5. Народна антропологія

Іван Франко

1. Безплодність. Трафляється така дівка, що йде заміж, а не хоче мати дітей. То як прийде вже зо слюбу, і саджають молодих на посад, то тоді молода кілько пальців правої руки присяде, тілько літ не буде мати дітей. А якби присіла всі пальці на обох руках, то до смерті не буде мати дитини. Але то є великий гріх. Таку безплодну жінку до неба не приймуть. І в лірницькій пісні про святого Олексея сказано:

Приплодноє древо до раю пускают,

Мене неплодницу з раю виганяют.

(Пор. поему Ленау «Anna»; Federowski, 217).

2. Більмо. На більмо помагає «скло», тобто висушений білок із свяченого яйця. Треба встругати його і тим порошком засипати око.

3. Болячка. Коли оповідається, що у когось є болячка або рана, то не годиться показувати на собі чи на кім іншім того місця, де вона є, а треба сказати: «В його мньирі», бо рана могла б перекинутися на того, на кого показано. (AU. III, 41).

Болячки бувають всілякі:

1. Міхур, міхунка, коли хто впечеться, вколеться і там йому набере.

2. Волокно робиться на пальцях на руці, боліт» дуже, не раз гниє так, що й ноготь відпаде.

3. Синій міхур – коли застудити звичайний міхур, то затвердне, спухне сильно і посиніє.

4. Набій робиться на нозі, на підошві, коли хто літом багато ходить босо, набиває ногами по грудді, по пеньках, то шкура на підошві згрубіє, а під нею починає набирати.

5. Притрут також на нозі робиться, вся шкура на п’яті затвердне, пожовкне, а під нею набирає, часом так, що аж до кості вигниє.

6. Розчіс, коли десь засвербить, а там сильно і довго чіхати, то набігне міхурик, з котрого може зробитися й більший боляк.

4. Вагітна жінка. Коли жінка ходить вагітна, то не повинна брати до рук шнура ані плести нічого, бо дитина, котру вона породить, повіситься. Інші мовлять, що коли жінка під час тяжі пряде, суче шнури, ткає або плете сіті, то дитині в її животі пупець так обмотається довкола шиї, що в часі породу та дитина задушиться. (AU. IV, 243; Schulenburg, 231; пор. Revue, VII, 38).

Вагітній жінці нічого не можна позичити з хати, бо в тій хаті, відки позичено, все полотно миші поїдять. (Пор. AU. IV, 188).

5. Волосся. Хто має велике і густе волосся на руках, ногах і грудях, той буде багатий. (AU. IV, 118, пор. Knoop, 175).

Як у дитини є на потилиці «коса» (клинчик волосся насеред шиї), то по тій дитині вродиться дівча.

Як у хлопця на тімені є одно «гніздо», то буде мати одну жінку, а як двоє, то дві.

У кого руде волосся, той звичайно злий чоловік. (Revue, X, 244; IX, 331).

Коли дівка вийде заміж і їй «покриють волосся», то їй уже не годиться ані заплітати косу, ані випускати волосся з-під хустки. «Світити волоссям» перед людьми для жінки великий сором; розчіпчити її при людях – тяжка образа. Дівці кленуть: «Бодай єс сі постаріла, аби-с сивов косов світила, аби ті сі коні пуджьили!»

Обстриженого волосся не годиться палити, бо буде голова боліти; не годиться також викидати його зо сміттям, а тільки треба його зібрати, звити в клубочок і впхати десь у шпарку, найліпше в дупло живого дерева. Якби таке викинене волосся вхопив птах або знайшла миш і звила з нього гніздо, то чоловік буде мати завороть у голові. (Пор. Federowski, 216; AU. III, 85; Schulenburg, 225; Revue, III, 401).

6. Говорити крізь сон. Коли хтось зачне говорит крізь сон, а інший в тій хвилі взяв би його за мізельний палець лівої руки, то тоді той сонний відповів би всю правду на кожде питання, яке б задав той, що тримає його за палець. (Пор. AU. IV, 95; Knoop, 183).

7. Горло. Як у кого болить горло, повинен хухнути три рази в комин, то перестане. (AU. IV, 119).

Біль горла лічать водою, пропущеною крізь засушену вовчу гортанку, а також прісним медом.

8. Гостець (ревматизм?) є у кожного чоловіка, але він не шкодить, доки йому не спротивитися. А вже як спротивишся, то нема на нього ліку.

9. Давитися. Коли хто подавиться, треба його вдарити кулаком у потилицю. (AU. IV, 91; Магницкий, 8).

10. Дике м’ясо. Як часом чоловік укалічиться і в рані прикинеться дике м’ясо, то треба на нього дрібненько устругати трохи нігтя з руки. То ті трісочки так будуть скакати і крутитися в тій рані, поки зовсім не ввійдуть усередину; за кілька день рана загоїться.

11. Діти. Дитину не годиться хвалити, що гарна, здорова, весела і т. і., а все треба додати: «нівроку», або «на пса вроки».

Дитині не годиться давати їсти риби, бо не буде говорити. Так само не годиться давати дитині дивитися в дзеркало, бо не буде говорити і в сні буде «з’ісатися». (Пор. Kremer, 90; Knoop, 157).

Коли дитині закисають очі, мати застрикує їй очі молоком, видушеним із своєї груді. (Пор. Revue, X, 248).

Чим довше мати кормить дитину, тим сильніша буде. Якби котра мати кормила хлопця до сімох літ, то міг би вирвати семилітнє дерево з корінням. (Bechstein; пор. Revue, IX, 113).

Маленька дитина в сні розмовляє з ангелами: як усміхається і рушає губками, то ангели з нею бавляться, а як скривиться і плаче крізь сон, то знак, що ангели геть летять від неї. (Магницкий, 21; Грінченко, II, 23). Маленька дитина, скоро вродиться, то вже все знає, але не може нічого сказати. Вона ще ангел. Аж як зачне говорити, тоді все забуде. (Грінченко, II, 24).

Коли діти день у день бавляться в погріб, то хтось умре в домі. (Пор. AU. III, 39; Магницкий, 12).

Коли дитина змалечку дуже гарна і розумна, то певно «не виховається», швидко вмре. (AU. IV, 118; Магницкий, 20; Knoop, 157).

Котра дитина в чіпці уродиться, тота буде щаслива. (Revue, IX, 112).

Як баба зав’яже дитині пупець і він по якімсь часі засхне і відпаде, то мати ховає його і по сімох літах дає дитині розв’язати. Котра дитина розв’яже свій пупець, буде дуже розумна.

У котрої дитини відмаленьку руки дуже довгі, то з такої дитини буде злодій.

Коли новонароджену дитину кладуть перший раз до купелі, годиться перед тим кинути в купіль ложку меду, щоб дитині так солодко було жити на світі. (AU. IV, 211).

Коли дитина питає матері, відки вона взялася, то мати говорить: «Тебе баба з ріки принесла» або «Тебе баба під плотом у кропиві знайшла». (Пор. Revue, IX, 112; Knoop, 155).

12. Долоні. Сплеснути в долоні – се ознака здивовання або радости. Якби хто опівночі надворі сплеснув у долоні, то би йому злий дух обізвався. (Пор. Weinhold, IV, 47).

13. Дрож. Коли чоловік уночі вийде надвір і так ні з сього ні з того задрожить, так немовби нараз щось потелепало ним, то се значить, що йому смерть у очі заглядає. Як чоловіка ні з сього ні з того зачнуть «дрожчі нападати», то се знак, що десь у нечисте місце вступив.

14. Душа. Людська душа під час сну виходить із тіла. Як душі нема, то чоловік спить твердо, тяжко його добудитися. (Пор. Turczyński, 23). Якби в такій хвилі нагло чоловіка збудив, вилляв на нього коновку води або стрілив коло нього, то душа кинулась би нагло, не трафила би до тіла і чоловік би вже більше не встав. Для того треба сонного завсігди будити помалу, уважно. Худобина не має душі, тільки пару, для того худобину можна різати, а чоловіка ні.

Є такі люди, що мають по дві душі: крім своєї власної, в них сидить ще нечиста душа. То є упирі, дводушники. Як такий чоловік умре, то його власна душа з нього вийде, а тота нечиста лишиться, і він потому ще жиє в гробі. Часом трафиться, що такого чоловіка відкоплють, то він не лежить так, як його положили, але обернеться лицем до землі або лежить підперши голову ліктем, або обернений на бік.

Звірі не мають душі, тільки пару. Як зарізати або забити звіра, то пара вийде, розійдеться, та й по всьому. Для того звіра не гріх різати ані вбивати, а чоловіка гріх, бо у нього є душа. Гріх також людську душу називати парою, н[а]пр[иклад], як хто свариться з другим і скаже йому: «Ти, пся паро!» або «Зараз тут з тебе тоту погану пару випущу». За се великий гріх: то вже не чоловіка образив, а самого Бога, бо душа від Бога.

15. Жовтачка. Хто має жовтачку, той повинен у церкві до служби Божої заглянути в нутро золоченої чаші, то жовтачка мине. (Пор. AU. IV, 119, 142; Schulenburg, 223).

16. Забуття. Хто рано вийде з дому, а потім за порогом пригадає собі, що забув щось і верне назад до хати, то весь день не буде мав щастя.

17. Задивлення. На що вагітна жінка задивиться, в те вдасться дитина. Задивиться на рудого жида – дитина буде руда; задивиться на носатого – у дитини буде великий ніс, а на безносого – і дитина буде без носа. Для того вагітна жінка не повинна дивитися на калік, на жаби, на ніщо бридке, щоб і на дитині того не було.

18. Задирки. Хто копле або порпає землю пальцями, у того поробляться на пальцях коло нігтів задирки.

19. Заїди. В хаті кожна челядина повинна мати свою ложку і їсти тільки своєю. Коли хто їсть чужою ложкою, дістане заїди, тобто дрібні прищики на кінцях уст. Щоби позбутися заїдів, треба їх витерти рукавом того чоловіка, з чиєї ложки вони дісталися. (Пор. AU. IV, 141).

20. Зайойкання. Коли хтось щось робить, а другий прийде, видивиться на його роботу і скрикне: «Ой-ой-ой!», – то може все зопсувати, і робота не вдасться через «зайойкання». То той, що робить, звичайно кричить на такого:

– А на зуб собі йойкай!

21. Захлиснутися. Коли дитина захлиснеться, мати цмокає і скрикує: «Пек! Пек!» Старшому в такім випадку велять подивитися на стелю.

22. Зашпотатися. Коли хто зашпотається, виходячи з хати за якимось ділом, то в тім ділі не буде мати щастя. (Weinhold, IV, 48).

23. Збур (Tripper). Буває двоякий – білий і жовтий. Гуцули лічать його, поячи хорого виваром з тютюну.

24. Здвигатися. Коли хтось підносить щось понад силу, то може «здвигатися», «струтити болячку» або може йому навіть «щось обірватися всередині». Такий чоловік буде хорувати і швидко вмре. (AU. IV, 91).

25. Зуби. Коли у чоловіка зуби порохнявіють, то се дрібненькі хробачки їх точать. (Revue, X, 243). Їх можна бачити. Треба взяти насіння німиці, насипати жменю до миски, налляти в миску окропу і над тою парою дихати, пускаючи пару на порохнявий зуб. То по хвилі з слиною почнуть випадати й хробачки; як пускати слину на чисте скло, то буде їх видно.

Хто змалку їсть багато цукру, у того зуби почорніють і швидко псуються. (Revue, X, 243).

Як дитина вродиться з одним зубом, то певно вмре. Як дитині перший раз проколюються зуби, то не годиться мацати пальцями, бо зубки будуть помалу рости і дуже боліти. Є такі люди, що як тільки дотулиться болючого зуба рукою, то зуб перестане боліти. Для того й приповідають: «Перестало боліти, так як би руков відоймив». А то направду є такі щасливі душі, що вміють біль відоймити рукою.

26. Катар. Коли хто має міцний катар, так що йому, вибачте, тече з носа, то най возьме смарок, так щоби ніхто не видів, і положить десь у сусідській хаті на клямку, то той, хто перший хопить рукою за клямку, дістане катар. (Пор. AU. IV, 142).

27. Кість. Костей, особливо людських, не треба ніколи зачіпати, бо як то був який злий чоловік, то в кості може бути його душа. Раз, кажуть, ішов п’яний чоловік десь із якоїсь гостини пізно вночі додому. Ідучи попри цвинтар, він зашпотався ногою на кість і, копнувши її чоботом, промовив:

Кості, кості!

Прийдіть до мене в гості.

Прийшов додому, проспався та й забув. Але другого дня його жінка пекла хліб. Тільки що повиймала гарячий хліб із печі і поставила на лаві, аж тут іде до хати якийсь чоловік. Увійшов, не поздоровився, не привітався, тільки сів за стіл та й мовить:

– Ну, чоловіче, ти мене вчора запросив у гості, – гости ж мене тепер.

У того чоловіка мурашки забігали за спиною, але що було робити! Взяв один хліб із лави та й поклав перед гостем. Сей узяв хліб, розломив на дві половини, кинув одну в рот і проковтнув, кинув другу, проковтнув.

– Давай ще!

Взяв той чоловік другий хліб, дає йому, ба, та бо за хвилю не стало й другого. За другим пішов третій, четвертий, а той проковтне та й усе своєї:

– Давай ще!

Бачить чоловік, що не жарт, шепнув жінці, щоб давала тому ненажері дальші хліби, а сам щодуху побіг до попа. Прибігає, розповів так і так. А піп, видно, тямучий був, зараз зірвався, побіг до церкви, видер картку з Євангелія, дав сьому чоловіку та й каже:

– На тобі отсе та й бігай додому і дай йому се з’їсти!

Прибіг чоловік, а той сидить за столом та й доїдає остатній хліб. Ледве господар до хати, а той уже проковтнув та й кричить:

– Давай ще!

– На! – мовить господар, і подав йому картку з Євангелія. Сей узяв, укусив, але вже не міг проковтнути. Тоді встав та й мовить:

– Ну, дякую тобі. Тепер ти мене нагодував. Але щастя маєш! Бо якби ти не був прийшов на сей розум, то я був би з’їв тебе, і твою жінку, і весь твій рід. А тепер будеш знати, як шанувати мертві кості. (Пор. Federowski, 169).

Коли яка зла душа закопле кому під порогом хати кість із мерця, то вже в тій хаті нема щастя. Коли се буде кість чоловіча, то чоловік буде нудити, схнути і до року вмре, а коли жіноча – то жінка. Коли завчасу викопати ту кість, то лихо мине. Часом трафляється, що побудують хату на такім місці, де в землі лежить закопаний чоловік; в такій хаті нічого не ведеться і діти мруть. (Пор. Schulenburg, 235; Revue, X, 249).

28. Ковтун. У кого заведеться ковтун на голові, той уже його не збудеться. Якби його обстриг, то би осліп. (Пор. Federowski, 217).

29. Конвульсії. Коли мала дитина дістає конвульсії (звичайно називається «тота слабість» – пор. Grünbaum, 336, 355), то треба скупати її в нецках, у котрих печеться паску, а коли скупається, то не виймати, тільки разом з водою перевернути і накрити тими нецками, а на тих нецках збити новий горнець. То від того конвульсії минуться. (Пор. Federowski, 2410).

30. Кортячки. Не раз чоловіка такі кортячки нападають, що мусить мати або зробити те, що йому забагнеться, а як ні, то готов розболітися. Особливо жінкам у тяжі таке трафляється, то борони Боже не дати або не позволити їй того, чого захоче! Вона може дуже тяжко заслабнути, а той, хто їй спротивився, також се тяжко відпокутує. (Schulenburg, 232).

З того, чого жінка в тяжі забагає, ворожать, яка буде дитина. Як забагає щось украсти, то й дитина буде злодійкувата; забагає вбрання – то як уродиться дівчина, буде любити строї, а як хлопець, то буде попом. (Пор. Revue, IX, 111).

31. Кошуля. Коли дитина дістане кошулю (висипку або струпи по всім тілі), то мати повинна до дев’яти раз уночі гола набрати води з дев’ятьох бродів і в тій воді купати дитину, то той струпок зійде. (Пор. Grimm, 574; Kuhn, II, 104, 133; Grünbaum, 349).

32. Корости або пархи – пек би ся казало! – коли кого обсядуть, то треба розтопити в замкненім черепку сірки, помазати нею тіло, а потім улізти в теплу піч, в котрій того дня пікся хліб, то так їх чоловік позбудеться.

Корости показуються насамперед на руках межи пальцями, а відтак розходяться по всім тілі.

33. Крижі. Коли чоловік при роботі буде довго зігнений або лежить невигідно, то його болять крижі. В такім разі просить другого, щоб йому напростував крижі. Сей велить йому зложити навхрест руки на груді, бере його ззаду долонями за лікті, піднімає на своїх грудях угору і потрясе пару разів, доки тому в крижах не хрусне; тоді крижі випростувані і не будуть більше боліти. (Пор. AU. IV, 91).

34. Лице. Вставши рано, належиться поперед усього вмити лице. Невмиваному не годиться брати в руки ані хліба, ані жадної роботи. Звичайно говорять жартуючи, коли побудяться: «Промиваймо чоло, ци не дасть Біг чого», себто чи не дадуть чого їсти. Коли хто забуде вмитися, а сяде їсти і пригадає собі, що не вмивався, то говорить: «Боже мі прости, я, грішний, навіть не мивсі, а за лижку берусі». (Пор. Магницкий, 7).

Умившися, не годиться обтирати лиця рукавом.

35. Ніс. Коли хтось збреше, йому говорять: «Брешеш, аж ти сі з-під носа курит». (Пор. Revue, X, 247).

36. Лишаї. Як хто має лишаї на лиці чи де-будь на тілі, то треба мазати їх тою росою, що насідає на вікні, то від того загояться. (Federowski, 2387, 2389).

37. Малина (чорна бородавка). Як мати ходить у тяжі і забажає малин, то у дитини буде малина на лиці.

38. Мертва кістка. Коли у чоловіка зробиться де на тілі мертва кістка (нарість тверда і нечутлива), то нема іншої ради, тільки дістати від гробаря кістку з мерця, спалити її і тим попелом помазувати ту нарість на тілі. По кількох разах вона зм’якне, а потому розійдеться. А якби хотів її вирізати, то зробиться така болячка, що чоловік буде хорувати, хорувати, та й умре. (Пор. Revue, X, 249; IX, 580).

39. Миш (чорний наріст). Коли жінка, ходячи в тяжі, перелякається миші, то у дитини буде миш на лиці. (AU. IV, 188; Schulenburg, 232).

35. Моч. Моч людська помагає на біль очей. (Revue, X, 239). Як буває п’яниця, і в нім займеться горівка, то й нічим не можна вгасити, тільки жіночою моччю. А як не вгасити, то в такого чоловіка зотліє все нутро, і він зараз умре.

Коло церкви, на цвинтарі гріх мочити, бо церков згорить. (Пор. Revue, X, 240).

36. Мрець. Коли у мерця очі отворені і ніяк їх не мож затулити, то се знак, що з тої хати швидко ще хтось умре. (AU. IV, 116; Revue, IX, 117, 467). В такім разі на очі мерцеві кладуть мідяні монети, звичайно «галагани» (4 кр[ейцери]). (Zbiór, X, 92; Wasilewski, 112; AU. III, 50). Коли у мерця лишається по смерті краска на лиці, то се знак, що то упир.

Коли за мерцем дуже плакати, то він у гробі не має спокою. Одна мати мала дитину, а коли та вмерла, мати плакала дуже і не могла перестати. Одної ночі приснилась їй дитина вся мокра. Мати аж скрикнула: «Ой моя дитинонько, а ти чому така мокра?» А вона каже: «Се від ваших сліз. Чому не даєте мені спокійно лежати в гробі?» За вмерцем гріх надто довго плакати. (Schulenburg, 237).

Коли про кого піде поголоска, що він умер, а він ще живий, то після того буде ще довго жити. (AU. IV, 95).

Свояки не повинні кидати землю на гріб мерця, бо ті грудки, які вони кинуть, будуть дужче давити його, ніж уся решта землі на гробі. (Пор. AU. III, 52).

Коли над мерцем до року по похороні гріб западеться, то се знак, з його роду швидко ще хтось умре.

42. Нігті. У кого нігті цвитуть, той має щастя. (AU. III, 41; Revue, IX, 404; Knoop, 163).

Коли хорому чоловікові нігті починають підходити «муравицею», тобто чорною кров’ю, то се знак, що той чоловік швидко вмре. (Пор. Revue, IX, 464).

У упиря по смерті нігті не перестають рости. Не раз як відкоплють такого чоловіка, а у нього на пальцях нігті такі довгі повиростали, як у яструба пазурі.

43. Ноги. Хто сидячи махає ногами, той дідька колише. (AU. III, 39).

44. Огень. Як де горить, а жінка вагітна зо страху вхопиться рукою за лице, то у дитини буде на лиці огень (червона пляма, мов спечена). А вхопиться за груди, то дитина буде мати огень на грудях.

45. Огник. Коли дитина плює на огонь, то їй на лиці довкола уст повикидає огник (густі чиряки). (AU. IV, 212; Грінченко, II, 2).

46. Очі. У деяких людей бувають такі погані очі, що аби такий чоловік раз подивився на дитину або на худобину, то певно зашкодить, урече. Для того, як тільки дитина заплаче після того, як хтось подивився на неї, мати спльовує три рази і приговорює: «Пек, пек, пек поганим очам!» (Пор. Federowski, 1569 – 1571; Kremer, 62 – 64; Grunbaum, 259, 262 і д.).

47. Пструглі (веснявки) щезнуть в лиця, коли три рази змити перевареною лускою з пструга.

48. Перець. У котрого хлопця перець на лиці, того дівчата будуть любити. Дівка, що має перець на лиці, фальшива і язиката.

49. Пипоть. Пипоть у курей (тверда, роговата шкура на язиці) буває від того, як кури їдять зерно, а не п’ють води. Сей пипоть треба здерти і потім три рази плюнути курці в дзьоб, то буде здорова.

Пиптем називають також прищик на кінці язика у людей. Сей прищик робиться тоді, як чоловіка хтось обмовляє.

50. Плювати. При роботі годиться поплювати в долоні, то чоловікові прибуває сили. (AU. III, 212).

Плюнути і ногою затерти – се у нашого народу символ цілковитого забуття і найвищої погорди та маловаження.

Не годиться плювати в огонь, бо на лиці прищі повикидає (AU. IV, 212); гріх також плювати в криницю. (Пор. Grünbaum, 261,286).

51. Полові зносини. Коли парубок береться до дівки, а вона не хоче мати з ним нічого, то як розумна дівка, візьме і так, щоби він не бачив, устромить йому продір (голку з відломаним ухом) у сорочку, і в такім разі парубкові той ніяким світом не стане.

Коли парубок або чоловік хоче, щоби йому стояв, то шукає такого воза, де два огери в парі ходять, і з того дишля уструже трохи трісок, розітре їх і п’є з горівкою.

52. Потягачка. Коли хтось, уставши зі сну, потягається і не береться швидко до роботи, а другий його нагоняє і скаже: «Ей, яка там тебе потягачка напала?» – то сей відповідає йому:

А на мене потягачка,

А на тебе сім літ ср…

53. Пропасниця. Пропасниць є 77. Як кого пропасниця б’є, то можна її позбутися так, щоби робити і їсти все противне, ніж вона хоче. Приміром, кидає тебе в холод, у дрож – іди на холод; хочеться тобі квасного – їж солодке. А особливо треба заживати всякі обридливі річі і пити нафту, деготь або щини, то вона нарешті покине чоловіка.

54. Пчихання. Як хтось щось говорить, а при тім пчихне, то каже: «Видите, що правду говорю». (AU. III, 41;Schulenburg, 242; Kremer, 78; Revue X, 248).

Коли хтось пчихне, годиться сказати: «На здоров’я!» або «Дай Боже здоров’я!» Як дитина пчихає, то мати звичайно каже: «На пса вроки!» (Пор. Revue, X, 248).

Колись, кажуть, від пчихання люди вмирали. Та й тепер ще не раз кленуть жартуючи: «Бодай ти поганий або тісний пчих був!»

55. Ребро. Чоловік має на лівім боці о одно ребро менше, ніж на правім, бо з лівого боку Пан Біг виймив йому одно ребро і сотворив з нього жінку.

56. Рука. Є такі люди, що мають щасливу руку: як тобі що дасть із своєї руки, то буде вестися, зерно зародить, худоба буде добре ховатися.

Як хто дасть щось другому лівою рукою, то видно, що йому зле зичить і те, що дав, вийде йому на шкоду.

Як хто миється і потім мокрими руками стріпує поза себе, так що з рук вода бризькає на землю, то се великий гріх, бо з кождої такої крапки робиться дідько.

Лівою рукою не годиться нічого подавати другому, бо то йому не вийде на добро; не годиться також лівою рукою їсти. Хто би лівою рукою перехрестився, той би до себе дідька прикликав.

57. Сверблячка. Коли хто стане на те місце на пасовиську, де перед хвилею худобина качалася, то його нападуть «лоптяки» (сверблячки) по всім тілі.

Коли кого засвербить ліва долоня, то знак, що буде гроші рахувати, а коли права, то знак, що буде витатися в кимось. (AU. III, 41). Або й так: як засвербить ліва долоня, то чоловік дістане гроші, як права, то буде мусив видати. (AU. III, 41).

58. Свистати. Хто в хаті свище, той буде мати дурну жінку. (Пор. AU. IV, 117; пор. Магницкий, 6).

Якби хто свиснув, навіть не хотячи, за вмерцем, як його несуть до гробу, то зараз першої ночі сей умерлець прийде до нього додому, стане під вікном і буде питати: «А ти чого мене кликав?»

59. «Своя потріб». Коли хтось іде на сторону, а другий запитає його: «Куди йдеш?», то він відповідає: «Там, де цісар пішки ходить».

Дивитися, як другий робить «свою потріб», не можна, бо швидко посивієш.

60. Слабість. Про слабість не годиться згадувати, а коли доведеться згадати, оповідаючи комусь, то треба додати: «Най з тимой чьисом йде». Слабість є двояка: чиста і нечиста. Чиста походить від Бога і на неї нема ліку. То Божа воля, мусить чоловік своє відпокутувати. Але найчастіше заходить на чоловіка нечиста слабість, від підвіяння, від нечистого місця, від поганих очей, від наслання, від натхи (заклятої води), від наникання, від перестраху або від поганого звіра.

61. Смерть. Кождому чоловікові наперед призначено, якою смертю має вмерти. Як йому призначено втонути, то аби весь вік на печі сидів, а таки прийде така година, що він утоне.

Давно люди наперед знали, коли хто вмре. То вже такий ні за що не дбав. Іде раз Пан Біг попід ліс, а там хата, а з хати вийшов чоловік, запалив ліс та й поставив до того огню горнець з водою, щоб загрілася.

– А ти що робиш? – питає Пан Біг.

– Та от воду грію.

– Та не можеш урубати дерева, а зараз мусиш весь ліс палити?

– Е, та мені байдуже, я й так завтра маю вмерти, – мовить чоловік.

– Е, коли так, то не вмреш, – мовив Пан Біг, – і не будеш наперед знати своєї смерті.

По якімсь часі іде Пан Біг знов тою дорогою і бачить того самого чоловіка, а він зорав те місце, де був ліс ізго-рів, і сіє жолуді.

– А що ти, чоловіче, робиш?

– Та жолудь сію.

– Та нащо?

– Ліс буде.

– Але ж ти вже старий, ти його й не побачиш, не то що.

– А хто знає. А не побачу я, то побачать мої діти і внуки.

– А видиш, – мовить Пан Біг, – як то добре, що ти своєї смерті наперед не знаєш. (Пор. Federowski, 202).

62. Сни. Коли кому сняться церковні хоругви, то се знак, що в селі буде огонь.

Коли кому сниться, що собі зуб вирвав або що йому зуб випав, то се знак, що хтось йому близький умре. (Revue, IX, 117; X, 243; Weinhold, IV, 85).

Коли сняться коралі, то се віщує сльози; бійка віщує якусь новину або якогось гостя; пес значить ворога або сварку; г… значить гроші; радість у сні віщує смуток на яві; діра в одежі віщує згубу; чиста вода віщує здоров’я, радість (Revue, VII, 164), а каламутна віщує нещастя або слабість.

Коли кому сниться, що він літає, то се знак, що він ще росте. (Пор. AU. IV, 90). Огонь сниться – віщує погріб (Revue, VII, 164); воші сняться – то гроші. (Revue, IX, 258).

Коли кому сниться щось, а він пробудиться і зараз зирне в вікно, то в тій хвилі забуде свій сон.

Як сниться чоловікові щось недобре, то треба се зараз оповісти комусь. Якби чоловік забув свій сон або й так не оповів його нікому, то сей сон йому сповниться. Для того, як чоловік збудиться зо сну, не повинен дивитися в вікна, бо позабуває все, що йому снилося, і через се може стягнути на себе якесь нещастя.

63. Тіло людське грішне, то не годиться показувати його до сонця. «Світити грішним тілом», н[а]пр[иклад], крізь подерту сорочку – великий сором. Ще дітям, то можна, вони «гріха не знають», але старшим – ні. Мабуть, для того старші дуже рідко купаються або коли й купаються, то крадькома, щоби ніхто не видів.

Давно тіло людське було ціле тверде, рогове, таке, як тепер нігті. А як Адам согрішив, то Пан Біг відібрав йому те тіло, а лишив тільки маленькі шматочки – нігті – на пам’ятку. (Federowski, 201).

64. Ячмінь на оці. У кого є ячмінь на оці, а хоче позбутися його, нехай візьме зерно ячменю і кине в піч, коли в ній горить на хліб, а потім нехай утікає щодуху, щоб не чув, як те зерно тріщить, то тоді й у нього на оці ячмінь щезне. (Schulenburg, 225; Federowski, 2364; пор. Knoop, 161).

65. Холера. В часі холери добре б мати при собі за пазухою зілля троян (воно має запах, подібний до запаху блощиць), то слабість не причепиться.

66. Щикавка. Коли кого нападе щикавка, то се значить, що хтось його згадує. То такий чоловік говорить: «Хтось ні спомйинув, бодай си матьир хомйинув!» (Пор. Federowski, 216; AU.IV, 117).

Щоби щикавка покинула чоловіка, треба три рази проговорити одним духом:

– Щикавочко-икавочко, де-с була? – В млині. – Що-с їла? – Забула. – Забудь і о мні.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 139 – 153.