3. Вірування про ростини
Іван Франко
1. Бабка. Листок з бабки прикладають до рани, то помагає натягнути міхур і швидше гоїть.
2. Боз. Боз – нечисте дерево. Коли його врубати, то тому чоловікові, що рубав, може дуже зашкодити: йому вкулить руку або ногу, або на нього найде яка інша слабість. (Udziela, 131). Коли діти роблять із бзу пукавки або інші забавки, то старші говорять їм: «Покиньте, се паскудне дерево, від нього буде голова боліти». (AU. IV, 74). Воно не все було таке паскудне; колись боз був добрим деревом, аж коли на нім повісився Юда, то Пан Біг прокляв його. (Bartoš, 305). Про те, що Юда повісився власне на бзі, співається в дяківській, досі, здається, не друкованій пісні, в отсій строфі:
А єще Юда,
Яко облуда
На сем світі ходит.
Поверг сребники
Перед священики
І на бзі ся давит.
Там прилетіли дияволи з пекла,
Душу істягли, яко із пса стекла
І вовергоша до ада. (Пор. Federowski, 565).
3. Бульба. Бульба вперед добре родилася. Аж як зачали з неї робити горівку, то попи закляли її, і відтоді почала гнити.
4. Гарбуз. Як наїстися колоченого гарбуза, а зараз по тім подивитися на суху вербу, то зараз знов схочеться їсти. (Пор. Schulenburg, 268).
5. Гриби. Як знайдеш у лісі гриба, то хоч би й який був маленький, то вже його не можна лишити, а треба взяти. Як побачиш гриба, а не возьмеш, то його хробаки з’їдять. (Bartoš, 304).
Гриби в лісі мають свої місця, грибовища, де люблять рости. Треба «мати до себе», щоб їх знаходити. Не один піде, налазиться по лісі і не знайде нічого, а другий ледве за фосу, та й набере.
Де знайдеш одного гриба, то там шукай і другого, бо він завше мусить мати собі товариша.
В котрім році дуже гриби зародять, в тім році буває помір на людей. Дехто гордує грибами і приговорює: «Якби се було добре, то би то вовки в лісі їли».
6. Дев’ятосильник. Є таке зілля девйитосильник; якби його на дев’ятьох утренях освятив, то воно помагає на кожну слабість.
7. Дерево. Коли сире дерево в огні сичить і пищить, то кажуть, що се там грішна душа покутує.
На порозі гріх дерево рубати. (Bartoš, 283).
8. Живокість. Корінь із живокості, варений на свяченій оливі і розтертий на масть, помагає злічувати переломану кість у тілі. (Пор. Federowski, 2826).
9. Жито. Житній цвіт зчімхують долонею і додають до табаки, щоб пахла.
10. Збіжжя. Із збіжжя, призначеного на насіння, не можна нікому давати ані зичити, бо той «відбере насіння». (Пор. Federowski, 2141,2198).
11. Зілля. Коли хто знайде яке зілля, що помічне на яку слабість, то вириває або викопує його та й каже: «От треба взьити, най сі не пригаджьиє», себто: «Не дай Боже такої пригоди, в якій би воно було потрібне, але на всякий випадок добре мати його “при хаті”».
12. Капуста. На Святий вечір, коли поставлять на стіл капусту, повинні всі сидіти тихо і не брати за ложки. Тоді господиня говорить:
– Їджте, діти, капусту!
– Не хочемо! – відповідають усі хором.
– Їджте, діти, капусту! – припрошує вона знов.
– Не хочемо.
– Їджте, діти, капусту! – взиває господиня третій раз.
– Не хочемо.
– Ну, коли не їсте, то нехай же її вліті й гусільниця не їсть.
Тільки потім зачинають їсти і вірять, що після сього гусільниця нарік уже не рушить їх капусти.
13. Ключове зілля. Є таке зілля, що як косиш на луці, а натрафить коса на нього, то розлетиться на кавалки. Кому таке трафиться, повинен зараз той перекіс позбирати і кождою бадильцею доторкнутися до коси. Так дійде й до того зілля, що від нього коса тріскає. То є ключове зілля. Якби хто те зілля всушив, а потім розрізав собі в долоні шкуру, вложив там кавалок того листка і знов стулив так, щоб воно там заросло, то такий чоловік, до якого б тільки замка доторкнувся тою долонею, кожний би йому зараз отворився. (AU. IV, 163; Federowski, 527; Ś więtek, 536).
14. Мак. Мак-хруставець (самосівень) має то до себе, що його злі духи бояться. Як обсипати тим маком обійстя, то там жаден упир, жаден злий дух не прийде, поки всього маку не визбирає. Як де до хати ходить умерлий і страшить, то треба таку хату обсипати маком. Умерлий прийде вночі і буде ходити довкола обійстя, але досередини не зможе ввійти через мак. То не раз чути, як така душа плаче та заводить; нікого не видно, а чути голосний плач. (Пор. Federowski, 172).
Жваний мак, приложений до міхура, що набрав на тілі, робить те, що сей міхур дуже швидко зм’якне і пропукне.
15. Маруна. (Origanum maiorana). То є таке пахуче зілля. Воно виростає там, де посіяти дрібки з свяченої паски. Її корінь викопують і додають до табаки, щоби ліпше пахла.
16. Німиця. (Hyoscyamus niger). Її насіння сиплять до миски, наливають окропом і ту пару пускають на болючі зуби, щоб перестали боліти. (Пор. Federowski, 2586).
17. Папороть. Вночі перед Іваном Купайлом цвіте папороть. Хто би такий цвіт знайшов і носив усе при собі, той бачив би всі скарби, які де є в землі закопані. (Пор. AU.І, 187; Federowski, 535, 538; Schulenburg, 209; Bartoś, 305).
18. Перець. Перець мужчині помагає, а жінці шкодить. У Дрогобичі є приповідка:
Pieprz mężczyznę na konia wysadza,
A kobietę do grobu sprowadza
[Перець мужчину на коня висаджує,
А жінку до гробу провадить (польськ.). – Упоряд.]
19. Песє молоко. Як узяти стебло, зігнути його в маленьке кільце і послинити так, що слина закриє те кільце, немов тоненька плівочка, а на ту плівочку пустити краплину соку з песього молока, то покажеться зразу синя, а потім червона фарба, ніби кров. Діти, роблячи се, приспівують:
Виїдь, виїдь, крілю,
На червонім коню!
Твої сини порубані,
Попід мости пометані.
20. Садовина. Коли садовина не родить або слабо родить, то на Святий вечір бере батько дитину і перед вечерею, як уже змеркне, ідуть оба в сад. Батько має сокиру, підходить до грушки або до яблінки, прикладає до неї сокиру та й каже:
– Ну, отсю мушу зрубати, бо не родит.
– Ей, татунцю, не рубайте її, – просить хлопець. – Вона вже буде родити.
– Ні, таки мушу зрубати! – грозить батько і замахується. Хлопець знов просить, і так до трьох раз. Після того вірять, що деревина перелякається і буде родити. (Грінченко, II, 21).
21. Сафатина (Assa foetida). Її купують у склепі і нею кадять на Святий вечір у стайні, а особливо коровам попід вим’я, щоби чарівниці не мали до них приступу. (Пор. Federowski, 1835,2014).
22. Сварник. Є таке зілля, сварник, що як його принести додому, то певно буде сварка. (Пор. Federowski, 523).
23. Солома. Соломи з постелі, на котрій умер чоловік, не годиться закопувати в землю, бо в тім місці нічого не буде рости; її не можна кидати на гній, бо поле сім літ не буде родити; а треба винести її за село, на границю і там спалити. (Пор. Schulenburg, 234).
24. Страхополох. Є таке зілля, страхополох, то його насінням добре підкурювати, як хто заслабне з перестраху.
25. Тютюн. Тютюн курити не гріх, але табаку нюхати – гріх. Табаку сам чорт вигадав. То, кажуть, так було.
Умерла якось-то чортова мати. Дуже по ній чорт бідкався, бо була душа несогірша. От і покликав багато людей на її погріб, щоб віддати небіжці остатню честь. Запросив і попів, ті заспівали «вічная пам’ять» і читали всякі чтения над труною. Але найдужче смутило чорта те, що ніхто з покликаних не хотів плакати за небіжкою, а ще були й такі, що балакали: «Добре тій старій відьмі, що померла, менше буде лиха на світі, менче чортів виведеться!»
Се старшого чорта аж по душі пекло, от він і думав, що би то таке зробити, щоби ті люди розплакалися по його небіжці матері. По погребі запросив чорт усіх погребових на гостину, щоби за грішну душу випили та дещо перекусили. Попи не хотіли йти, але люди пішли до чорта до хати. Чорт їх приймає, чим може: горілкою з медом, калачами і свининою. А наостатку натер повний макотерт табаки, поставив на стіл перед гістьми та й каже: «Люденькове, досі їв рот, а тепер нехай їсть ніс!»
І давав їм табаку, щоби пчихали. Люди горнулися до макотерта, а сльози течуть їм по лицях. Чорт утішається, бачачи, як люди плачуть по його матері. Побачив се премудрий Соломон і задумався, що хитрий чорт отак підійшов невинний нарід. Убрався в святочне шмаття, вичесав голову, надів чорну шапку та й гайда до Пана Бога. Розповів Богові все, що накоїв чорт на землі, і почав просити Бога: «Господи, треба дати людям тютюн і файки, щоби курили і сплювали по плачу за чортовою мамою».
– «Добре, – мовив Бог, – зроби, Соломоне, як кажеш». Соломон зараз потім нав’язав собі цілий вінок тютюну і файок, перебрався за купця і подався з тим крамом до чортової хати. Обступили його люди, питаються, що продає, а він їм тютюн і файки в руки: «Нате, – каже, – люди, куріть і плюйте на чортову маму!» Почали люди курити, і кожний, хто лиш пару разів пакнув, зараз мусив сплюнути, а що сплюне, то все каже: «Тьфу на чортову маму!» (Ваньовичі, Самбірського пов[іту]. Пор. Řehоř, Tabaic, Zlatá Praha, 1891, ч. 44, стор. 522; пор. Грінченко, І, 10).
26. Чіснок. Говорять, що гуцул, коли хоче, щоб чіснок був міцний, їдкий, убиває гадюку, руба її, і тою кров’ю підливає молодий чіснок. Чіснок говорить чоловікові:
Не лупи мене до живого,
То я ті збавлю від усього злого.
От тим-то годиться кусати чіснок нелуплений, а шкаралющу випльовувати.
Чіснок називається «руське сало».
27. Яблука.
Коли парубок ходить до дівки і думає її сватати, то йде до міста, купує пару червоних яблук і дає їй. Як прийме, то знак, що піде за нього. Якби приймила і потім не пішла, то се такий гріх, як коли би зламала присягу.
Примітки
Ваньовичі – тепер село Ваневичі Симбірського району Львівської обл.
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 123 – 129.