3.08.1894 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Даруйте, що так довго не писав Вам, але я такий зайнятий і змучений, що рад, коли можу трохи відпочити і покинути перо з рук. Та й не було так об чім писати.

Про наш з’їзд, певно, вже писали Вам коломийці; я не міг бути присутній на всіх нарадах, бо мусив бігати до редакції, та у мене лишилося враження повної безрезультатності сього з’їзду. В тому, що говорив один студент, голова «Акад[емічного] братства», я бачу, що «радикальна» молодіж страшенно обезрадикалилась і отупіла, застрягла знов у старім рутенськім болоті, що обходиться без читання книжок і без власної думки. Се одиноке живіше враження, яке полишив у мене сей з’їзд, і то враження дуже немиле. Наші сецесіоністи щось таке крутили, що я й не зрозумів добре, чи вони є радикали, чи ні, чи соціал-демократи, чи ні. А що робити для партії чи то для своїх думок нічого не хочуть, се видно.

З покликом на сорочці № 4 «Ж[итя] і сл[ова]» Ваша правда, і мені самому встидно було його писати, та все-таки здається, що я мимоволі потрапив у тон «нашій публіці»: нові пренумерати починають потроху капати, і я все-таки не трачу надії продержати «Ж. і сл.» ще й на слідуючий рік.

Були тут проїздом деякі москалики, з котрими я познайомився, а поперед усього Водовозов, Ваш знайомий. Він був тут дуже коротко, і розбалакатись з ним ми якось не встигли.

Більше ми зійшлись з Міклашевським, молодим доцентом Моск[овського] університету, що вертав із наукової командировки в Англію і Італію, де ізучав економічний стан селянства. Він з роду українець, а по поглядах общерус, навіть централіст. Ми з ним досить спорились, і я дав йому на дорогу Ваші «Чудацькі думки» і ще деякі видання. «Думки» він почав ще тут читати, і вони дуже його здивували (зразу), і видно було, що зробили на нього велике враження, бо зачавши читати вечором, просидів над книжкою більшу часть ночі, хоч мав думку йти в театр і т. ін.

Він мені покинув книгу М. Ковалевського «Modern customs and ancient laws of Russia», я прочитав із неї дві глави «Про староруські парламенти» і «Про кріпацтво та його знесення» і бажав би перекласти їх для «Ж. і сл.» на слідуючий рік, коли Ви признаєте, що се буде добре. Глава про земські собори доповнює гарно те, що Ви про них написали в «Хартіях», а глава про кріпацтво для нашої публіки буде першим откровенієм про сю тему. «Хартії» я переклав і відсилаю Вам текст рос[ійський].

На днях був тут доцент Петерб[урзького] універс[итету] Сирку. Балакали ми з ним багато, та більше по славістиці. Він обіцяв агітувати за тим, щоб цензура пропустила «Ж. і сл.», та не знаю, як і чи він се зробить. В усякому разі журнальчик його зацікавив.

На з’їзді польських писателів були між іншими Карлович, Бодуен-де-Куртене, з чехів Врхліцький і Єлінек. За ініціативою Карловича зав’язується тут фольклорне товариство під проводом проф. Каліни. Чехам хотіли русини зробити якесь привітання, та так і не дійшли ні до чого; я подавав їм свої видання. З польських писателів я балакав багато з новелісткою Остоєю, котра дуже заінтересувалася нашою літературою. На з’їзді я промовляв досить багато і, можу сказати, не без пожитку.

Де се Ваша Леся Українка поділася, що про неї не чувати? Може, там повиходили в Парижі нові книги, котрі було б цікаво мені мати? Я тут мало про що й знаю, а якби що таке вийшло, то сповістіть мене, а я Вам вишлю гроші, щоб Ви купили, коли ласка.

Чи Вам звісне видання Бр[оніслава] Залеського про киргизькі степи з чудесними офортами? Між іншим, там є рисунки Новопетровська – види з Мангишлака, де був Шевченко і де, здається, Залеський не був ніколи. Тут у одного антикварія є се видання, коштує 15 гульд[енів]. Як думаєте, варто його купити? Я на рисункових виданнях не розуміюся і їх не збираю, а се мене зацікавило.

Щиро поздоровляю Вас і д. Волкова. Чи він не ласкав написати що-небудь для «Ж. і сл.»? Вас також прошу о деяку критику або хоч рецензію на нові книги.

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 469 – 471.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1456).

Наші сецесіоністи… – тут: політична група, що відкололася від радикальної партії.

З покликом на сорочці № 4 «Житя і слова» Ваша правда… – Мається на увазі «Оповістка», вміщена в журналі «Житє і слово» (1894, кн. 4).

Водовозов Василь Васильович (1864 – 1933) – російський публіцист, економіст, з 1906 р. – «трудовик», з 1926 р. – емігрант.

Міклашевський Олександр Миколайович (1864 – 1911) – російський буржуазний економіст, приват-доцент Московського університету.

Він мені покинув книгу М. Ковалевського… – Йдеться про працю Максима Максимовича Ковалевського (1851 – 1916), російською історика, юриста, соціолога та етнографа. Переклад згаданих розділів І. Франком не був здійснений.

«Хартії» я переклав і відсилаю Вам текст російський. – Праця М. Драгоманова «Старі хартії вільності (історичні начерки)» написана російською мовою. Для публікації в журналі «Житє і слово» був здійснений автопереклад. Частина тексту через хворобу Драгоманова перекладена не була. Її переклав І. Франко (дне. лист М. П. Драгоманова до I. Франка від 8 (20) липня 1894 р. – Матеріали, с. 469).

На з’їзді польських писателів… – З’їзд польських письменників і журналістів відбувся у Львові 19 – 22 липня 1894 р. І. Франко виступив на з’їзді з рефератом, брав участь у дискусіях, у збірнику, виданому з нагоди з’їзду, надрукував статті: «Етнологія та історії літератури» (1894) та «Взаємозв’язок польської та української літератур» (1894).

Бодуен-де-Куртене Іван Олександрович (1845 – 1929) – російський і польський мовознавець, автор праць з фонетики, діалектології, загального і порівняльно-історичного мовознавства.

Врхліцький Ярослав (справжнє ім’я та прізвище Еміль Богуш Фріда; 1853 – 1912) – чеський поет демократичного напряму. Підтримував творчі контакти з І. Франком.

Каліка Антоній (1846 – 1908) – польський славіст, лінгвіст і етнограф, займав кафедру слов’янської філології у Львівському університеті.

Остоя – псевдонім польської письменниці демократичною напряму Юзефи Савицької (1859 – 1920).

Чи Вам звісне видання Броніслава Залеського про киргизькі степи з чудесними офортами? – Мова йде про альбом офортів «La vie de steppes Kirghizes». Paris, 1865, виданий прогресивним польським істориком, художником і політичним діячем Броніславом Залеським (1820 – 1880). В альбомі відтворено кілька малюнків Т. Г. Шевченка.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 503 – 505.