1. Було й загуло

Архій Антіохієць

Переклад Івана Франка

Кінь Ает, що многих коней

Вітроногих перебіг

В перегонах, що почесні

Вінці та стяжки до ніг

І до голови чіпляли

В різних ігрищах йому

У піфійських, де вирочня

Аполлона проясняє

Людям будущини тьму

І де він, мов птах на крилах,

Перший до мети добіг,

А з суперників ні один

З ним зрівнятися не міг;

У пізанських та в Немеї,

Де Геракла сила льва

Повідала, гоном своїм

Заробив він вінці два;

Був теж вінчаний в Корінфі,

Що його подвійне море

З його Істмом облива, –

Той сам кінь замість вудила

Ось, обтяжений ярмом,

Мусить в кираті ходити,

Камінь млиновий крутити

І Деметри дар молоти,

Дня не знаючи ні ночі,

Ту саму знайшовши долю,

Що й Геракл, важкі роботи

Покінчивши без немочі,

У Омфали впав в неволю,

От таке й моє, братове!

Над Алфея берегами

Вінці взяв я за побіду

Над сімома бігунами;

Двічі теж мене вінчали

Над кастальським джерелом;

Слава скорості моєї

Була також у Немеї;

Та й на Істмі загалом

Бігав я на перегонах,

Ніби на вітрових конях.

Швидше всіх літав орлом.

А тепер я, постарівши,

У достатку зуби з’ївши,

Кручу камінь жорновий,

Гнуся у ярмі тяжкому;

Мої славнії побіди

Та розкішнії обіди

Навіть невтямки нікому…

Хоч лягай та вовком вий!

Примітки

І. Було й загуло – «Das alte Rennpferd». – Griechische Anthologie, Zweite Abteilung, с. 696 (ІЛ, № 3438). Автограф № 414, с. 65.

Омфала – лідійська цариця, до якої за вбивство Іфіта був відданий у рабство на три роки Геракл.

Алфей – найбільша річка Пелопоннесу.

…над кастадьським джерелом… – Джерело під горою Парнас, пов’язане з культом Аполлона.

Немея – долина у Арголіді, де, за міфічним оповіданням, Геракл убив немейського лева.

Істм – Корінфський пересип (між середньою Грецією та Пелопоннесом).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 301 – 302.