10.04.1894 р. До В. Г. Щурата
| Львів | 10/4 94 |
Дорогий друже!
Дуже жаль, що я з Вами не міг бачитися під час Вашого побуту у Львові. Багато дечого хотілось перебалакати, що листовно не так-то й вигідно. Та поперед усього відповідаю на Ваш лист по пунктам.
«Аггея» дістав – спасибі! Я, звісно, надрукую його, та все-таки в такій формі, як є, він ще не може піти: щодо деяких місць треба би нам ще порозумітися усно. Поминаю вже місця, на котрі може цензура звернути надто пильну увагу, але є чимало таких, де вірш переходить у прозу, де акценти хибні і т. і. Сам я сих хиб поправляти не можу, хоч вони не такі-то й великі, щоб поправлення їх могло Вам становити яку трудність. Я думаю, що коли в маю будете у Львові, то ми се зробимо.
Про Роланда прислав мені Вовк гарну статтю Гастона Парі, першого нині спеціаліста на полі старофранцузької епопеї. Стаття невеличка, не буде й аркуша друку, значить, якраз така, якої нам треба. Я думаю, що краще буде її перекласти, чим відважуватися на оригінальну роботу. Впрочім, се діло лишаю Вам зовсім до волі.
Що в II кн[ижці] пішли слабші речі Пчілки і Обачного, се я знаю, та на се годі порадити. Пчілка обіцяла мені статтю про укр[аїнську] орнаментику, котра повинна б бути цінним доповненням того, що у нас досі зроблено на тім полі, і для того мені прийшлося взяти оті речі як задаток. Обачний – її син, і його «Хмара», хоч по змісту річ і неглибока, та все-таки стилістично дуже інтересна і встиду журналові не робить. І мова прекрасна. Ми, галичани, не швидко до такої дійдем.
Як стоять Ваші відносини до «Рус[ской] беседы»? Невже Ви не порвете їх після того свинства, яке зробив редактор, денунціюючи глупо і неправдиво Вас[илевськ]ого в примітці до кінця статті Яворського? Я думав писати свої замітки про сю статтю до «Беседы», але після того закінчення і тої примітки рішився не писати нічого, раз, що з Яворським полемізувати не стоїть, бо він, очевидно, і сам не знає, що пише, раз махаючи пером направо, то знов наліво, а по-друге, що до часопису, котрий бавиться в такі денунціації, я одного слова свого не дам, хоч би там про мене писали, що їх душа забажає.
3 кн. «Ж[итя] і сл[ова]» вже кінчиться. Боюсь, що вона буде менше цікава від попередніх. Змістом вона далеко бідніша, бо приходиться кінчити деякі порозпочинані роботи, а надто «Едіп» і моя стаття про Шевченка зайняли много місця.
На сім кінчу. Цілую Вас.
Ів. Франко.
Примітки
Вперше надруковано: Дослідження творчості Івана Франка. К., 1956, с. 240.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1598).
«Аггея» дістав… – Йдеться про поему В. Щурата «Повість про царя Аггея», яку І. Франко мав намір надрукувати в журналі «Житє і слово». Поема була надрукована в газеті «Діло», 1894, 4 (12) вересня, 15 (27) вересня, 16 (28) вересня.
Пчілка обіцяла мені статтю про українську орнаментику – Можливо, мова йде про працю, що 1903 р. вийшла окремою брошурою: Українські взори. Зібрала Ол. Пчілка. К., 1903.
Як стоять Ваші відносини до «Русской беседы»? – Мова йде про «Беседу» – літературний журнал москвофільського напряму, що виходив у Львові протягом 1887 – 1898 рр. під редакцією москвофіла Осипа Мончаловського (1858 – 1906). Опублікувавши в журналі «Беседа» (1894, № 1 – 2, 4 – 5) рецензію Ю. Яворського на збірку І. Франка «З вершин і низин» – «Верхи и низы современной малорусской поэзии. Критический очерк», О. Мончаловський у редакційній примітці до неї висунув провокаційні звинувачення на адресу Леона Василевського, одного з авторів «Житя і слова».
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 490 – 491.