І. Аполлодор і гості

Платон

Переклад Івана Франка

1. Аполлодор:

Здається, мої панове, я досить обізнаний з тим, про що питаєте. Оноді, вийшовши з мойого дому в Фалероні до міста, я зустрівся з одним знайомим, Главконом, що, побачивши мене, почав доганяти і крикнув жартливо:

– Мой ти, Фалерейче, Аполлодоре, чи не можеш підождати?

Я зупинився і заждав на нього.

– Отсе я, Аполлодоре, – мовив він, – шукаю тебе вже віднедавна, бажаючи розпитати тебе про бенкет Агатона, на якому були Сократ і Алківіад і інші гості і на якому велися розмови про любов. Розповідав мені про се дещо вже один, що чув від Фойніка Пилиповича, та додав, що й ти знаєш про се. Та він не вмів сказати всього до ладу. Так розповідж же мені ти, бо ж годиться приятелеві розголошувати промови приятеля. Та поперед усього скажи мені, чи був ти присутній при тім бенкеті?

На те я відповів йому:

– Очевидно, не довелося тобі нічого докладного довідатися від того стрічного, коли думаєш, що сей бенкет, про який питаєш, відбувся так недавно, що й я міг бути присутній на ньому.

– Авжеж, що так, – мовив він.

– Ні-бо, Главконе, – відповів я. – Хіба ти не знаєш, що Агатон від многих літ уже не показується в Афінах? А з Сократом я товаришую та пильно день у день придивляюся до всього, що він робить, і прислухаюся до кождого його слова тільки що від трьох літ. Перед тим я блукав, куди попало, і думаючи, що живу краще від інших , я жив не ліпше того, як ти жиєш тепер, коли думаєш, що ліпше робити що-будь інше, ніж бавитися філософією.

– Не жартуй, – мовив він, – але скажи краще, коли відбувся той бенкет?

– Ми ще були дітьми, – відповів я, – коли перша Агатонова трагедія дістала першу нагороду і коли вечором того дня він складав богам жертву, а приятелям дав бенкет.

– Ну, – сказав він, – се було, здається, досить давно. Але хто ж оповідав тобі про се? Чи, може, сам Сократ?

– Ні, на Зевеса, – відповів я, – але той сам, що й Фойнікові, Арістодем на ім’я, Кідатенець, малого росту, босяк, що був на тім бенкеті як любимець Сократа, який, здається, найліпше затямив усе. Кілька разів запитував я також Сократа про подробиці того бенкету, і те, що чув від нього, згоджувалося з тим, що говорив Арістодем.

– Так що ж, – мовив Главкон, – розповіси мені? Дорога відси до міста дасть нам досить часу – тобі ходом оповідати, а мені слухати.

От така була розмова між нами, по чім я зачав оповідати йому те, що тепер при вільній хвилі хочу розповісти вам. Така вже моя вдача, що більш усього люблю або сам говорити про філософію, або слухати розмов інших , певний, що се найкорисніше заняття. Натомість я нуджуся смертельно, коли ви або ваші багаті та ділами зайняті приятелі говорять про свої діла. Мені дуже жаль тих моїх і ваших приятелів, що, проводячи час на таких розмовах, думають, що провели його добре, хоч він пройшов їм зовсім безхосенно. Може, зрештою, й ви вважаєте мене навіженим, та, може, маєте й рацію, але про вас я не тільки думаю се, але знаю напевно.

Один із гостей:

Ти все такий сам, Аполлодоре. Все лихословиш себе і всіх інших і, здається мені, безпідставно вважаєш нещасливими всіх людей, починаючи від себе самого, крім Сократа. Не знаю, хто перший назвав тебе маньяком, але те знаю, що дехто так називає тебе за те, що в словах ти все прикрий проти всіх і себе самого, крім Сократа.

Аполлодор:

Так ти думаєш, друже мій, що справді треба бути безумцем і маньяком, щоб говорити так про себе і про всіх вас?

Гість:

Не пора, Аполлодоре, сперечатися тепер про се. Але прошу тебе, вчини найліпше і розповідж нам про розмови на тому бенкеті.

Аполлодор:

Розмови на тому бенкеті – та ну, почну з самого початку, так як розповідав мені Арістодем.

Примітки

Фалерон – пристань у передмісті Афін.

…коли перша Агатонова трагедія дістала першу нагороду… – Поетичну перемогу Агафона датують 416 р. до н. е.

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 81 – 82.