Фрагмент 2-го розділу

Іван Франко

У мене ще й донині фірман

Від неї, погнила б там в полі!

В великій салі рефектарській,

Мов у якій маштарні царській

Столи дубові і ослони.

Хоч стіни чорні, як ворони,

Верства болота на помості, –

Та не горді тутешні гості!

Щоб в мисці много і смачного,

До брудів діла їм не много.

Ось посходились діти божі:

Хлоп в хлопа, всі охочі, гожі,

Рум’яні, кріпкі і здорові,

Мов дуб при дубі у діброві.

Звучні їх голоси, мов дзвони,

І регіт, наче звук трембіти…

Чи їм же в церкві бить поклони?

Чи їм над Біблією пріти?

Чи їм не краще ціпом бухать,

Ніж тут дзвінка та псалмів слухать?

Уже відмовили молитву,

Вже й уоружились на битву:

В руках ножі і вилки й лижки –

І всі ждуть ворога, ждуть миски,

Щоб кинутись на ню з розгону

І гокружати без пардону.

Примітки

Зберігся автограф (№ 265), який становить собою частину іншої редакції другого розділу поеми.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 453.