III. Пир у Агатона

Платон

Переклад Івана Франка

3. Арістодем:

Тоді він велів хлопцеві вмити мене, щоб я міг лягти коло стола. Тут прийшов другий слуга з вісткою, що Сократ зайшов дальше і стоїть у сінях сусіда, і хоч він просив його, не хотів прийти.

Агатон:

Дурницю говориш! Поклич його і не вступися!

Арістодем:

Ні, лиши його, бо в нього такий звичай, що стане і постоїть там, де йому трафиться. Знаю, що він прийде зараз. Отже, не чіпайте його, але лишіть у спокою.

Агатон:

Так і треба зробити, як гадаєш. А ви, хлопці, обслугуйте гостей! Подавайте страви, як самі знаєте, бо нема над вами наставника, чого я ніколи не зношу. Уважайте мене також за запрошеного й обслугуйте нас усіх так, щоб ми могли похвалити вас.

Потім почали ми всі обідати, а Сократа як не було, так не було. Агатон раз по разу розказував привести Сократа, але він не приходив. Нарешті, прийшов не по короткім часі, як звичайно, але десь аж у півобіду.

Агатон, що лежав на самім крайнім місці, озвався:

– Ану, Сократе, лягай коло мене, щоб і я одержав пайку тої мудрості, що явилася тобі там у сінях. Бо ж, певно, ти щось видумав там і держиш се в голові, коли ти не міг відірватися від того місця.

Тоді Сократ сів і сказав:

– Було би се дуже добре, Агатоне, коли би мудрість при зіткненні одного чоловіка з другим перепливала з повного в порожнє, так як вода в двох чарках через вовняний шнурок перепливає з одної в другу. А коли з мудрістю діється щось подібне, то я дуже радо ляжу коло тебе, бо надіюся збагатитися від тебе не одною гарною мудрістю. Бо моя якась нездала та непевна, як сон, а твоя блискуча і має великий успіх, коли від тебе в так молодім віці б’є такий великий блиск, що ним недавно очарував ти більше, як тридцять тисяч греків.

Агатон:

Жартуєш, Сократе! Але про мудрість поговоримо з собою трохи пізніше, а при чарках покличемо Діоніса на судію. А тепер берися до страви!

4. Потім Сократ положився і пообідав разом з іншими , а коли ми пролили й проспівали на честь бога і відправили все, що слід, узялися до пиття. На початок промовив Павсаній ось що:

– Ну, панове, яким способом питимемо найкраще? Признаюся вам, що в мене трохи важка голова після вчорашньої випивки і домагається деякого відсвіження. Знаю, що й у вас не одного те саме, бо й ви вчора були при тім. Та поміркуймо ж, яким способом пити нам сьогодні найліпше?

Арістофан:

Добре мовиш, Павсанію. На всякий спосіб треба нам якоїсь полегкости в питтю, бо й я вчора піділляв порядно.

Почувши се, промовив Еріксімах Акуменко:

– Добре мовите, та тільки одне хотів би я почути, а власне, як дивиться Агатон на ті щедрі випивання.

Агатон:

Ані руш, мені не хочеться щедрого випивання.

Еріксімах:

Се була би правдива нахідка для нас – для мене самого, для Арістодема та Федра, коли б ви, що любите кріпко випити, сьогодні зреклися того; ми все в тім ділі послабші. Про Сократа не згадую, бо в нього така вдача, що може пити багато й мало і буде держатися з нами. Коли, отже, бачу, що ніхто з присутніх не має охоти пити кріпко вина, то, може, не візьмете мені за зле, коли скажу деяке слово про п’янство. Мені, здається, вияснилося зовсім добре із самої медицини, що п’янство чоловікові дуже шкідливе, і я не маю охоти ані сам пити багато, ані силувати до того когось іншого, особливо, коли в мене ще від учорашнього голова тяжка.

Федр Міррінузієць:

Благодать! Я звичайно послушний тобі, особливо, коли скажеш щось із лікарської науки. Та тепер і всі інші годяться на се. Значить, усі ми стали на тім, що при сьогоднішнім нашім бенкеті не будемо пити до «положенія риз», але питимемо тільки для веселості.

Примітки

Діоніс – давньогрецький бог родючості й веселощів, покровитель виноградарства і виноробства.

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 84 – 86.