9.08.1894 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Я тепер маю трохи більше часу, відвізши жінку з дітьми на село, і відписую Вам зараз. Про з’їзд не можу Вам багато більше написати, чим написав, бо, як я згадував, я не міг бути на всіх нарадах. Голова «Ак[адемічного] бр[атства]» плів дурниці про потребу власності (проти соціалізму) і про потребу релігії (проти нової освіти). Се не «помраченіє умов», бо, щоб щось помрачилося, треба, щоб уперед світило, а попросту дитиняча невинність у всяких науках.

Про Груш[евського] я не знаю багато. Він дебютував у нашій літературі декількома новелами з підписом Михайло Заволока і навіть написав був роман «» – річ зовсім слабу. Щодо політичних поглядів, він, здається, барвінщанин, і отсе недавно, восени минувшого чи весною сього року, коли Барв[інський] їздив на Україну, щоб збирати підписи людей, похваляючих його політику, а порицаючих Романчука, в числі тих підписів був і його підпис.

Про Сирку я чув у Відні те саме, що Ви пишете, і так і говорив з ним. Впрочім, і не можна було інакше, коли він, сходячи з рукописів і старих книг на політику, почав з того, що став хвалити університетську свободу в Росії. Впрочім, не знаю, наскільки правди в тім, що він говорив, немов то «классическая система у нас совершенно рушилась» і в університетах привернено трохи що не давній ліберальний устав. В усякім разі я більше слухав його, ніж балакав, а він оповідає і говорить дуже швидко та рішуче, а мені то й гарно.

Щодо Ковалевського, то, звісно, я й не думаю, щоб мав давати щось нового росіянам по самій суті діла; та сама книжка його в Росії не дозволена, а у нас в Галичині і річ сама буде цікава.

Міклаш[евського] здивувало в «Чуд[ацьких] думках» власне те, що Ви говорите против політичної самостійності України, бо власне на думці про політичний сепаратизм українофілів і опиралася вся його антипатія до них. Оскільки я міг осудити, він виїхав відси з значно зміненими поглядами на укр[аїнську] справу і обіцював слідити за нею далі з Москви.

Чи д. Вовк дістав № 4 «Ж[итя] і сл[ова]»?

Про Лібельта я Вам писав на карточці, вложеній ex post у лист, що тепер Оссолінських бібліот[ека] заперта на якийсь час. На днях уже її отворять, і я Вам його визичу. У мене є книжечка Морачевського про той з’їзд, може, Вам і її треба? Надто була ще десь брошура Форстера, містично-філософічна брошура Маліша (адвокат львівський) і ще деякі кавалки. Чого Вам спеціально треба із сього з’їзду? Може б, я поробив Вам виписки?

Щодо англійських грошей, то їх є несповна 100 гульд[енів] (саме 98 г. 95 кр[ейцарів]). Я дістав їх з лаконічною припискою Ватсона: посилаю на Ваше ім’я сі гроші для укр[аїнських] штундистів. Що з ними робити? Ми хотіли положити їх в касу ощадності, та жінка розміркувала: задержатися, що Ви скажете з ними зробити.

Я друкую свою роботу про Вишенського власним коштом і хочу подати її як габілітаційну розправу на право бути доцентом універс[итету] по іст[орії] літератури руської. Досі видрукувано 10 аркушів, коли хочете, можу вислати їх Вам для перегляду, що Ви скажете про сю роботу. А коли Ви тепер чим іншим зайняті, то я вишлю Вам, аж як буде все готове.

«Будда» скінчиться в сім році «Ж. і сл.». Тепер кінчиться вже друкувати[ся] 5 кн[ижка]; може, вона заінтересує Вас фольклорним матеріалом. Я дав тим разом 16 легенд і 3 казки. В сьому н[оме]рі скінчився «Едіп-цар», скінчилися вірші, я додав три галицькі: про сотворения і потоп світу, про голодні роки і про битву росіян з турками під Плевною.

Вчора переводив я генеральний обрахунок «Ж. і сл.». Пренумерантів маємо около 220 (звиш 30 прийшло в останніх днях!), заплачено ними грошей несповна 800 г[ульденів]. Коли ще до кінця року прибуде зо 300, то дефіцит не буде такий великий, як я боявся. Та вже тепер я маю надію, що накладчик згодиться держати його ще рік.

На сьому й кінчу і засилаю Вам і д. Вовку щире поздоровлення.

Ваш Ів. Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 472 – 473.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1459).

Про Сирку я чув у Відні те саме, що Ви пишете… – Натяк на негативний відзив М. Драгоманова про Сирку в листі від 6 серпня 1894 р. (Матеріали, с. 471).

Про Лібельта я Вам писав… – І. Франко відповідає на прохання М. П. Драгоманова: «Чи не змогли б Ви мені прислати (взявши, напр., з Ossolineum) Лібельта брошуру про слов’янський з’їзд у Празі 1848?» (Матеріали, с. 469).

Лібельт Кароль (1807 – 1875) – польський ліберально-буржуазний діяч та філософ ідеалістичного напряму.

У мене є книжечка Морачевського… – Йдеться про «Опис празького з’їзду» польського історика Андрія Морачевського (1804 – 1855).

…була ще десь брошура Форстера… – Очевидно, «Kwestia» польського письменника і публіциста Карла Форстера (1800 – 1879).

Щодо англійських грошей… – 8 (20) липня 1894 р. М. Драгоманов, повідомляючи Франка про перебування Лесі Українки у Софії, писав: «Леся привезла звістку, що англічане Вам грошей прислали на штундову літературу. Напишіть про це докладно» (Матеріали, с. 469).

Ватсон Роберт Спенсер – англійський поет, публіцист, громадський діяч.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 508 – 510.