26.04.1894 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Бажаємо Вам обоє з жінкою веселих і щасливих свят, Вам і Вашій усій сім’ї і заразом дякуємо за гроші, котрі Ви були ласкаві нам вислати. Надіюсь, що Ви одержали «Зорю», з котрої висилкою було багато клопоту. Рівночасно з сим листом висилаю Вам 3 кн[ижку] «Житя і слова». У мене лишилася ще Ваша рецензійка на 3 кн. «Київської старини». З «Правди» передано мені статтю Вашу про Костомарова – що з нею робити? Чи не переслати її для «Народу»?

Не знаю, що Ви скажете на те, що сталося у нас з угодою. Одержавши соборне письмо від коломийців, що вони не годяться на угодову акцію і взивають мене зірвати дальші переговори, я трібував ремонструвати і викладав їм, що слід іще трібувати дальшої дискусії. Та коли вони написали мені через П[авли]ка, що не вірять в можність угоди і що пропонована мною програма є фразеологія і, приймаючи її, партія скомпромітувалась би, я написав Романчуку і Кулачковському, що виступаю з комісії угодової задля вотум недовір’я, даного мені партією, а рівночасно заявив се публічно в газетах, додавши до того те, що вважав натуральною консеквенцією попереднього, – зречення з уряду голови «Народної волі».

Тепер коломийці пишуть мені, що вони не хотіли давати мені вотум недовір’я, що не слід було виступати з комітету, а тим менше зрікатись провідництва «Народної волі» і т. д. Се дуже неприємна історія.

Я не міг знати, що вони хотіли, а бачив тільки те, що було написане. Що через се зірвання одіум зірвання угоди спадає на партію радикальну, що в чуднім світлі являються наші попередні накликування до згоди і аванжований нами перший з’їзд мужів довір’я, се кожний бачить, а мені здається, крім того, що партія сим поступком підрізала собі на довгий час ноги до всякої серйозної політичної акції, бо в серйозність її ніхто не схоче вірити. Се все я толкував коломийським товаришам, а коли вони не схотіли сього розуміти, то сьому не моя вина. Сидіти мені в комісії при такій заяві товаришів, яку я одержав, було зовсім неможливо.

Здоровлю Вас щиро. Жінка моя Вам кланяється.

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковане: Матеріали, т. 463 – 464.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1456).

...Ваша рецензійна на 3 кн. «Київської старини». – Стаття М. Драгоманова «Противупопівська сатира і сектанти на Україні» надрукована в журналі «Житє і слово» (1894, кн. 4).

З «Правди» передано мені статтю Вашу про Костомарова… – Можливо, йдеться про працю М. Драгоманова «Микола Іванович Костомаров. Життєписний очерк», що була видана 1901 р. у Львові.

заявив се публічно в газетах… – Заява І. Франка про вихід із складу «угодовської комісії» надрукована в газеті «Діло», 1894, 23 квітня.

Тепер коломийці пишуть мені… – В листі від 23 квітня 1894 р. Іл. Гарасимович писав:

«В середу тамтого тижня мали ми тут в Коломиї засідання нашого кружка, в котрім ми розбирали всі условія запропонованої згоди. Ціла дискусія велася в тоні не особистім, тільки річево. Впливом тої дискусії були ухвали, котрі ми постановили подати до Вашої відомості яко директиву, але не яко якесь вотум недовір’я проти Вашої особи яко члена комісії угодової» (ІЛ, ф. 3, № 1614, с. 275).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 495 – 496.