[Вступ]

Іван Франко

Та заким перейду до самої оцінки предложених мені перекладів, позволю собі висказати кілька уваг загальних, котрі, як мені здається, повинна би мати на оці слов[утна] академія, видаючи під своєю редакцією перший обширніший вибір поезії Шевченкової в чеськім перекладі. Я не буду говорити о значенні Шевченка для літератури малоруської – для чеської публіки се може бути неінтересне. Чого має право домагатися чеська публіка від антології Шевченкових творів, поданої їй слов[утною] академією, так се, певно, того, щоби та антологія дала їй скільки можна повний образ його поезії, щоби показала їй усі характеристичні риси тої поезії, а головно, щоби показала їй те, що є в тій поезії загальнолюдського, глибокого і найдозрілішого. Без того вибірка буде працею дилетантською, без глибшого значення, подасть невірний образ поета, значить, не доведе до цілі.

В тім згляді можу сміло сказати, ані один із предложених мені перекладів не відповідає навіть найскромнішим жаданням, і для того я вважав би конечним перед друкуванням вибору поезій Шевченкових доповнити сей вибір в напрямах, котрі зараз позволю собі вказати.

Всю творчість Шевченкову (розуміється, поетичну) можна поділити на 9 груп, з котрих кожда в більшій або меншій мірі проявляє характер його таланту з якогось іншого боку і з котрих кожда, по моїй думці, повинна бути заступлена в добрій антології Шевченкових поезій. Ось ті групи:

1. Балади – є їх усього 6: «Тополя», «Причинна», «Калина», «Утоплена», «Русалка», «Лілея». Із сеї групи в перекладі sl. Єсенської маємо «Тополю», «Причинну» (Kouzlo) і «Утоплену», у проф. Коларжа «Тополю» і «Утоплену». Думаю, що три п’єси із сеї групи вповні вистачають.

2. Поеми козацькі. Більших і менших п’єс, які можна зачислити до сеї групи, є около 20. Головніші з них: «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гамалія», «Гайдамаки», «Невольник», «Сотник», «Чернець», «У неділеньку у святую», «У тієї Катерини», «Не знаю, як тепер ляхи живуть», «Швачка» і т. п. Із тої групи у sl. Єсенської є перекладено: «Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Ой чого ти почорніло» (Битва під Берестечком); проф. Коларж переклав також «Тарасову ніч», а надто «Гамалію». Думаю, що сього замало. До перекладів sl. Єсенської треба би додати «Гамалію», а надто перекласти ще такі прекрасні речі, як «Чернець», «Не знаю, як тепер ляхи живуть» і «У тієї Катерини», – всі три вони не довгі. Заслугував би перекладу і «Сотник» – середина між оповіданням історичним і сучасним – малює відносини з кінця XVII віку.

3. Поеми з українського побуту, в котрих панує тема психологічна, а тенденція соціальна не виступає надто ярко. До таких поем можна зачислити: «Катерину», «Черницю Мар’яну», «Наймичку», «Петруся», «Москалеву криницю» і деякі поменші. З тої групи перекладені sl. Єсенською і проф. Коларжем дві найкращі перли: «Катерина» і «Наймичка». Се може вистачити.

4. Поеми з тенденцією против кріпацтва – одна з безсмертних заслуг Шевченка, речі, котрих не можна поминути в антології, що має дати повний образ його творчості. До сеї групи треба зачислити: «Відьма», «Марина», «Мати-покритка», «Княжна», «Якби тобі довелося» і деякі поменші. З сеї групи sl. Єсенська переклала тільки одне: «На панщині пшеницю жала». Належало би подати ще хоч дві п’єси, по-моєму, найкраще «Відьму» і якусь коротшу, напр. «Меж скалами, неначе злодій» або «Марину».

5. Поеми соціально-політичні з протестом против російського абсолютизму і з викладом Шевченкових політичних ідеалів. Найважніші з них: «Кавказ», «До мертвих, і живих», «Ляхам», «Іржавець», «До Основ’яненка», «Великий льох» і т. і. З сеї групи sl. Єсенська переклала тільки дві речі і то слабші: «Основ’яненкові» і «Розрита могила»; «Основ’яненкові» переклав також проф. Коларж. Належало би конечно перекласти ще принаймні огнистий «Кавказ» і прекрасну басень «Ляхам».

6. Поеми автобіографічні і автохарактеристичні, котрі рисують моменти життя або характер самого поета. До таких числю п’єси: «Перебендя», «Заповіт», «Посланіє Козачковському», «Мені тринадцятий минало», «Якби ви знали, паничі», «Ликері», «Доля», «Муза», «Слава», «Мені однаково» і т. п. Із сеї групи sl. Єсенська переклала тільки «Перебендю» (є і у проф. Коларжа) і «Заповіт». Конечно було би перекласти ще хоч одну, а власне одну з перл Шевченкової поезії «Якби ви знали, паничі».

7. Поеми з основою релігійною – твори загальнолюдського інтересу; сюди належать: «Посланіє Шафарикові» і «Іван Гус» (фрагменти), «Молитви», «Гімн черничий» (здається, з «Івана Гуса»), «Світе ясний», «Неофіти», «Во Іудеї во дні они», «Марія», «Саул», «Царі» і деякі дрібніші. Із сеї групи sl. Єсенська і проф. Коларж переклали тільки «Посланіє Шафарикові». Думаю, що в антології шевченківській, виданій чеською мовою, не повинно бракувати фрагментів «Івана Гуса», а дуже випадало би дати також «Молитви», «Гімн черничий» і «Неофіти», хоч я особисто волів би «Марію».

Із Шевченкової лірики можна би утворити кілька груп, та найхарактерніші з них дві, а власне:

8. Пісні, зложені на лад пісень народних. Із них sl. Єсенська переклала «Нащо мені чорні брови», «Тече вода в синє море», «Тяжко, важко в світі жити», «Не завидуй багатому», «Ой, одна я, одна», «Нащо мені женитися», «Навгороді коло броду», «У перетику ходила», «Туман, туман долиною»; проф. Коларж переклав також: «Нащо мені чорні брови», «Тече вода в синє море», а надто «Не хочу я женитися». Сього могло би бути досить.

9. Пісні о особистих чуттях Шевченка, особливо з часу його арешту і заслання в солдати – найкращі і найглибші плоди його лірики, твори, яким мало найдеться подібних в літературі цілого світу під зглядом простоти і сили виразу. Із тих пісень в предложених мені виборах перекладено тільки одну чи дві, то значить, чеський читатель не буде знати найкращого, що Шевченко виспівав з власної душі. Позаяк п’єси тієї групи всі коротенькі, то я радив би перекласти їх з 10 і дати яко осібну групу в хронологічнім порядку з відповідним поясненням, напр. «Понад полем іде», «В неволі тяжко», «Самому чудно», «Сонце заходить» (є у sl. Єсенської), «Чи ми ще зійдемося знову?», «Та не дай, господи, нікому», «Хіба самому написать», «І золотої й дорогої», «Готової Парус розпустили!», «Заросли шляхи тернами», «Немає гірше, як в неволі», «І небо невмите…», «І знов мені не привезла», «Хатина», «В неволі, в самоті немає». Думаю, що ті п’єси, зведені в осібну групу, були би окрасою збірки і зробили би великий ефект.

Ото більше-менше мої desiderata до чеської антології з поезій Шевченка; чи і оскільки словутна академія схоче і зможе їх узгляднити, о тім, я, очевидно, не можу нічого судити.

А тепер перейду до розбору предложених мені перекладів sl. Єсенської і проф. Коларжа.

Кождий з тих перекладів має на вступі коротку біографію Шевченка. Обі біографії для друку зовсім недостаточні. Біографія sl. Єсенської закоротка, уриває нитку біографічну на визволенні Шевченка з кріпацтва, а решту збуває виписками з характеристик Тургенева і Полонського. Є в тій коротенькій речі і невірні деталі, напр. Енгельгарт названий без підстави петроградським німцем, невірно розказано о малярській практиці Шевченка: він учився малярства не по своїй просьбі, але на розказ пана, зразу у Вільні, потім у Варшаві у маляра Лампі, а відси у 1830 р. висланий був до Петербурга.

Біографія проф. Коларжа, хоч подає більше фактів з життя поета, але містить в собі заразом далеко більше фактичних похибок, котрі роблять її зовсім нездатною до друку. Наведу тільки такі помилки, як: місце уродження Шевч[енка] Кирилівка, так само як у Єсенської невірне представлення його малярської науки, о великих зарібках грошових Шевченка в Петербурзі, о тім, що найбільша часть його поезій vnikla v lid, o тім, що «Гус» був посланий 1845 р. до Праги і тут пропав, о тім, що Шевченко служив у війську na hranici Sibire і над морем Каспійським, о тім, що йому там аж пізніше позволено було писати і малювати (не було позволено ніколи!) і т. д. Біографію Шевченка для антології конечно треба буде переробити на підставі найновішої праці Кониського, що в значній часті вже напечатана у Львові, і тих праць, які були різними часами в «Киевской старине»; подавати таке, як понаписував проф. Коларж, – встидно.

В збірці sl. Єсенської є перекладених п’єс 32, але одна з них («Сестрі», що починається словами: «Не питай ти моїх пісень») не є Шевченкова і дісталася до львівського видання проф. Огоновського тільки через його недогляд. Значить, Шевченкових п’єс маємо тут 31. В збірці проф. Коларжа є п’єс 20, та з них 15 є тих самих, котрих переклади маються у sl. Єсенської, а тільки 5 нових. Зачну свій розбір від тих п’єс, що маються спільно в обох перекладах.

Примітки

Єсенська Ружена (1863 – 1940) – чеська письменниця, перекладачка поезій Т. Шевченка.

Коларж Йозеф (1830 – 1910) – викладач слов’янських мов Чеського університету, автор ряду перекладів та статей з питань слов’янського письменства і мовознавства.

«Калина» – мається на увазі поезія «Чого ти ходиш на могилу?» (1847).

«Не знаю, як тепер ляхи живуть» – йдеться про вірш Т. Г. Шевченка «Буває, в неволі іноді згадаю» (1850).

«Черниця Мар’яна» – йдеться про твір «Мар’яна-черниця» (1841).

«Мати-покритка» – йдеться про твір «У нашім раї на землі» (1849).

«До мертвих і живих» – йдеться про твір «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» (1845).

«Ляхам» – мається на увазі твір «Ще як були ми козаками» («Полякам») (1847 р. – перші 24 рядки, 1858 – кінцеві 25 – 32 рядки).

«Посланіє Козачковському» – йдеться про твір «А. О. Козачковському» (1847).

«Мені однаково» – йдеться про вірш «Мені однаково, чи буду».

«Посланіє Шафарикові» – йдеться про поему «Єретик».

«Іван Гус» – поема «Єретик» (1845).

«Молитви» – мається на увазі «Молитва» (1860).

«В неволі тяжко» – йдеться про вірш «В неволі тяжко, хоча й волі…» (1847).

«І небо невмите» – повна назва вірша «І небо невмите, і заспані хвилі» (1848).

«Хатина» – йдеться про твір «Не молилася за мене» (1850).

…він учився малярства… зразу у Вільні, потім у Варшаві, у маляра Лампі… – У шевченкознавстві дійсно існує припущення, що у Вільні Т. Г. Шевченко відвідував уроки малювання у професора живопису Віденського університету Й. Рустемаса і там же брав уроки в художника-портретиста Лампі. Але точних даних про це немає.

…а відси у 1830 р. висланий був до Петербурга… – У Вільно, куди він був завезений як козачок пана П. Енгельгардта, Шевченко жив з осені 1829 по лютий 1831 р.

…треба буде переробити на підставі найновішої праці Кониського… – Йдеться про працю О. Я. Кониського «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» (т. 1 – 2, Львів, 1898 – 1901), окремі розділи якої в 1892 – 1895 рр. друкувались на сторінках ЗНТШ, «Зорі», а також вийшли окремими виданнями у Львові (див. Дитинний вік Т. Г. Шевченка (Критично-біографічний нарис), Львів, 1892; Парубочий вік Т. Г. Шевченка до викупу з кріпацтва (1829 – 1839). Критично-біографічний нарис, – ЗНТШ, 1894, т. 4; Т. Г. Шевченко до викупу з кріпацтва і під час перебування в Академії художеств. Критично-біографічний нарис. Львів, 1895 та ін.).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 492 – 497.