V. Промова Федра

Платон

Переклад Івана Франка

6. Поперед усіх забрав голос Федр. починаючи більше-менше ось як:

– Ерос – великий бог і гідний подиву богам і людям із многих різних поглядів, а головно, задля свойого походження. Бо се ж велика річ – належати до найстарший богів. А се видно ось із чого: Ерос не мав родичів і жоден поет ані міфограф не згадує про них. Тільки Гесіод говорить:

«Зразу був хаос, а потім

Широкогруда земля, пристановище всіх живих творів,

Разом і Ерос».

Отже, після хаосу повстали обоє разом, земля й Ерос. А Парменід говорить про початок богів:

«Всіх богів перший до жизні покликав не хто, тільки Ерос».

З Гесіодом згоджується також Акусілей, та й многі інші признають Еросові, що він належить до найстарших богів. Та він не тільки найстарший, але також творець найбільшого добра; бо принаймні я щодо себе не вмів би сказати, чи є яке більше добро, як у першій молодості закохатися і бути любленим. Бо що повинно провадити чоловіка в цілому житті, коли він хоче жити гарно й праведно, сього не дасть ані рідня в такій великій мірі, ані становище, ані багатство, ані ніщо інше, тільки любов.

Бо що таке любов? Сором перед поганим і змагання до красоти. Без сих обох прикмет ані державі, ані одиниці неможливо доконати нічого гарного й доброго. Стою на тім, що чоловікові, якого оживляє любов, коли б його захоплено на якім поганім учинку або коли б він із трусості не боронився від напасті, не було би так прикро, коли би на се дивився його батько або приятель, або хто-будь інший, як те, коли би на се дивився його милий. Так само бачимо на закоханім, що він найбільше соромиться свойого коханця, коли той застане його на якім злім ділі.

Коли б можна довести до того, аби держава або військо складалися з самих людей, закоханих один в одного, то не можна би ліпше руководити ними нічим іншим, як тільки тим, аби вони здержували себе обопільно від усякого поганого діла і старалися одні одних перевищити в тім змаганні. А борючися в однім зв’язку, вони навіть невеликою силою побідили би всіх інших людей. Бо жоден із таких закоханих не хотів би дожити тої хвилі, щоб його коханець бачив, як він покидає свій ряд або відкидає оружжя, і, певно, волів би радше вмерти, ніж покинути коханця і не допомогти йому в небезпеці. Нема, певно, ані одного такого труса, котрого би Ерос не одушевив до хоробрості, так що він старав би ся дорівняти: тому, хто має вроджену хоробрість. Я певний, що те, що Гомер говорить про деяких героїв, одушевлених богом до відваги, чинить Ерос із закоханими.

7. Навіть умирати одно за одне волять закохані, не тільки мужчини, але також жінки. На се маємо найкращий і доказ на Алкесті, дочці Пелія, яка для справдження сеї речі між греками сама захотіла вмерти за свойого мужа, хоч його батько й мати жили ще. От тим вона перевищила їх любов’ю для їх сина, так що вони в порівнянні з нею видалися йому чужими і тільки з імені рідними. Тим вона доконала діла, яке видалося благородним не тільки людям, але й богам, так що боги, які з многих, що вчинили багато доброго, тільки немногим дали той дар – вернути їх душу назад із Гаду – відпустили її душу, врадувані її саможертвою. От так-то й боги найбільше шанують постійність і запал любові.

Натомість Орфея Ойагренка відіслали з Гаду впорожні, показавши за ним тільки привид жінки, задля якої він прийшов, але не давши йому її самої, бо він видався їм м’якосердним, як грач на гітарі, і не важився вмерти задля любові, так як Алкеста, тільки попробував живим увійти до Гаду. За те вони наложили на нього кару і допустили, що він згинув від жінок, і не пошанували його по смерті, так як Ахілла, сина Фетіди, та не вислали на острови блаженних.

Бо ж Ахілл, повідомлений своєю матір’ю, що вмре, коли вб’є Гектора, а коли сього не зробить, верне додому і вмре в старості, все-таки зважився, помагаючи свойому улюбленому Патроклеві і мстячися за його смерть, не тільки вмерти вчасніше, але вмерти незабаром за ним. От тим-то вельми врадувані боги незвичайно почтили його за те, що Ахілл любив Патрокла тому, що сам був кращий не тільки від Патрокла, але й від усіх інших героїв і ще без бороди, значить, значно молодший, як каже Гомер.

Але будь-що-будь боги найвище цінять сю чесноту любові і більше подивляють, і люблять, і нагороджують, коли коханець любить свойого коханого, ніж коли хлопець любить дівчину. От тим-то коханець більше божественний, як той, кого він любить, бо в ньому єсть бог. Тому ж і Ахілла боги почтили більше, як Алькесту, пославши його на острови блаженних.

Тому я й говорю, що Ерос найстарший, найшанованіший і наймогутніший із богів і наділяє чеснотою та щастям людей живих і померших.

Примітки

Гесіод – давньогрецький поет, автор творів «Труди і дні», «Щит Геракла» та ін.

Парменід (540 – 480 до н. е.) – давньогрецький філософ, представник школи елеатів, автор поетичного твору «Про природу». Його філософське вчення істотно вплинуло на формування Платона як філософа.

Алкеста (Алкестида) – у давньогрецькій міфології дружина царя Адмета, яка заради свого чоловіка добровільно пішла на смерть. Геракл, вражений її подружньою вірністю, врятував її від загибелі.

Гад (Аїд) – у давньогрецькій міфології підземне царство мертвих.

Орфей Ойагренко – Орфей, давньогрецький міфічний співець, син музи Калліопи і річкового бога Еагра. Увів культ Діоніса, брав участь у поході аргонавтів. Щоб повернути життя своїй дружині Еврідіці, спускався в Аїд.

… Ахілла, сина Фетіди… – Йдеться про давньогрецького міфічного героя, сина Пелея і Фетіди, учасника Троянської війни. Щоб помститися за смерть свого друга Патрокла, убив Гектора.

Гектор – давньогрецький міфічний герой, син царя Пріама і Гекуби, чоловік Андромахи, учасник Троянської війни. Убив Патрокла, за що був убитий Ахіллом.

Патрокл – товариш Ахілла, учасник Троянської війни. Убитий на поєдинку Гектором.

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 87 – 89.