Народна пісня

Іван Франко

Сонет

Глянь на криницю, що із стіп могили

В степу сльозою чистою журчить;

В їй оці личко місяця блищить

І сонця промінь грає в чистій хвилі.

З грудей землі б’ють водянії жили.

Струї живої рух не кінчиться й не спить,

Вода ж погожа тисячі живить

Весни дітей, що вкруг її обсіли.

Криниця та з чудовими струями –

То люду мого дух, що, хоч у сум повитий,

Співа до серця серцем і словами.

Як початок тих струй усім закритий,

Так з темних джерел ті слова постали,

Щоб чистим жаром серце запалити.

Вперше надруковано в журн. «Друг», 1874, № 3, с. 51, за підписом Джеджалик. Зберігся первісний автограф вірша (ф. 3, № 1058).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 284.