3. Знаки на небі

Арат Солійський

Переклад Івана Франка

Звісно хай буде тобі: укладають тепер уже вчені

На дев’ятнадцять аж літ наперед круги ясного сонця,

Скільки раз від рівника аж до крайніх бігів Оріону

Ніч чередується з днем, Оріонового пса являє,

Також для ока видні Посейдона та Зевса самого

Зорі віщують добро людям або лихії пригоди.

Тож ти на них уважай! Особливо пильнуй, коли хочеш

Звірить себе кораблю, розізнать, які там неминучі

Вказані будуть знаки зимових бур та морських навальниць.

Праця для тебе мала, та зате величезна вигода

Із прозорливості все обережному мужу буває.

Раз, що безпечен і сам, а по-друге – уговкать зуміє.

Й інших, знічев’я коли прискіпається наглая буря.

Часто буває, що ніч препогідна, а рано захопить

В морі негода і йде корабель на дно, небережний,

Часто до третього дня держить лихо, а іноді й п’ять день,

Як напосяде нараз необачних. Не всього-бо ще ми,

Смертні, від Зевса навчились, і ще нам закрито багато;

Дещо, як воля його, і в будущему ще нам дарує

Зевс, бо се видима річ, що сприяє він роду людському,

Бачачи скрізь більше нас, дещо нам з тих знаків виявляє.

Дещо віщує також чи переполовинений місяць,

Чи як маліє, росте, чи то на пів, чи на повню виходить;

Дещо теж можна пізнать у схід сонця або й опівночі;

З інших небесних появ маємо теж знаки денно й нічно.

Перш усього доглядай, коли місяць рогами додолу

Чи догори; інший блиск домальовує до його вечір,

А інший – інша пора, не однаково, чи коли місяць

В зрості, чи переступа в третю або четвертую квадру;

З того потрафиш пізнать стан погоди й на місяць будущий.

Рідко в день третій бува зовсім чистий – значить, на погоду,

Рідко червоний зовсім, а се знак – сподіватися вітру;

Якщо він грубий, а ще і обложені роги, а світло

З третього дня на четвертий послабне, то слабне

Або від Австра, або тим, що дощова хмара надходить.

А коли третього дня оба роги не надто мутнії,

Але й не надто блискучі й стоять із обох боків просто,

То по тій ночі почнуть вітри віять від заходу сонця.

А як так само будуть і четверту ніч просто стояти,

То безсумнівний се знак, що на довгу збирається сльоту.

А як горішній рожок у його мов хитається, певно

Буде Борей, а коли буде загнений, дожидай Австра.

Але коли всі три дні весь круг неба обходить червоний,

Буря велика тоді грозить; чим червоніш буде місяць,

Бурі тим більшої жди, бо ту силу великая буря

Має, що перед собою великую червінь наводить.

Також на повню гляди та обидві теж половини

Раз, коли він нароста, другий раз, коли вниз роги носить,

І з кольорів помічай, яка в місяці буде погода.

Якщо він чистий зовсім, буде гарна погода нехибно,

А як червоний буває, то міркуй, що підійметься вітер,

Як чорнуватий немов, то дощу сподівайся напевно.

Та не у всіх днях знаки однаково значущі виходять,

Ті лише, що заважать, можна в день третій та у четвертий,

Аж до півмісяця; там від півмісяця аж до самої

Повні, від неї ж назад до півмісяця другого, де вже

Місяць маліє, поки йому вийде вже третя кватира.

Як окружають його в тих часах світлянії колеса

Три або два навкруги або хоч лиш один – усе одно,

Надійся вітру з одним, притім верем’я бездощового;

Вітру, коли перекрій, а як млявий, то буде погода;

Як два колеса, тоді буде буря; коли ж потроїться

Колесо, буря буде ще сильніша; а як ще до того

Він чорнуватий, тоді хмароломи бувають і зливи.

Все те на місяці ти завважатимеш у кождий місяць.

Сонце також оглядай, коли йде вгору й котиться на діл:

Ось відоміші знаки з тих, що бачимо чи то на сході,

Чи то на заході. Не відміня його, як лиш уперве

Блиском обкине поля, кружок, як лиш і з інших знаків ти

Певний погоди й коли інший знак не явиться, а сонце

Скрізь однобарвне. Так теж, коли в пору вечірню скрізь чисте

І западає без хмар у лагідному блиску по півдні,

То й на слідуючий ранок, се знай, буде гарна погода.

Але не так, коли все сонце сходить, ослонене млою,

Або проміння одно вистріля на схід, друге-на північ,

А середина лише ясно світить, – у разі такому

Заповідається дощ або вітер. Також додивляйся,

Чи не паде сонячне теж проміння на самеє сонце;

Сe спостереження-бо бува дуже щасливе. Як часом

Червінь на небо паде, коли густо стягаються хмари,

Або чорніє сям-там, нехай се тобі знак буде певний,

Що наближається дощ, а вся червінь – провісниця вітру.

А як обома нараз забавляється, певно, приносить

Дощ із собою й вітри притягає на шкоду людськую.

Як же зі сходу його або, навпаки, від заходу проміння

Сходиться в місце одно й там згущається, або за хмари

Зайде в завалу під ніч, або з хмар не виходить уранці,

То волочаться ті дні під дощами. А навіть як рано

Схопиться ясно, а тут забіжить його хмара чи мряка,

Надійся скоро дощу. Бо довкола горючого сонця

Пари великі круги все стягаються, раз висихають,

То знов підходять знизу та нову напроваджують сльоту.

Знак же погоди, коли в дощовий день на заході блідне,

Як удень падає дощ, не забудь поглядати на хмари,

А особливо звертай на західнеє небо увагу,

Чи не затемнює там сонця хмара неначе чорнява,

Що по краях сям і там з-поза неї проміння снопами

Мов проривається – знак, що й на рано ще буде закрите

Сонце. Коли ж вечором воно хоч би без хмар зайде в море,

Але на захід його та на сховання зараз наляжуть

Хмари червоні зблизу, то не мусиш так дуже бояться

Завтра та ніччю дощу. Коли з неба утле, без блиску

Ллється проміння, немов загибаючи в пору, як місяць

Сонце вкрива від землі, чи коли перед сонячним сходом

Не розвидняється довго, бо край неба хмари червоні

Позалягають, то вдень терпить поле від спеки й посухи;

І не забудь, що коли ще удосвіта перед світанням

З пітьми немов вибита понад обрієм темне проміння,

Невдовзі пуститься дощ або вітер буйний забушує;

Також як надто пече, мов огнем жарить сонця проміння,

Заповідається дощ майже певно; коли ж із проміння

Ллється лиш мірне тепло, що спричинюють деколи ніжні,

Тонко простерті хмарки, часто їх зробить темними вітер,

Не на погоду також і чорняві круги вколо сонця;

А як занадто тісні й дуже чорні, то бурю віщують;

А як подвійні, то знак ще лютішої зближення бурі.

Пильно також доглядай, чи від заходу або зі сходу

Хмари надходять, що їх перигелями в нас називають,

Чи червоніють вони на схід сонця, або від півночі,

Або з обох тих сторін, і не важ собі тих спостережень

Легко. Бо як із обох боків разом наляжуть на сонце,

То з океану йому нанесуть довгочасную сльоту.

Як же від півночі лиш червоніє одна така хмара,

З півночі вітер дмухне, а від східної рушить зі сходу.

А коли краплі падуть, із західної долг все певніший,

Знай-бо, що з заходу всі знаки маєм найнепомильніші.

Також на Ясла гляди, до тоненької мряки подібну

Хмару зірок, що її доглядиш ти під північним Раком;

Побіля них лише дві та й не дуже-то яснії звізди

И не дуже близько себе – серед них найважнішеє Ложе;

З зір одна з півночі йде, друга близиться більше до сходу,

Звуться Яслами обі, те, що поміж ними, се Ясла.

Як при погідному небі вони, розійшовшись, бувають незримі,

Так, ізійшовшися, близ одна одної зримі стаються

І немалою тоді заливають шаругою ниви.

А як у темную ніч обі зорі однакої краски,

Май за звичайний се знак, що дощу сподіватися треба;

Як же на північ Ясел ослик тільки поблискує слабо,

А сходовий надзвичайно блищить, буде вітер зі сходу;

І навпаки, коли той потемніє, а північний світить.

Також у літі, громи відки йдуть та яркі блискавиці,

Відтам і вітер прийде, – не завадить се мати на ввазі;

Або як в темную ніч часто сиплються звізди додолу,.

А за собою сліди, наче срібні хвости, полишають,

Знай, що за ними в той слід принавітиться також і вітер.

А як із різних боків падуть звізди і в сторони різні,

Так також різні вітри звіються з різних кінців і дути

Всуміш почнуть, – нічого вже тоді й завважать чоловіку.

А ось як блискать почне чи від заходу, чи то зі сходу,

Чи від Зефіра часом, а буває, також від Борея,

Певно, зазнає тоді не один моряк страху на морі,

Щоб не захопив його чи то вітер, чи залива з неба,

Бо з дощових чорних хмар блискавиць так багато буває.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 212 – 215.