X. Розмова Сократа з Агатоном

Платон

Переклад Івана Франка

21. Сократ:

І мені здається, любий Агатоне, що ти добре зачав свою промову, кажучи, що насамперед треба виказати, що таке Ерос, а потім – які його діла. Такий початок люблю дуже. Коли ти вже все інше висловив так гарно й велично про Ероса, то скажи й се, чи він такий, як любов когось, чи нікого? Не питаю, чи він походить від якоїсь матері або від якогось вітця, бо таке питання було би смішне; лише: чи Ерос – любов вітця або матері? Бо коли б я запитав про вітця, чи він чийсь отець, чи ні, то ти, певно, сказав би, коли б хотів сказати правду, що отець – справді отець сина або дочки. Чи, може, ні?

Агатон:

Певно, що так.

Сократ:

А чи й мати так само?

Агатон:

Із тим згода.

Сократ:

Ще одно скажи трохи більше, щоб ти сам ліпше зрозумів, чого я хочу. Коли б я запитав: чи брат є чиїмось братом, чи ні?

Агатон:

Здається, що є.

Сократ:

Чи брата, чи сестри?

Агатон:

Котрого-будь.

Сократ:

Попробуй сказати те саме й про Ероса: чи він чиясь любов, чи нічия?

Агатон:

Очевидно, що чиясь.

Сократ:

Се признання заховай собі в пам’яті, а тепер скажи, чи Ерос бажає того, чиєю любов’ю він є, чи ні?

Агатон:

Очевидно, що бажає.

Сократ:

Чи хтось, маючи те, чого бажає і що любить, іще бажає і любить, чи ні?

Агатон:

Здається, що тільки не маючи.

Сократ:

Гляди ж, чи замість правдоподібності тут не виступає конечність, що, бажаючи, бажаєш того, чого не маєш, а не бажаєш, коли не почуваєш браку? Мені, Агатоне, видається на диво, що се конечність. А тобі як?

Агатон:

Так само й мені.

Сократ:

Добре. Чи хтось великий хотів би бути великим, або сильний – сильним?

Агатон:

Після того, що сказано досі, неможливо. Бо хто яким є, таким не потребує вже бути.

Сократ:

Сама правда. Бо коли сильний хотів би бути сильним, а скорий – скорим, а здоров – здоровим, то, може, хтось подумав би про таких і всяких інших , що й ті, що є вже такими або мають щось таке, бажають іще того самого. Отже, щоб ми не помилялися, кажу ще раз, що ті – Агатоне, уважай добре! – все те, що мають тепер, мають се з конечності, чи хочуть, чи ні. А такого хто ж може бажати? Отже, коли би хтось здоров сказав: «Хочу бути здоровим», а хтось багатий сказав: «Хочу бути багатим» і бажав би того самого, що має, я сказав би йому: «Чоловіче, маючи багатство і здоров’я й силу, чи хочеш мати се й на будуче? Бо тепер маєш, чи хочеш, чи ні. Гляди, отже! Говорячи: «Бажаю того, що вже маю», чи хочеш сказати щось інше, чи тільки те: «Хочу те, що тепер маю, задержати й на пізніше?»» Думаю, що він признав би се.

Агатон:

Певно, що признав би.

Сократ:

Чи ж і се не значить любити те, чого нема готового, і чого ще чоловік не має, коли бажає заховати ї на будуче те, що має тепер?

Агатон:

Певно, що так.

Сократ:

Отже, той і кождий інший жадний бажає того, чого ще нема і що ще не готове, чого сам не має і чим сам не є й чого потребує, і се називається бажання або любов.

Агатон:

Справді так.

Сократ:

Ну-ко тепер зберімо до купи все сказане. Чи є Ерос щось інше, як поперед усього любов до чогось, а потім любов до того, що комусь покажеться потрібним?

Агатон:

Так.

Сократ:

Тепер пригадай собі, що ти сказав у своїй промові, чим є Ерос? Коли ж хочеш, я пригадаю тобі. Пригадую собі, ти сказав більше-менше, що діла богів ввійшли в порядок через любов до краси; бо ж любов не тягне до бридкого. Чи не сказав ти щось у такім роді?

Агатон:

Розуміється, сказав.

Сократ:

I слушно було сказано, друже. А коли так, то чи ж Ерос не є любов до краси, а не до бридкості?

Агатон:

Признаю, що до краси.

Сократ:

Чи не признаєш також, що чоловік любить те, чого потребує і чого не має?

Агатон:

Так.

Сократ:

Чи ж Ерос потребує красоти і не має її?

Агатон:

Конечно, що так.

Сократ:

Як же се? Те, що потребує красоти і не має її, ти назвеш гарним?

Агатон:

Зовсім ні.

Сократ:

Отже, чи ще стоїш при тім, що Ерос – красота, коли діло так стоїть?

Агатон:

Боюся, Сократе, що я зовсім не розумів того, що вперед говорив.

Сократ:

І се добре мовиш, Агатоне. Та скажи ще отсю дрібницю: чи добре не видається тобі заразом гарним?

Агатон:

Певно.

Сократ:

Коли, отже, Ерос потребує краси, а добро – також краса, то він потребує також добра?

Агатон:

Так, Сократе, принаймні не можу тобі заперечити; най буде так, як ти кажеш.

Сократ:

Самій правді, любий Агатоне, не можеш заперечити, бо Сократові заперечити зовсім не трудно.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 107 – 109.