12.09.1894 р. До Ю. А. Яворського
| Львів | Львів, 12/9 94 |
Шановний друже!
Вас невірно поінформовано, коли Вам сказано, що я гніваюся на Вас за Вашу критику моїх віршів. Противно, я вдячний Вам за неї, бо все-таки Ви були одинокий, хто приложив до них скальпель критики, а народовці, так само як і радикали, благополучно промовчали мою книжку. Будьте певні, що я признаю вповні управнення критики навіть тоді, коли вона виходить з основ, з котрими я не згоджуюся і для того я ані слова не сказав би против усього того, що Ви сказали річево про мої вірші, оцінюючи їх добрі і злі боки.
Я хотів писати спростування тільки тих деяких точок, де Ви від віршів переходили до моєї особи, де Ви приписували мені, не знаю на якій основі, «ненависть ко всему русскому» або надто поспішно вбачали наслідування там, де його нема (напр., щодо Хомякова, котрого я в моїм житті не читав). Та опісля, коли вийшов кінець Вашої критики, більше неприємний для Вас, ніж для мене (напр., Ваше високомірне відношення до індійської легенди, признаної за одну з перел всесвітньої літератури, Ваша рада мені – писати по-російськи, хоча я досить-таки написав на тій мові), я побачив, що нема потреби простувати перші Ваші промахи, тим більше, що дещо-таки сказав в тім напрямі Драгоманов.
Отсе і вся та «тень недоразумения», що лягла між нами після Вашої статті, і я думаю, що тут вистарчить крихти доброї волі, щоб її усунути.
Мене дуже втішили звістки про Ваш намір віддатися праці літературній і критичній, а теми, вибрані Вами, – дуже інтересні. Я читав, що Ваша стаття про наш сепаратизм уже друкується. Чи не зашвидко? Чи маєте Ви весь потрібний для сього матеріал і чи не будете мусили плавати та говорити умозаключеніями замість фактами.
Наш южноруський сепаратизм – досить давня річ. Язиково він датується від Остромирового євангелія, політично – від часів Нестора, літературно – щонайменше від Скорини. Прослідити його – певна річ, що дуже інтересно, та на се треба написати цілу історію южноруської цивілізації. А навіть галицько-руський сепаратизм – штука досить сложна, і для того я дуже цікавий на Вашу статтю.
Щодо повістей Ієроніма Аноніма, то, звісно, розбір їх вельми пожаданий, хоча мені здається, що Єр[онім] Анонім ніколи не буде у нас мати великого значення власне задля старомодності свого способу писання (польська gawęda) і задля браку соціального елементу в його писаннях. Деякі причинки до розбору його творів надіюсь опублікувати в «Житі і слові», то Ви, певно, будете могли ними покористуватися, тим більше, що Ваша праця, мабуть, не спішить.
Щодо факту о Стоцькім, котрий Ви мені комунікуєте, то я знаю о нім давно. Діло було ось яке: коли Терл[ецький] написав свою працю (літ 10 тому назад), а Стоцький тільки що починав свою професорську карієру, то він попросив Терл., щоб дав йому свою роботу для користання під час лекцій університетських, упевняючи, що при кожній нагоді буде цитувати, відки бере се або те в своїх лекціях. Терл. дав йому свій рукопис, тим більше, що сам опісля значно переробив і розширив свою роботу. Ось і все.
Тепер перейду до Ваших фольклорних причинків, котрі Ви ласкаві були мені прислати. Оповідання про дику бабу дуже інтересне, і я позволяю собі, користуючись Вашим дозволом, напечатати його в тій формі, як Ви його списали, і, розуміється, з Вашим підписом. Паралелі до нього і дотичну літературу європейську найдете в книжках д-ра Зібрта, названих мною в останній кн[ижці] «Ж[итя] і сл[ова]» (при Вашім тексті я зацитую їх ще раз), далі у Афанасьева «Поэт[ические] воззр[ения] славян на природу», Лібрехта «Zur Volkskunde» і др.
Казкою про чоловіка і змію я не міг би покористуватися задля язика, в якім вона написана, так фольклористи не записують. Впрочім, саме оповідання зовсім інтернаціональне, паралелі найдете в кожнім більшім збірнику казок (гл[яди]: Афанасьев, Русские сказки, т. IV; Grimm, Deutsche Kinder- und Hausmärchen, Bd. III; Gourenbach, Sicilianische Märchen, Cosquin, Contes lorraines).
Я дуже буду Вам вдячний, коли Ви уділите для «Ж. і сл.» ще дещо з Ваших записок. Стискаю Вашу руку.
Ів. Франко.
Примітки
Вперше надруковано:»Радянське літературознавство», 1960, № 3, с. 121 – 122.
Подається за автографом (ЦНБ АН УРСР, ф. XXI, № 490).
…за Вашу критику моїх віршів. – Йдеться про рецензію Ю. Яворського на збірку «З вершин і низин», надруковану в журналі «Беседа».
Хомяков Олексій Степанович (1806 – 1860) – російський письменник, один з ідеологів слов’янофільства.
…Дещо-таки сказав втім напрямі Драгоманов. – Мова йде про статтю М. Драгоманова «Ще раз «Беседа» О. А. Мончаловського» («Народ», 1894, № 7 – 8, с. 99 – 106).
…теми, вибрані Вами, – дуже інтересні. – В листі від 28 серпня 1894 р. Ю. Яворський писав І. Франкові:
«Я именно решил бросить всякие стихомарательства и идиллии и заняться только серьезным трудом: во-первых, разобрать критически прошлую и современную жизнь и литературу Малой Руси, особенно же Галичины, а во-вторых, заняться тоже этнографическими студиями. Для первой области приготовляю материалы к сочинению о возникновении, развитии и борьбе нашего сепаратизма, как то же к критическому разбору Иеронима Анонима, который предложу как докторскую диссертацию» (ІЛ, ф. 3, № 1612, с. 934).
Я читав, що Ваша стаття про наш сепаратизм уже друкується. – Відповідаючи Франкові на цей лист, Ю. Яворський спростовує ці відомості (див. ІЛ, ф. 3, № 1612, с. 947 – 948).
Остромирове євангеліє – одна з найдавніших пам’яток давньоруської писемності, переписана 1056 – 1057 рр. з староболгарського оригіналу.
Нестор (? – після 1112) – видатний давньоруський письменник і літописець.
Скорина Георгій (Франциск) Лукич (бл. 1490 – бл. 1540) – білоруський першодрукар, громадський і культурний діяч.
…польська gawęda… – невеликий за розміром твір, написаний у формі розлогої, невимушеної оповіді, характерний для польської літератури.
Деякі причинки до розбору його творів надіюсь опублікувати в «Житі і слові»… – Стаття не була опублікована.
Щодо факту о Стоцькім, котрий Ви мені комунікуєте… – Мова йде про таке місце в листі Ю. Яворського (від 28 серпня 1894 р.):
«При этой случайности я сообщаю Вам факт, за верность которого я Вам ручаюсь, и даже на него имею письменные доказательства, и который бросает яркий свет на наши культурные отношения. Проф. Стоцкий читал в первом курсе минувшего (1893/4) года лекции о галицкой литературе текущего столетия. Лекция эта оказалась дословно идентичной с печатаемой в «Житі і слові» статьей О. Терлецкого» (ІЛ, ф. 3, № 1612, с. 935 – 936).
Згадана праця Терлецького – «Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до 1872».
Оповідання про дику бабу дуже інтересне, і я позволяю собі, користуючись Вашим дозволом, напечатати його… – Записана Ю. Яворським народна легенда «Дика баба (Літавиця)» надрукована в журналі «Житє і слово», 1894, кн. 6.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 511 – 513.