плили сплави рікою. Вечером люди пристали до берега, повилазили на бережок і розложили огонь, щоб там ночувати. Але скоро огонь добре розгорівся, нараз захитався бережок і втонув у воду, бо то не був бережок, тільки така величезна риба. Ті люди мало не потонули, поки не вирятувалися на свій сплав.

46. Свині. Як льоха впороситься і вродить більше поросят, ніж має цицьок, то те одно надчисельне порося, що для нього нема цицьки, треба вбити, бо воно принесло би для дому якесь нещастя.

Коли свині квичать і носять солому, то буде слота. (Магницкий, 13).

47. Синиця. Як має бути весна, то синиця кличе до чоловіка: «Мечи сани, бери віз!»

48. Слиж. Коли корова не хоче літитися, то треба взяти живого слижа і дати корові, щоб його проковтнула, то зараз почне «бігати».

49. Сова. На чиїй хаті сова закричить, там хтось умре. Але якби хто тоту сову зараз злапав і забив, то нічого не буде, бо тоді вона на свою голову кричала. (Schulenburg, 261).

Сова – найпоганіший птах через те, що має велику голову і витріщені очі. Всі птахи її цураються, і де тільки побачать, зараз кричать і б’ють її.

50. Соловій. Коли доторкнутися до соловієвого гнізда або заглянути в нього, хоч би там і не було старих, а тільки самі яйця, то він зараз пізнає, покине гніздо і яйця і летить геть.

51. Сорока. Коли сорока зацекоче перед вікнами, то се знак, що будуть гості; коли ж цекоче проти задніх дверей, то віщує якусь погану новину. (Пор. Bartoš, 299; Schulenburg, 261; Knoop, 173).

52. Теля. Малому теляті не годиться «замацувати» того місця, де мають бути роги, бо тоді роги не будуть рости.

Щоби до теляти не вчепилися вроки, перев’язують йому шию червоною стрічкою.

53. Щупак. У щупаковій голові є такі кісточки, що виглядають так, як Христова мука: є хрест, є піка, є драбина, є цьвоки, тростина. Як на Святий вечір їдять щупака, то хто повіднаходить у голові всі ті кісточки, повинен сховати їх і мати весь рік при собі, то до нього не приступить ніяке лихо. (Schulenburg, 266).

У щупака в череві не раз можна знайти не тільки рибу, але навіть ящірку або гадину. Такого щупака не годиться їсти.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 129 – 139.