2-й варіант

Переклад Івана Франка

Попри запалую могилу

В саду я йшла у вечір тьмяний,

А на могилі тій лежали

Нооманові туліпани.

І запитала я в задумі:

«Чия се може буть могила?»

На те якась душа жіноча

Мені з могили відповіла:

«Благословенна будь! Мир божий

Повіяв із твоєї мови.

Знай, у могилі тій спочила

Я, жертва вірної любови».

А я на теє: «Бог з тобою,

Ти, жертво вірної любови!

Най буде рай тобі блаженний,

Пристанок божої обнови!»

«Які ж нещасні ті коханці

Між всіми творами земними,

Коли пустують їх могили

І пил лиш заляга над ними»,

«Якби могла, я б сад цвітучий

Скрізь насадила понад вами,

Могили ваші мовчазливі

Рясними мила б я сльозами!»

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 180.