1. Вступ

Арат Солійський

Переклад Івана Франка

Зевсом почнем, бо ніде людям місця знайти, де б про нього

Не було треба згадать. Зевса-бо повні і небеса всі,

І усі збори людей, повні пристані й море [широке],

Скрізь же [і в кождій порі] Зевса теж потребуємо всі ми,

Бо ж усі ми – його рід, а він до людей завше ласкавий,

Добрі знаки їм дає, побуджує народи до праці.

Примусом живності він дає знать, коли поле найліпше

Для волів і різників, сповіща, коли час відповідний

Земні садити плоди та всілякії сімена сіять.

Сам він на небі знаки утвердив, порозставлював звізди.

Бачить наперед на рік, котрі звізди та на яке діло

Людям віщують успіх, аби все якнайліпше зробити

І йому першому все та останньому вдячними бути.

Радуйся, отче, воім нам превеликеє чудо, всім людям

Сильна підмого, притім і родителю перший! І ви теж

Радуйтесь, музи, усі для людей преласкаві, й подайте,

Якщо годиться мені, розповісти про зорі небесні,

По моїй просьбі зволіть мені вивести пісню простору,

Як вони враз множеством одні тут, інші там розміщені

Котяться по небесах кождоденно й постійно навіки.

Ані на волос одначе схибить, але все непорушно

На своїй осі держиться, бо єсть їм усім рівновага –

У осередку земля, довкола ж обертається небо.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 210.