15. Utopena

Іван Франко

[]

Переклад sl. Єсенської дуже красний і заслугує на похвалу. Деякі місця невірно передані через незрозуміння тексту.

Стор. 72.

V županu – а plno pánů

kolem ní se točí.

Оригінал сього зовсім не каже; читаємо там:

У жупані; кругом пані –

І спереду й збоку –

по-німецьки дословно: in einem Seidenmantel – durchaus eine Edelfrau, von vorn wie auch von der Seite.

Mnohy kozak otiva –

в оригіналі краще: козаки ордою так і ходять (die Kosaken gehen hordeweise nach).

Стор. 73.

Mladost і věk v kráse –

неясне і плеонастичне вираження; в оригіналі просто: літа молоді.

Стор. 74.

Plno pěny –

в оригіналі о тім нічого нема.

Kde je vina jaká –

неясно і слабо; в оригіналі простіше: а не знала за що.

Стор. 75.

І já kdysi… – Běeda jemu!

Hanbou nevzpomínám.

Переводчиця думає, що ті слова поет вкладає в уста рибака. Але тоді вони зовсім незрозумілі. Тим часом є се сама рефлексія поета, котра в оригіналі так виглядає:

І я колись… Та цур йому!

Сором споминати!

(Ich habe auch einst… doch schweigen wir davon, ich schäme mich der Erinnerung).

Стор. 76.

Skočim tam, co z toho –

перекладено слабо і неясно. В оригіналі читаємо: Ходім жити в воду!

Стор. 77.

Zastydí se dívka štihla,

do vody se staje;

uzřela své nahé tělo.

Переводчиця не зрозуміла тексту. Там усі ті слова відносяться не до Ганни, а до рибака. Сказано там:

І рибалка випливає,

Несе на сорочку

Баговиння зеленого;

Поцілує в очі, –

Та і в воду: соромиться

На гнучкий дівочий,

На стан голий подивиться…

(Und der Fischer schwimmt heraus, trägt grüne Wasserpflanzen für’s Hemd, küsst ihre Augen, und wirftsich ins Wasser: er schämt sich die elastische, nackte Mädchenstatur zu betrachten).

Переклад проф. Коларжа старанний, але я приписую йому меншу вартість раз для його меншої поетичності, для частіших відступів від оригіналу, а по-друге, для того, що, повторюючи декуди ті самі помилки, в які впадає sl. Єсенська, він дає доказ, що переклад його – не оригінальна праця, а переробка готового вже перекладу sl. Єсенської. Ось мої уваги до сього перекладу.

Zeptá zcela zticha –

висловлено трохи незграбно.

Na se ruce tasí –

не значить «рве на собі коси», а надто конфігурація слів нещаслива.

Chodilo k ní mnoho pánů,

mnoho vzácných hostů –

місце дуже компромітуюче для проф. Коларжа, бо показує, що він тут власне не перекладав Шевченка, але перероблював, поправляв переклад Єсенської і не тільки повторив помилку її, але, як каже німець, hat diesen Irrtum noch mehr breitgetreten.

Vzdorně і dvorně ужиті тільки для риму; в оригіналі ані одному, ані другому слову нічого не відповідає.

Ale počkei, já ti povím,

ty mně neuskodíš –

переведено на плоску прозу, і надто ще невірно; в оригіналі є: Постривай же! ось я тобі!.. Мене зневажаєш?!.. (Warte nur! Ich will dir (zeigen)! Mich wagst du zu misshandeln?)

Zlostí skřípe,

zuby, soptí pěny –

знов доказ, що проф. Коларж поправляв переклад Єсенської; у Шевченка тут про піну нема ніякої згадки, але у Єсенської є незручне: plno pěny, що проф. Коларж і поправив.

Vaše mladá léta, všecko

dělajice větři –

в оригіналі о тім нема мови; се місце Єсенська переклала добре, а проф. Коларж без потреби попсував:

Teprve Hanna zaplakala

pro matčiny řeči –

в оригіналі є: тяжко плакала Ганнуся і не знала, за що.

Kvete Hanna zdárně –

те zdárne якось дуже заносить прозою. Чи є таке compositum jedu-baba?

Usměj se a podivej se,

a vše šťastně skonči –

другий вірш – концепт проф. Коларжа; у Шевченка рибак говорить з розпукою: не хочеш? не хочеш?

Leží na pisku jak socha –

порівняння jak socha Шевченко не вживає, і воно не йде до його поезії.

V níž i v žluty písek vryla –

v níž відноситься до попереднього v muce, а в такім разі виходило би, що мати витягнена з води була ще жива і мучилась, врила пальці в пісок; се очевидний нонсенс.

Nemám blizkých v rodě –

у Шевченка сказано більше: нема в мене роду.

Jako z ledu, sněhu –

вірш власний проф. Коларжа – у Шевченка нічого подібного нема.

Tu i Hannu vlna složí

na břeh v písek plavy –

переклад невірний духові тексту; там сказано вправді: синя хвиля Ганнусю виносить – але дальші слова і сам дух балади каже нам розуміти, що виносить її не як трупа, значить, не кладе на березі, але вона жива і випливає сама, яко заклятий дух.

Neuviděv její vnady –

прозаїчно, сухо сказано. Шевченко нічого не говорить, чи рибак видів její vnadu, чи не видів, а тільки каже, що йому встидно дивитися.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 527 – 531.