3. Вандрівка богородиці по пеклі
Іван Франко
Рукопись, із котрої виймаємо отсе оповідання, написана в р. 1747 в сентябрі (скінчена д[ня] 2 окт[ября]) в селі Вовчківцях над Прутом (нині Снятинського пов[іту]) Іллею Яремецьким-Білахевичем, що тоді був там священиком. Наша легенда занімає 11 ненум[ерованих] карток 4° звичайного паперу, писана гарною і виразною скорописсю, крім титулів і написів на верху кождої сторони, що писані полууставом; в тих титулах і написах деякі букви підведені кіновар’ю; тільки в них уживаються букви ѣ Іі а, котрих в тексті зовсім не стрічаємо. Дуже жаль, що наша легенда не має початку; правдоподібно бракує одної картки.
Легенда отся – се тільки маленька частина обширного зошита, що містить в собі багату збірку різнородних творів духовного змісту: апокрифів, віршів, житій святих, легенд, слів отців церкви, виписок із старших руських книг (вроді «Перла многоцінного» Кирила Транквіліона Ставровецького) і т. ін. Збірка ся, що тепер находиться в моїм посіданні, писана в роках 1747 – 1752. Через півтора століття вона багато утерпіла і дісталася до моїх рук як зшиток безладно поскладаних укупу аркушів і кватерніонів або поменших зшитків, з котрих многим не ставало то кінця, то початку. Та все-таки і в тих зостанках находиться ще тепер около 300 різнородних п’єс, з котрих декілька я вже публікував то в «Киевской старине», то в «Сборнику» болгарського міністерства освіти.
Наскільки писець сеї збірки, священик Ілля Яремецький-Білахевич, переписував матеріали свої механічно, а наскільки вкладав у них і свою власну роботу, т. є. наскільки йому може належатися місце, хоч скромне, в нашій літературі XVIII віку, се можна буде сказати аж по докладнім простудіюванні всієї збірки і порівнянні її текстів з іншими аналогічними. Замічу тільки, що мова і правопись в різних частях збірки не однакові, немовби писець в одних статтях більше, в других менше вкладав свого забарвлення.
З написів над текстом нашої легенди, що тягнуться через усі сторони, можемо зложити ось який її титул, котрий, певно, мусив стояти й на першій запропащеній картці:
Откровеніе мук тяжких поганих царей нечестивих и иних злосливих грѣшников, през архангела Михайла пресвятой дѣви богородици, матери господа нашего Ісус Христа
от Геронима Визнавца
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Рече святая богородица: «Аще будет болен человѣк и не может встати, як пойдет?»
Рече Михаил: «Слиши, святая богородице! Аще будет злѣ болен и встати ис постелѣ не может, аще би и постѣль пѣд ним запалив, а болній жеби на ней изгорѣв, отпустятся ему грѣхи и спасен будет. А аще с постелѣ может утечи, якби под недужим запалив, о, то грѣшній и не отпущают му ся грѣхи, же утечи может, видячи на себе тяжкую пригоду, а до церкве святой кажет, що не может пойти. Та той человѣк будет мученій на тих постелях огненних, аще будет лѣнивій до церкве святой».
Рече святая богородица: «Для чого? Чи ж тѣє людіє, будучи здрави, не хотят іти до церкви?»
Рече Михаил: «Слиши, святая богородице! Яковіи людіє діяволю волю творят, и тѣло их рослабить. Єгда ієрей і дяк входять в церковь Христову святую и задзвонять во дзвони, в той час діявол тѣло сном наложит, един бѣс в главѣ шнитит, другій бѣс з верха наляже, третій бѣс в ноги ему хѣкает. И для того лѣнивих людей не допускают до церкве святой».
7-я мука
Видѣ святая богородица 7-ю муку окрутную столпи огненніи, а на тих столпах висит множество мужей и жен, опутани юзами огненними за ноги и за руки, и крик от оних людей великій зѣло і мука немилостива. Єдини сидять на огненних столах, кричат страшливе: «Ох, ох, ох, горе, горе нам!»
Рече святая богородица Михаилу: «Что согрѣшили сія?» Рече Михаил: «Слиши, святая богородице! Тіи то людіє, іже не уставали до церкве святой на всенощная пѣнія, на утрени, на служби святій не ходили, сіи так мучатся».
8-я мука. О осуджених людех
Видѣ святая богородица много вѣтвій огненных и ужѣ зелѣзнія, множество на них висяще мужей и жен за язики, и кричат без милости: «Горе нам! Бѣда нам, бѣда смажним!» Увидѣвши их, святая богородица зотхнула от сердца своего и рече ко Михаилу: «Что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице! Сіи сут людіє кленущіися. Лжею осуждали, оклеветали людей неправдою; церковная имѣнія пют, идять, оклеветали попа; и поп аще кого оклеветал, а не по правдѣ, іли ближній ближняго, іли сусѣд сусѣда, сего ради тако мучатся».
Рече Мих[аил]: «Святая дѣво богородице, пойдем и покажу ти, где мучатся іереи, попи!»
Мука 9. Іерейская, грѣшних
Видѣ святая богородица 9-ю муку: огненній ров, пропасть, глубина неизмѣримая; яже неудоб возрѣти; в той пропасти огнь страшній із сѣркою страшно гучит изо дна аж до верха. През тіи пропасти клади желѣзнія огнистія положенніє. До тих кладій за ноги привязанніє человѣци на дол главами, а огнь от верха глав аж до ног их страшне палит и пожигает немилостиве. Крик от них велій: «Ох, ох, ох, нам смажним! Горе, горе нам грѣшним!»
И увидѣвши тоє, святая богородица зотхнула от сердца своего и рече: «Повѣж ми, святий Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородица, аз ти повѣм. Тіи сут человѣци іереи, попи, служителіе престолу божію. Литоргисают, тогда небесная сили, солнце, мѣсяць, звѣзди и страшнія престоли движутся, архангели, ангели ужасаются, херувими, серафими трепещут подножію господню со страхом, а іереи, не боящеся бога не со страхом и со небреженіем и со лжею, во блуді, во пянствах великих, без поста, во гнѣвѣ, без правила своего, исходят от олтаря не дослуживши по истиннѣ. Сего ради за такіє дѣла такую тяжкую муку пріймут».
Мука 10. О дяках грѣшних
Видѣ святая богородица 10-ю муку: там же недалеко ров и дебр глубокій зѣло, в том же ровѣ звѣріє им же не бѣ числа, а кождій звѣріє триглавій. Меже тими звѣрми видѣ святая богородица человѣки: звѣріє тим человеком глави торгают, ядят, другіє звѣріє уста ядят, третіє звѣріє язик торгают, а одогнатися не могут, бо сут опутанни узами пекелними руцѣ и нозѣ.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій Мих[аиле], что сія людіє сут?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице! Сіи єст человѣци дяки. Чтут, а чтуще, лжут, крадут, блуд творят и иних на тое приводят. Сего ради тако мучатся».
Мука 11. О іноцех, ієрмонасех и монасех грѣшних
Видѣ святая богородица 11 муку іноческую. Видѣ ту же человѣци, висяще за ноги, опутанни ко столпам и перекладам, зверіе страшне их ядят, торгают немилостиве; вопль от оних чловѣков великій барзо: «Ох, ох, ох, горе, горе нам окаянним!»
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице! Тіи то суть человѣци черноризци, іноци, іже учать людей закону божаго, а сами ся прелюбодѣйством, блудом, нечистотою осквернили, по миру ся за пянством уганяли, волочили. Лутше би видѣти человѣка мертваго на вельблюді издящаго, нѣжли законника, інока пяницею по миру волочащаго и праздніє слова глаголющаго и дудок, скрипок и иних игрій слухающаго. Сего ради тако мучатся».
Мука 12. Архієпископов, митрополит, єпископов грѣшних
Видѣ святая богородица 12 муку архиепископскую, митрополитскую і епископскую, архимандритскую. Видѣ святая богородица удол глубина велія, огнь стой глубини страшно полает и в той глубинѣ червіє огненноє неусипаємое. Видѣ святая богородица в том огни и в том червію человѣци лежаше, черв их страшне точит огненній. Вопль от них: «Ох, ох, ох, нам смажним!»
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій арх[ангеле] Мих[аиле], что за грѣшници?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице! Тіи то суть грѣшници, іже во ангелскія лики облекошася на земли, патриярси папѣжеве, архиєпископи, митрополитове, єпископи, архимандритове, старшіє наречении биша, а не сотворше волі божей, блудници, запойци, сребролюбци немилостивіи. Сего ради тако за такіє дѣла тако мучатся».
Мука 13. О женах, попадях грѣшних
Видѣ святая богородица 13 муку. Єзеро огненное, во єзерѣ звѣри страшніє, голодніє и лютіє, аки лви окрутніє, и гад огненній. Посредѣ того єзера огненного столпи огненніе, а до тих столпѣв жени привазаннѣ за уха. Пламень пожигаше их огненній и звѣріє ядять и торгают огненніе за сердце, сѣкут жили, торгают чресла и вся члонки. Крик от них великій барзо, плачут, глаголют: «Помилуйте нас, ми грѣшніи жени в пламени том мучимся! Горе нам, грѣшным, смажним!»
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій ар[хангеле] Мих[аиле], что сут за грѣхи их?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, аз ти повѣм. Тіи то сут жени попадѣ, блуд творять из за мужа своего и по смерти мужей своих попов. За тое мучатся».
Мука 14. О женах черноризицах грѣшних
Видѣ святая богородица муку 14. Таможе жени висяще во огни на столпах і кладицах прибитій, єдни за ноги, другіє за руки, третіє за глави, и звѣріє огненніе ядяху им уста, торгают, рвут немилостиве. И крик от них великій барзо: «Ох, ох, ох, нам бѣдним! Бѣда нам грѣшним!»
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій ар[хангеле] Мих[аиле], что согрѣшили тія жени?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая госпоже, аз ти повѣм. Тія то єст жени черницѣ, мнишки, іже предаша своя на блуд, покинувши габѣт святій, мантію. Отлучишася от монастира святого своего и поидоша в путь погибелній меже свѣцкіє люде, или пойде за мужа, і блуд творят, діяволю волю творят. Сего ради тако мучатся».
Мука 15. О злодѣєх, разбойницех, пяницех грѣшних
Видѣ святая богородица муку 15: огнь окромѣшній, море огненноє и змѣшанное со кровію, а в том мори множество народа посредѣ… мужей и жен, младенец и девиц горяше вся грѣшници. Крик от них: «Ох, ох, ох, нам смажним!»
Видѣвши святая богородица зотхнула от сердца своего. Рече святая богородица: «Повѣже ми, святій ар[хангеле] Мих[аиле], что согрѣшили сіи людіє?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице! Тіи то сут грѣшници прелюбодѣйци, злодѣеве, клеветници, пяници, разбойници, потварци, іже не постять во святія пости, ижи извѣдают чужія доми, опойци, запойци, немилостивіи царіє, князи, властителіє сребролюбци».
Сіє видѣвши и слишавши, святая богородица зотхнула от сердца своего и рече: «Горе, горе грѣшником сим!»
Рече Ми[аил]: «Пресвятая богородице, пойди и покажу ти муки жидовскіє».
Рече святая богородица: «Покажи ми, святій Мих[аиле] вся!»
Муки 16. Жидовскіє, іеллинскіє и иных геретик
Видѣ святая богородица пекло жидовское и еллинское, иже над всѣ пекла страшнѣйшія и грознѣйшія окрутное, грозное. Всем пеклам матица, родство огненное, немилостивое, єго же муки діяволи трепещут. Тому пеклу имя Тартар, на нем же вѣтри огненнія и волни моцне колѣбются под самое небо, а посродку пропасти свѣта нѣколи немаш, но там море сверѣпое, бурливое, огненное, бездна невгасимая, глубина его 5555 миль глубинѣ сего моря. Непрестанне кипит сѣркою и смолою огненною люто, и жуплем страшним клекотит и гримит, лютѣше 70 раз от сего огня, которій називаєтся Тартар.
Рече арх[ангел] Мих[аил]: «Хощеши, святая богородице, да покажу ти внутр сердца пекелности, где діяволи будутся мучити и жидовскій народ, що сына твоего распинали?»
Рече святая богородица: «Покажи ми, святій Мих[аиле], вся муки!»
Рече Мих[аил]: «Недостойно тебѣ, святая богородице, таких мук окрутних и страшних и смрадних оглядати».
Рече святая богородица: «Како глубина сему пеклу?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице: такая пропасть и глубина, як от востока до запада, як от землѣ до неба. Єст той глубини 5555 миль. Бувши человѣкови 30 лѣт и жеби взял камѣнь и кинул из усей сили своеи в тое пекло и пропасть, теди будет летѣти лѣт три, нѣм на дно долетит. Там ест тма окромѣшная, лежат в ней огнѣ страшнѣи».
Рече святая богородица: «Святій Мих[аиле], ци не мож би видѣти огнь той, якій он ест?»
Рече Мих[аил]: «Глаголи, святая богородице, псалом «Хвали, душе моя, господа» увесь до конца!» Глаголет Мих[аил]: «Свят, свят, свят!» І рече Мих[аил] херувиму: «Возми клѣщѣ и пойди во тую отхлань и возми огню страшнаго».
В той час херувим полетѣл паче стрѣли, яко молнія блиснет, и ухватил угль еден клѣщами и винес его во скорѣ, нѣж святая богородица вимовила псалом. Тогда огнь оній санул аж под небо. Тогда небеса распалятся кануша (?), земля страхом потрасеся, а клѣщѣ яко воск растопилися.
Рече Мих[аил]: «Видиш, святая дѣво, огнь пекелній!»
Рече святая богородица: «Виджу, але его киньте назад».
В той час повелѣ Мих[аил] кинути херувиму той огнь назад. И пойшол той огнь прудко, и стрѣщав, и шумѣв, и упал на своє мѣсце. Там в тоє пекло пойдут грѣшници со діяволи на вѣки вѣком.
Муки 17. Царей поганих Нерона, Декія, Максиміяна, Діоклѣтіяна, Несторія, Пилата, Каяфи, Ірода, Анни і прочіих
Видѣ святая богородица далѣ рѣку клокочущую, огненную, страшную, яко сверѣпоє море попаляюще грѣшники, яростію шумяше страшно, яко гром гримяше, пламенем блискающе, вѣтрами огненними і бурями. От них же земля и каменіє таяше, яко воск на триста миль, вѣтра же того жаден грѣшник не втечет.
Рѣки страшнія во пропасти попирают, где три лѣта камень летит. А во пропасти на днѣ беззаконници сидят, невѣрници и которіє сина божія распинали, со Іюдою мучат ся. Видѣ святая богородица с ними царіє нечестивіє: Нерон, Несторія и Діятлитеян (sic!), Ірод і Декій, Максиміян, игемон, Каяфа богоборец со Іюдою на самом днѣ во пропасти, а Іюда в сатани на лонѣ мучится без милости у пащецѣ огненнаго звѣря Левиафама. Тартар рѣка бієтся на них.
Беззаконне согрѣшили, беззаконне и мучатся. Не можаху к тому рещи ничтоже, но токмо мовлят: «Судіє праведній, помилуй нас!» Ядяху их червіє неусипаєміи, звѣри огненнія торгают их, им же не бѣ числа; гади, смокове сѣкаше их непрестанно; жаби, ящорици, миши, прузія и шершеница, песія мухи, им же не бѣ числа.
Видѣвши пресвятая богородица окрутнія муки и рече: «Горе грѣшником сим, яко без конца мука им!»
Увидѣли беззаконници мучиміи святою богородицу и возопиша ко ней єдинім гласом веліим глаголюще: «Радуйся, благословенная богородице дѣво, свѣте незаходящій! Радуйся и ти, архистратиже Михаиле! Радуйте ся вся, архангели божіи! Молѣтеся богу за мир христіянскій и за нас грѣшних! Яко ми грѣшніи беззаконници от вѣка свѣта не видѣхом, а тепер тебе ради видим свѣт. Не можем зрѣти до гори и долу, бо на нас рѣка клокочущая, очи пламень из смолою заливает, а тепер утишилася рѣка гримящая и мука ослабла нам, тебе ради, пресвятая богородице!»
Тое видѣвши, святая богородица и рече: «Горе грѣшником сим!» И рече святая: «Повѣж ми, святій ар[хистратиже] Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аи]: «Слиши, святая богородице! Сія рѣка огненная ест родство огню, в нем е мучатся богоубійци жидове, распенше сына божія господа нашего Ісус Христа. Во троицу святую не вѣровали, вси язици поганстіи тебе, святая богородице, не визнавали, яко ис тебе родился господь наш Ісус Христос, правдивий мессія».
И паки оних грѣшников покрила тма.
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, ци хощеш видѣти муку христіянскую, где будут ся за грѣхи мучити?»
Рече святая богородица: «Молю ти ся, святій арх[истратиже] Мих[аиле], открій вся муки, да вижу их своими очима!»
Мука 18 христіянов грѣшных
Видѣ святая богородица езеро огненное клокочущее, сѣрка и смола з огнем, вѣтром и бурею огненною, шум на нем страшній гучит, яко гром, по нему хитаются волни аж до неба. Видѣ святая богородица в нем душ грѣшних много, старих і младих, вопль их и крик: «Ох, ох, ох нам смажним!»
Рече святая богородица: «Которѣи то сут христіяне?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице! Во імя Христово обѣщалися в крещеніє святое, а діяволскія дѣла творили, покаяніе погубили, непослухали святих отец заповѣдей, крест святій посквернили блудом, нечистотою со нехристіянами, і инія грѣхи тяжкія творили, не боячися бога, і без покаянія померли. І сего ради тако мучатся».
Рече Мих[аил]: «Хощеши, святая богородице, да покажу ти муку тяжкую, зиму неогрѣємую, 7 крат моцнѣйшую от сея зими?»
Рече святая богородица: «Молю тя, святій Мих[аиле], покажи ми вся мѣста мучимія!»
Тогда приступите 900 сот архангел, херувимов, серафимов, и взяша святую богородицу на сѣвер, ко полунощи.
Мука 19. О чародѣех, ворожках, чаровниках i проч.
Видѣ святая богородица на сѣвери дебр глубину велѣю, з обох бокѣв стѣни ледяніє, а з верху зацѣпненно люто мразом, яко на триста сяжень во глубину мраза. Там зима несогрѣємая, тма неосвѣтимая, и там скрежут (sic!) грѣшници зубами.
Рече святая богородица: «Ох, як страшно мѣсце сіє і лютій мраз!»
Рече Мих[аил]: «Святая богородице, сія мука вельми зимная нечестивим людем, иж на земли творят чародѣянія, обваженіє, волхвованіє, ворожство бѣсовскоє і иже хвалятся духи своими нечистими».
Видѣ святая богородица таможде под ледом множество мужей и жен оцѣпноша мразом, яко лед, нагіє сѣдяще на днѣ, іскри мразнія от них ісхождаше, і крик непрестанній от них: «Ох, ох, ох нам грѣшним! Бѣда, бѣда нам!»
Рече святая богородица Мих[аилу]: «Что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице! Сія то сут грѣшници немилостивіи, богачѣ: отпихали убогих от врат своих и померзли сироти и убогіє пред врати их. Сего ради тако мучатся».
Рече Мих[аил]: «Пойдем, святая богородице, на восток!»
Рече діва Марія: «Покажи ми вся мѣста мучимія!»
Тогда взяша святую богородицу ангели на восток.
Повѣсть 20 о проклятом Скимнѣ, рикающом на душу грѣшную
Видѣ святая богородица седм езер глубоких. Першеє езеро глубина его неизмеримая, смрад сѣрчаній зо дна ему походит от огня куренія дима, пропасть, ров, широта.
Рече святая богородица: «Ци глубина велія в той пропасти?»
Рече Мих[аил]: «300 миль, святая богородице. А на днѣ єсть в той пропасти у первой огнь, второй пропасти зима несогрѣемая, в третой пропасти звѣріє, в четвертой гад, ящорици, скорпіи, в пятой червіє неумирающоє, миши, жаби, в шестой пропасти птица, муравлѣ, гуселница, шершеница и оси, в седмой пропасти тма неосвѣтимая, плач неутолимій. От пропасти крик велик, а без тіи пропасти ужи протяженни, кладици хибкіє и узкіє, же нѣгде слѣду кожному умѣститися.
На брезѣ кладок тих сидит великій зѣло, яко гора, муж бѣсовскій іменем Скимен: смрад велми страшній от пащеки ему походит, і рознял пащеку, яко пропасть; глава его, яко змія, а на главѣ ему роги, яко в тура; очи страшне блискают, як огнем розно очи его (sic!); губи ему, яко дебели, зуби ему, яко серпи, язик ему долгій, яко пламень огнистій: ноги ему, яко у лва долгіє; руки ему зощрении, уди ему, яко серп; рука ему десная простерта на воздусѣ, берет нечестивія душі умѣтая их под ноги своя во пропасть.
Єгда же бѣси принесут грѣшную душу, тогда той Скимен радуется велми и кажет тим душам ити через тоти узкіє кладки хибкѣє. Аще которая душа вельми грѣшная, то упадет в тую пропасть глубокую, єдна єднои хватается. Тогда проклятій Скимен радуется о грѣшной души. I спит моцне як мертв. От нем же Давид написал в псалмѣ 60: послах смущен. Єгда же ангели принесут праведную душу, то зараз праведна душа пойде просто кладицами, о них же пророк написал в псалмѣ 90: живій в помощи вишняго, во кровѣ бога небеснаго водворится».
Видѣ святая богородица през пропасти прилѣтающія легко праведнія душѣ, о них же Давид написал: даша ми крилѣ, яко голубині и полечу и почію. Тогда видѣ тоє, проклятій Скимен засмутится, возрикает, яко лев, о нем же пророк рече псал[ом] 103: положи тму и бисть нощ. Бо ради би діяволи вси душѣ подбити под ноги своя. Для того роспустит вся воя своя, кажет на грѣх зводити, приводити. Єгда же праведную душу ангели несут, в той час убачит их проклятій Скимен, смятеся страхом великим и всы воя его, и засмутит ся со всѣми бѣси своими.
Мука 21 Ирода царя и воинов єго, іже избили во Вифлеомѣ младенец 41 тисящ Христа шукаючи
Видѣ пресвятая госпожа посредѣ сѣрки кипящей царей много и воинов их много сота (sic!) народа. Крик от них непрестанно: «Ох, ох, ох!
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Мих[аиле], что за грѣхи их?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице. Сей ест Ірод цар нечестивій и жолнѣре его, иже избили 41 тисящ младенец во Вифлеомском повѣтѣ подчас рождества Христова. И инія Іроди и царіє нечестивія, и той Ирод иже Іоану предтечи главу утял, сего ради тако мучатся».
22. Мука Каинова i воина того, иже Ісус Христа ударил по лицу рукою пред Анною архієреєм і иніє воини іже бичовали Ісуса
Видѣ святая богородица туж дебр глубокую, а в той дебрѣ лютія звѣріє триглавнія крилатія, тамже со ними лютая птица и муравлѣ и комарѣ, як орли великія, шершеница і оси, им же не бѣ числа, а посродку тих звѣров два человѣки, еден великій, другій малій, і много с ними людей грѣшних мучатся. Лютія звѣріє єдни за ноги гризут, єдни за чресла торгают, єдни звѣріє обвиша ся коло него, а птица очи им зобает, торгает, на день и на ноч два крот ізѣдят, обнаживши, изѣвши им тѣло, тѣлко им кости зостанут и жили сторгают.
Тамже недалеко єст єзеро животворное, вода живая. Оная птаха изѣвши, озобавши им тѣло, тѣлко кости останутся, и летит птаха на тое озеро, живую воду, і там ся купают и набирают води той животворной на крила и прилетят над кости тіє и стрясутся над костьми тими, и в той час зараз тѣло проростет. І знов начнут ясти, торгати оніє птахи тих двох человѣков и прочіих грѣшников. Тогда от тих грѣшников крик на 300 миль походит.
Рече святая діва Марія: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице. Видиш того человѣка великаго? ото ест сын Адамов Каин. А той другій меншій, ото єст той, іже господа нашего Ісус Христа ударил по лицу, аж из ног упал пред архієреєм Анною. І иніи, что бичовали Ісус Христа и что стрегли, сего ради тако мучатся».
Рече святая богородица: «По дѣлом им!»
Потом показаша єй ангели і иних царей нечестивих: во пещерах ох! і ах! [во]піют, іже ся богу ровнали.
Отуду же пройдоша пропастій 6, идоша сквоз пущу и гори непроходимія. Рече Мих[аил]: «Хощеши ли, святая богородице, покажу ти мѣста бѣсовскія и мешканя их?»
Рече святая богородица: «Покажи ми, святый Мих[аиле]!»
Мука 23. Мельныков и мѣрочников грешных
Видѣ святая богородица море сухое барзо, глубина недозримая, як от землѣ до неба. Видѣ град, мѣсто темное, всюду желѣзом окованно, врата, брами желѣзнія, на вратах била и кіяки желѣзнія, весь град покритій толсто на четиридесять сяжень.
Но рек Михаил: «Во імя отца и сына и святаго духа аминь!»
Тогда упали вся стѣни, растопиша ся, яко лед. Видѣ пресвятая богородица посредѣ града, яко прах безчисленних бѣсов, мучаще душ грѣшних. Видѣ проклятаго царя престол нечестивій темній, яко смола. На престолѣ сидит нечестивій цар бѣсовскій Фемазкій (?) темній паче смоли, предстоят ему бѣси ім же не бѣ числа, і темніи и смрадніи.
Пред престолом его много душ грѣшних мучатся. Видѣ пресвятая богородица през град темній переклади желѣзнія протяжении и гад и огнь. Пред кладами много душ грѣшних опутанни горѣ ногами, окрутноє каменіє, як млинное коло ко шіям им попривязуванно, и огнь под ними бѣси мѣшками роздимуют, а инія во огненних фолюшах мучатся. Крик: «Ох! ох! ох! Горе, горе нам грѣшним!»
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Мих[аиле], что сія человѣци согрѣшили?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице! Сія сут человѣци художники, мелники, мѣрочники, іже не по правдѣ сѣмена чужія и муки брали, крали, сего ради тако мучатся».
Мука 24 сребролюбцем, златолюбцем, золотарем, лихваром грѣшним
Видѣ святая богородица человѣки художники, іже ни руками, ни ногами не могут рушити, бо сут опутанніє ко кладом желѣзним златими ланцухами. Єдни бѣси огнь под ними мѣшками подяруют, другіє злато и сребро варят, во уста им наливают кипячое.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сія то грѣшници сребролюбци и златолюбии, лихоимци, золотарѣ і лихварѣ. Сего ради тако мучатся».
Мука 25 злодѣем, разбойныком, клеветником, ябедныком
Видѣ святая богородица человѣки, обѣшенни сребними и златими ланцухами за шію, а гаками за язики, а огнь под ними діяволи мѣшками подяруют.
Рече святая богородица: «Что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице! Іже висяще за шію, то злодѣє сут, разбойници, а сія, що висять гаками и удицами за язики, сія сут ябедници и клеветници: до царей и панов сребра и злата давали, на других накладали позиваючися, і сего ради тако мучатся».
Мука 26 о людех, которіи бразди, граныцѣ заоруют, насѣня, плод крали в других людей не боячася бога
Видѣ святая богородица человѣков множество, лежаще на огни, а бѣси им палят, а иніє бѣси в рот землю із огнем в рот пхают и каменіє горячоє. И крик от них велій зѣло: «Ох, ох, ох нам смажним, грѣшним!»
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сіи человѣци орателіе земли бразди или границ заорували, сѣмена и плод крали чужіє, сего ради тако мучатся».
Мука 27. О млатобійцах, ковалях грѣшных
Видѣ святая богородица человѣки, мучаща ся у огненних пещерах, бѣси под ними огнь димяху, а инія бѣси горящія желѣзо у рот бют, а инія уха вертят горящими рожнами, а инія тѣло им щипают огненними клѣщами, а инія млатами бют непрестанне. Крик их велій: «Горе, горе нам грѣшным!»
Рече святая госпожа: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сія то человѣци сут млатобійци, ковалѣ, крали чужія желѣза, когда работали, сего ради тако мучатся».
Мука 28. О ткачах грѣшных
Видѣ святая богородица человѣки огненними юзами опутанніє до столпов, а бѣси им и ръти, уста роздирают и у рот им клубки пхают, и нитки им из очій падут, и одежда на них непрестанне горит.
Рече святая богородица дѣва: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сія человѣци злодѣятеліє ткачѣ: пряжѣ, полотна чужѣ крали, сего ради тако мучатся».
Мука 29. О кравцах грѣшных
Видѣ святая богородица человѣки и жени на огни жжутся немилостиве, а бѣси им желѣзо, гвоздіє из огнем у рот и в очи бют и одежда на них непрестанне горит, тѣло их смажится немилостиве.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Мих[аиле], що за грѣхи тих людей?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая госпоже, сія то есть человѣци кравцѣ, за грѣхи своя тако мучат ся».
Мука 30. Кушнѣрям, шевцям, римарям грѣшним
Видѣ святая богородица человѣки и жени ижжутся на огни немилостиве, а бѣси им уста разгрѣвают и во уста волну и кожу из огнем пхают, другим на очи золу кипячую ліют, ногти желѣзними, распаливши тѣло, им рвут, гвозди остри з огнем в очи, во уста бют.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святий ар[хистратиже] Мих[аиле], что согрѣшили людіє сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сія человѣци злодѣятеліє кушнѣрѣ, шевцѣ и римарѣ, сего ради мучатся».
Мука 31. О тих людех, що крадут сѣль
Видѣ святий Михаил и богородица Марія: человѣки и жени на огни лежат, а бѣси им у рот соль из огнем, ропу кипящую лют, в ноздрѣ и на очи ліют.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святий ар[хистратиже] Мих[аиле], що согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородицѣ, тіи то сут людіє, що крадут соль, сего ради тако мучатся».
Мука 32. О тих, що крадут пчоли и птица
Видѣ святая богородица человѣки у огни стоят, а птица им тѣло зобаше, шершеница, оси, комарѣ тѣло их кусают немилостиве.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, арх[истратиже] Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече арх[истратиг] Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сія то сут человѣци, що крадут птица и пчели».
Мука 33. О пяныцах, забойцях, опойцях грѣшных
Видѣ святая богородица человѣци, висяще за ноги і за руки, опутани юзами огненними: єдини діяволи огнь подмухуют, а другіє бѣси смулу (sic!), сѣрку, зол смрадній кипячій з огнем лиют во уста и порох и каменіє горячоє бют в писок з огнем.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій ар[хистратиже] Мих[аиле], что за грѣшници сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сіи человѣци пяниці, запойци, а другіє обядци, забойци, іже рано ядуще в свята, в неделю, на силу, сего ради тако мучатся».
Мука 34. О судіях кровопійцах, скверноядцах
Видѣ святая богородица єзеро кривавое, кров из огнем клекотит, и в том єзерѣ множество мужей о жен стояху по уста, по шію в том єзері кривавом и кров піюще умершу і яд гадѣй.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святий арх[истратиже] Мих[аиле], что согрѣшили сія?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сіи сут человѣци грѣшници, судія немилостивіи, не по правда судили, кров чужую пили, во не по правдѣ суд судили, кровопійци, мздоимци, забойци і скверноядци, сего ради тако мучатся».
Мука 35. О сребролюбцех и златолюбцех грѣшных
Видѣ святая богородица єзеро огненно, злато и сребро в нем люто барзо іскръно крекотит. В том єзері безчисленнаго народа мучит ся.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Мих[аиле], что согрѣшили сія душі?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая госпоже, сіи человѣци сребролюбци и златолюбци, лихварѣ, сего ради тако мучатся».
Мука 36. О тих людех, що робят в святую неделю и в свята господскю и богородичню и нарочитих святих, и иніи теж невѣрници и немилостивія князѣ и пани и прочіи
Видѣ святая богородица много душ грѣшних мужей и жен, иже дѣлают, робят в насилію тяжком в работѣ: єдни камѣня носят душѣ, а другіє душѣ зелѣзо, третіє душѣ глину, четвертіє душѣ воду; во великом насилію бѣси работают ними и мучат тих душ грѣшних.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій арх[истратиже] Михаиле], что то за грѣшници?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сія сут грѣшници невѣрници: в сина божія и во воскресеніе не хотѣли вѣровати, а иніи немилостивія царѣ, князѣ, властителіє. Убогим людем от них нужда великая була, а другія теж работающе в неделю и во празники господскія и богородичнія и нарочитих святих, сего ради тако мучатся».
Рече святая госпожа: «Что они ядять?»
Рече Мих[аил]: «Проходит их угліе огненное».
Рече святая богородица: «На що оніє душѣ носять и так ся мучать тую глину, камѣня, зелѣзо, воду? Що то они муруют, куют, лѣпят?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, аз ти повѣм. Муруют діяволи град нечистій і темній нечестиваго царя, и тими душами тяжко робят. І ставляють той град, муруют цѣлій рѣк аж до воскресенія Христоваго, до великодня; а як прійде велик день и заспѣвают «Христос воскрес» в полнощи, то в той час той град потрясет ся, на землю впадут мури каменнія, покрушат ся на прах всѣ тіи мури и палаци. По недели же святаго апостола Фоми знов оніє діяволи начнут нечестивій оній замок град, то начнут душами тяжко робити и мучити душѣ грѣшни, начнут муровати, будовати знов аж до воскресенія Христова през цѣлій рок».
Рече Михаил: «Пойдем, святая богородице, ко Єдему в дамаскую землю и узриш, где душѣ христіянскіє отсилаются».
Рече святая богородица: «Покажи ми, святій Мих[аиле], вся, да вижду их».
Тогда приступиша 900 сот ангел и понесоша святую госпожу в дамаскую землю.
37. О душах, которіи милостиню творили и в покаяніи померли, за тоє их през пропаст милостиня преносит
Видѣ святая богородица на задной странѣ Єдем, удол глубину неудоб дозрѣти. През тія глубокія провали темность густая, а в провалех мгла окрутная, темность непросвѣтимая. На дол глубини єст врата, імя єй Асафатов, а под вратами на долной странѣ кладица положенна, пользка, яко лед, узкая иж нѣгде вѣстру нѣжному вомѣстити ся.
Видѣ святая богородица много душ ангели провадили ко кладицам, бо пред тими кладицами будет каждая душа іли грѣшна іли праведна. Видѣ святая богородица душѣ, що єдни преходять през глубину, а єдни много падоша во глубину, а єдни сидять на брезѣ.
Рече Мих[аил]: «Сія то душѣ покаянници і милостиню творили и в покаяніи померли і милостиня их преносит през глубину, бо іх покрила милостиня».
38. Которіє будут душѣ прелѣтати и рѣку огненную чистителную по верха: схимонаси, ієромонаси, иєреи праведніє, черноризци – земніи ангели, небесніи человѣци и свѣцкіє прав
Видѣ пресвятая богородица душѣ, прелѣтающіи през оную чистителную огненную рѣку.
Рече святая богородица: «Що то за душѣ, же так по верха прелѣтают легко тую огненную рѣку?»
Рече Мих[аил]: «Святая богородице, ото тіи душѣ черноризци, схимници, ієромонаси, ієреи иже нарекошася на земли ангели и свѣцкіє человѣци святіи, іже правдиве на сем свѣтѣ в законѣ іноческом господу богу угодили постом, молитвами, чистотою, убожеством, послушанієм и иними учинками іноческими. И провадят их ангели божіи из мѣст страшних во пресвѣтлая мѣсца веселая, во горня обители, во нядра Авраама, Ісаака, Іякова, і тамо ся на вѣки будут веселити».
39. О душах, иже за живота своєго свѣщи даваху до церквій святих и милостиню и одежду убогим людем
Видѣ святая богородица душѣ грѣшнія і праведнія во вратах Асафатових, єдини яко ластовици квѣлять, єдини яко голуби гукают, єдини яко пчели гудут, єдини єдних на собѣ носят, єдини приодѣянни добре, другіє голодніє, єдини наги сидят, пред єдними свѣтила ясно горяху, пред єдними трапези стоят і ядять, а пред єдними нѣчого нѣмаш і нѣчого не ядять, а єдни во тмѣ неосвѣтимои кричат нагѣ и голоднѣ.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святій ар[хистратиже] Мих[аиле], що то за душѣ, що єдни єдних на собѣ носять?»
Рече Мих[аил]: «Забойци на собѣ носять, а что свѣтила пред ними ясно горять и трапезают и приодѣяни, то за живота своего свѣщи во церквах святих зажигали, алъчних, голодних накормили, нагих приодѣли, жаждущих напоили, и паки на земли на них память творять, то в той час им радость великая бивает».
Рече Мих[аил]: «Хощеши, святая богородице, видѣти, да покажу ти, где праведнія душѣ отпочивають?»
Рече святая богородица: «Молю тя, святий арх[истратиже] Михаиле], покажи ми вся».
В той час приступиша 900 сот архангел і понесоша святую госпожу на восток.
40. О чистцу
Потом прейдоша прейдут і мѣдяних седм гор и митарств 29. На воздусѣ врата бѣсовская, а на каждих вратах или степенях, сходах зоспиняют грѣшних душ. Потом прійдоша ко чистителному огню, то єст чистителнои рѣцѣ, в пол огнь з водою, ефирскій, облачній, безсмертній, и називается чистец: пол з водою пламень розливаєт рѣку огненную и с той пламени огнь стрѣчаєт грѣшних і праведних на 100 и 60 миль и приводит их до полюрованя.
Видѣ пресвятая богородица посродку огню душ множество в том чистцу: єдни поверха оной рѣки преходять, інія посродку глезній, а інія по колѣна, а инія по пояс, а інія по перси, а інія по шию.
Рече святая богородица: «Повѣж ми, святий арх[истратиже] Мих[аиле], что сут за грѣхи тих людей?»
Рече Мих[аил]: «Слиши, святая богородице, сія то рѣка огненная, в пол вода з огнем, ото називается чистец, в нем же душѣ полюруются, которіи грѣшили несмертельними грѣхами, десятеро приказаній божоє виполнили. Которіи по верха преходять, ото єст душѣ праведних людей, а которіи бридут по колѣна, ото их грѣхи болшіє сут, а которіи еще глубше, то еще их грѣхи болшіє сут, а которіє аж по шию бридут, о то таких грѣхи барзо тяжкіє и великіе сут».
Рече святая богородица: «Ци на многіє часи полюруются тіи душѣ?»
Рече Мих[аил]: «Христіянскіє на сорок день, яко во снѣ страхованя мук пріймут, а нехристіянскіє много грѣшили страшно претерпять пламене мокраго от елемента еферскаго огню, а хрестіянскіє 40 день полюруются огнем. Яко во снѣ страхованя мук пріймут, то от огню ісходят свѣтліє, яко злато полюрованное і вступуют праведніє во свѣтлая мѣста, нядра Авраама, Ісаака, Іякова, яко писаніе глаголет: проидохом сквозь огнь и воду, ізведе нас во покой».
Богу нашему слава во вѣки вѣком аминь.
Полишаючи на пізніше спеціальну студію над сим текстом, подамо тут тільки бібліографію важніших досі звісних текстів. І так грецькі тексти досі опубліковані два: Срезневським («Древние памятники русского языка и письма»» в «Известиях императорской Акад[емии] наук», т. X, стор. 551 – 578) по рукопису з XII в. і Родсом Джемсом (гл[яди] «Ж[итє] і сл[ово]», I, 315). Тексти руські опублікували: Срезневський (там же, де й грецький), Тихонравов («Памятники отреченной русской литературы», II, 23 – 30), Пипін («Памятники старинной русской литературы», III, 118 – 124, по рукопису з р. 1602), в кінці В. Петрічейку-Xіждеу («Carole poporane ale Romänilor», II, 313 – 367, руський текст з XII в. і румунський). Югослов’янські тексти опублікували: Тихонравов (op. cit., II, 30 – 39, по р[укопису] XV в.), Ст. Новакович («Starine», XVI, 91 – 92, уривки сербського р[укопису] з XVI в.), В. Ягич («Arkiv za povjestnicu jugoslovansku», IX, 110 – 118, хорватський глагольський р[укопис] XV в., гл[яди] також «Prilozi», 46 – 54), Полівка («Starine», XXII, 203 – 204, сербський р[укопис] XVII в.).
Примітки
…300 різнородних п’єс, з котрих декілька я вже публікував то в «Киевской старине», то в «Сборнику» болгарського міністерства освіти. – «В «Киевской старине» були опубліковані: 1) «Песнь о свете» (1889, т. 24, кн. 3, с. 741 – 744); 2) «Летопись Подгорецкого монастыря» з текстом «Синопсису» (1890, т. 30, кн. 7, с. 121 – 128); 3) «К истории апокрифических сказаний» (1891, т. 35, кн. 11, с. 267 – 275); 4) «Мистерия страстей Христовых» (1891, т. 33, кн. 4, с. 131 – 154); 5) «Банкет духовный» з текстом діалогу другої половини XVII ст., виголошуваного на шкільних торжествах з рукопису Підгорецького монастиря» (1892, т. 37, кн. 4, с 59 – 70) та ін. В болгарському «Сборнике за народни умотворения, наука и книжнина» опублікована «Притча за єдинорога» и нейният български вариант» (1896, кн. 13, с. 570 – 620). Окремою відбиткою «Притча про єдинорога» вийшла у Софії того ж 1896 р.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 367 – 386.