6. Явища і предмети господарського життя
Іван Франко
1. Вуголь. Коли з печі з горючого дерева присне вуголь і вискочить аж насеред хати, то се знак, що хтось поспішає до тої хати.
2. Горівка. Як хто наливає другому горівки в чарку і не доливає, то видно, що йому зле зичить; як наливає і переллє, то кажуть: «О, видно, що з щирого серця».
Як хто п’є горівку, то звичайно не допиває всю, але лишає пару крапель на дні і потім сильним замахом чарки виприскує їх на стелю, – се на те, щоби діти в хаті росли. Декуди вірять, що в горівці на дні сидить дідько, і для того не годиться випивати аж до дна, а все треба лишити пару крапель. (Пор. Knoop, 167).
3. Гріб. Як кого поховають і гріб над ним висиплють, а той гріб до року западеться, то значить, що з того дому швидко ще хтось умре.
4. Гроші. Коли купець у торговий день дістане до рук перші уторговані гроші, то повинен тричі поплювати їх і мовити: «Тьфу! Тьфу! Тьфу! Най то буде добре на початок!» Тоді весь день буде йому торг іти добре. (AU. III, 52, 232).
5. Двері. Дверми рипати для забавки гріх, бо «біду возиться».
На ніч не можна дверей лишати отвором, бо могла би всяка нечисть увійти до хати і нашкодити людям.
6. Деготь. Деготь святять і ним роблять хрести на дверях стаєн і хлівів проти чарівниць.
Коли дитина має глисти, то їй мажуть дегтем попід ніс; сей запах спротивиться глистам, і вони повиходять. Деготь п’ють також від пропасниці.
7. Дзвони. Коли де дзвін ллють, то розпускають між народом якусь дивну новину, щоби дзвони були голосні, щоб їх голос так широко розходився, як та вість між народом. Для того звичайно, коли люди почують якусь дивоглядну вість, а не знати, хто і відки розпустив її, говорять: «Ну, то певно десь новий дзвін ллють».
Коли ховають мерця, то дзвони говорять:
Бамбилю! Бамбилю!
З гостини до дому
На вічну дорогу!
Є такі попи у Бога щасливі, що як посвятять дзвони, то ними вліті відверне від села град і тучу, аби тільки в пору задзвонити. Але не кожний піп потрафить так посвятити дзвони.
8. Дримба, або дрімля – се такий інструмент до грання. На дримбі гріх грати, бо то на ній жиди грали, як вели Христа розпинати.
9. Живий огонь. Вівчарі, вигонюючи вівці пасти в полонину, як викрутять живого огню на Юря, то він повинен горіти не вгасаючи аж до Покрови. Якби загас перед тим, то се віщує велике нещастя. (Grunbaum, 282).
10. Зеркало. Коли когут побачить себе в зеркалі, то перестане піяти. (Пор. Kremer, 89).
11. Капелюх. Капелюха не годиться класти на стіл, бо будуть кертиці дуже рити поле.
В хаті не годиться стояти з капелюхом на голові; се гріх, бо в хаті є образи святі.
Не годиться давати свого капелюха іншому брати на голову, бо він може передати слабість і потому буде боліти голова.
12. Колиска. Хто колише порожню колиску, той дідька колише. В такій колисці потому дитина не може заснути. (Revue, IX, 113).
13. Книжка. Як хто читає книжку, а лишить отворену і піде десь, то зараз забуде, що читав.
Є такі книжки – але їх простим людям до рук не дають, – що як їх читати, то можна злого духа викликати. То хто має голову до того, тому се нічого не пошкодить. Але інший слабої голови якби взявся до такої книжки, то або нагло вмре зо страху, або з розуму зійде.
14. Круг. Так називається велика лопата, на котрій саджають у піч паску. Круга не годиться уживати при печенні хліба. Коли йдуть у поле сіяти пшеницю, то здіймають круг (він звичайно стирчить на поді за кроквою) і вдаряють ним навхрест о поріг хатніх і сінешніх дверей, а тільки тоді переступає сей поріг господар, несучи пшеницю в мішку. Се на те, щоби пшениця зародила на паску.
15. Купіль. Коли діти йдуть купатися, то заким увійдуть у воду, кричать:
– Дідько з води, а я в воду!
А вийшовши з води, кричать знов:
– Я з води, а дідько в воду!
Перед Іваном Купайлом не можна купатися. Так само не можна купатися по заході сонця.
Хто би скупався вночі перед Йорданом, той не зазнав би відтак ніякої слабості.
Воду, в котрій купали новонароджену дитину, не можна виливати на гній ані під пліт, а треба вилляти в сад під живе дерево або в цвітник, щоб дитина росла і цвіла.
16. Макогін. Котрий хлопець змалку любить дуже облизувати макогін, як мак труть, той швидко полисіє. В Орельці кажуть, що такий буде мати лису жінку.
17. Мід. Як забагато меду наїстися, то буде пупцем течи.
Коли діти мають кір, то треба їм дати «питущого меду», то зараз виступить висипка. (Federowski, 2398).
18. Мітла. Мітлою не годиться бити худобину, ані нікого, бо від того всхне, як те пруття в мітлі. (AU. III, 41).
19. Огонь. Коли в хаті є мала дитина, то не можна з хати давати огню, бо дитина буде плакати. (Орелець).
20. Ожіг. Ожогом не годиться бити худобину, бо зісхне і не буде годуватися. (Пор. Bartoš, 322).
21. Паска. Як паска в печі западеться на середині, то хтось у домі, звичайно господар або господиня, того року вмре. (Bartoš, 130).
Паски свяченої з маслом перший кусник, зараз по повороті з церкви, дають псу крізь вікно, а то на те, щоби в разі стеклизни пес пішов геть від обійстя і більше не вертався. (Пор. Bartoš, 134).
Коли печеться паску, не можна підсипати мукою, бо буде попелиця на капусті. (Орелець).
Заким всаджати паску в піч, виганяють малих дітей із хати, щоби котре при всаджуванні не «зайойкало» (не скрикнуло з диву: «ой-ой»), бо тоді би паска в печі не росла.
22. Печива, тобто глина з печі, устругана і замішана з горівкою, помагає від заги.
23. Писанки. Як є мрець у селі, тоді не можна красити писанок, бо краска не прийметься. (Орелець).
24. Підкова. Загублену підкову, знайдену на дорозі, купці прибивають на поріг свойого склепу кінцями до середини, щоби якнайбільше людей приходило до склепу. (AU. IV, 75; Knoop, 163).
Як чарівниці прибити підкову до босої ноги, то вона стратить свою міць. Тоді, як її підковують, то вона кричить, проситься, але потому дякує, бо відтоді лихий не має над нею моці.
25. Помело, котрим замітається в печі грань, заким саджати хліб, не годиться викидати на гній, а як зужиється, треба решту спалити.
26. Помиї, що назбираються на Святий вечір, не треба виливати, але зілляти до горшка і сховати. Вони бувають помічні на різні слабості людей і худоби.
27. Перевесло. Коли жінки тягнуть коноплі з води, то перевесла з горсток годиться кидати за водою. Мати Божа ловить ті перевесла, сушить, тіпає, пряде і з тих ниток робить сіті. Перед Страшним судом буде ті сіті три рази запускати в пекло; хто менше грішив, вона того з пекла витягне. (Орелець).
28. Прядіння. Доки кукурудзи не відпрядуть, не можна в полі прясти. (Орелець).
29. Рукав. Коли чоловік рано вмиється, то рукавом гріх утиратися.
30. Сито. Як умерця винесуть з хати на подвір’я, то всім його своякам кажуть із хати дивитися на нього крізь сито, щоби не дуже за ним банували і швидко забули про нього.
31. Скрипка. Скрипку роблять із ялиці-громівки, тобто з такої, що в неї грім ударив, – тоді буде голосна. (AU. IV, 89).
32. Сорочка. Коли хто має брати на себе нову сорочку, треба перед тим пропустити крізь неї від обшивки вниз кусник острого заліза: ніж або бодай іглу. (Nowosielski, II, 157).
33. Сопілка. Коли хто хоче гарно грати на сопілці, мусить налляти повну сопілку горівки і закопати в землю. По сімох днях треба відкопати; коли чорт випив половину, то треба закопати ще на сім днів. Наколи по сімох днях не буде горівки в сопілці, то парубок буде грати дуже гарно, навіть крізь сон. (Орелець).
34. Стіл. На столі не годиться сідати. Якби хто сів на столі, то йому весь зад чиряками обкидає. (Пор. Knoор, 158).
35. Свічка. Коли молоді прийдуть із слюбу і сідають за стіл обідати, тоді мати або якась старша жінка бере дві рівні свічечки з пчолячого воску, приліплює їх кінцями на стіні перед образами і засвічує. Свічка з правого боку значить молодого, а з лівого – молоду. Чия свічка швидше згорить, те з молодих швидше вмре. (Knoop, 160; пор. Toeppen, 769).
36. Сміття. По заході сонця не можна викидати з хати сміття, бо хто викине, той дістане курячу сліпоту. (Орелець). (Nowosielski, II, 157; пор. Toeppen, 783; Engelien-Lahn, 267).
Хто ходить по смітниках, дістане курячу сліпоту. (Turczyński, 11).
37. Хата. Замітаючи хату, треба все зачинати від порога і, обійшовши довкола, кінчити знов при порозі. (AU. IV, 94).
38. Хліб. Хліб уважають святим і заким зачнуть його краяти, хрестять вістрям ножа спідню шкірку, а верхню цілують. (Магницкий, 8; Weinhold, IV, 81; Revue, VI, 154; Nowosielski, II, 153).
Кришки з хліба не годиться кидати на землю; що не з’їси, то дай псу або кинь у огонь. (Kremer, І, 3).
Коли господині при обіді не стане хліба, то вона каже: «Вибачайте, цигани лопату вкрали».
Хліба не годиться класти спідньою шкіркою догори. (Revue, 1,602; Engelien-Lahn, 271).
Як їсти хліб над отвореною книжкою, то забудеш те, що читав.
Як їсти хліб кому за плечима, то йому силу відбереш. (AU. IV, 119).
Як ідуть на Кальварію на відпуст, то там є потік, що його називають Кидрова вода. То в той потік кидають по кавалкові хліба. Чий хліб утоне, той до року вмре, а чий пливе, той буде здоров. (Пор. AU. IV, 90). Ну, але то не є правда, бо бойко як кине ощипок, збитий такий, як груда, то той завше втоне; а хто кине білий хліб або булку, то аби мав завтра вмерти, а його хліб поплине. То лиш забобона така.
Хлопцям дають їсти «крайчик», аби їх дівки любили.
Коли хто хоче кого забути, нехай попоїсть того хліба, що його через забуття полишили в печі. (Орелець).
39. Яйце. Яйце з двома жовтками не годиться класти під курку. З такого яйця може вилупитися чорт і буде в хаті робити збитки. Коли освячене на Великдень сире яйце засушити так, щоби білок у нього затверд так, аж із нього зробиться «скло», то се скло є дуже помічне на більмо. Чи буде більмо у худобини, чи у чоловіка, то треба настругати того скла, набрати того порошку до пера потрошки і дмухнути його в більмове око. Коли се повториться до трьох раз, більмо щезне.
40. Чобіт. Хто обуваючися перерве се діло і ступить кілька кроків у однім чоботі, тому жінка вмре. (Грінченко, II, 18; Weinhold, IV, 151; пор. Toeppen, 762).
Примітки
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 153 – 158.