7. Основ’яненкові

Іван Франко

(Єсенська, стор. 28 – 31, Коларж, 4 – 5)

Переклад Єсенської загалом добрий, та треба дещо справити. І так замісто ztratil чи не ліпше буде zmizel – verschwand, ging zu Grunde? Kde se potloukají – не віддає того, що руське: гуляють, herumziehen. Řeka zašuměla – переводчиця не знала, що значить тирса – степова трава; думаю, що можна лишити: тирса і об’яснити в нотці або дати просто tráva.

Roucha v lepší dobu

Слова v lepší dobu не мають смислу і непотрібні; в оригіналі є: Не покриють Україну червоні жупани.

Těžko, smutno sirotkovi,

kdož se k němu skloni?

Переводчиця забула, що ті слова відносяться до України; kdož se k němu skloni – зовсім не те, що є в оригіналі: А ніхто не бачить.

Nuže lide, naše sláva

patří Ukrajině! –

зовсім не те, що в оригіналі: От де, люди, наша слава, слава України! (Das, ihr Leute, ist unser Ruhm, der Ruhm der Ukraine!)

Písní předu – трохи штучна фраза; Шевченко каже попросту: співаю.

Ach co chtěl bych? Poručiti?

Vždyť to nedovedu.

Не розумію добре, що значать ті слова: оригінал в дословнім німецькім перекладі має: Hei , wenn ich nur… doch was soll ich sagen, ich habe keine Kraft.

Ke všemu jsou kolem Moskvy

cizí lidé všude.

«Netup jich» – snad odpoviš mi.

І тут оригінал говорить щось інше: Und dazu sind in Moskowien um mich her lauter fremde Leute. «Kehre dich nicht an sie» – wirst du vielleicht sagen.

Zápasit chtěj – чи се значить: Ich möchte kämpfen? бо власне таку мисль має оригінал.

Zapěl bych, měl hlas bych k tomu,

řeknou: cizí byli.

Тут переводчиця, видно, не зрозуміла оригіналу; там думка така: Ich möchte singen; ich hatte eine (schöne) Stimme, aber in fremden Dienste wurde sie verdorben.

Bloudím v sněhu, sám si řikám:

Mlč ty v cizím luhu!

І тут переводчиця не зрозуміла оригіналу. «Ой не шуми, луже!» – є початок дуже красної і популярної пісні народної української; отже вірш Шевченка значить: Ich irre umher im Schnee (d[as] h[eisst]) – im schneeigen Moskowien) und singe still für mich: Ой не шуми, луже (Rausche nicht, du Wald).

Přestaň, otče – знов переводчиця незрозуміла оригіналу. Утни, батьку – значить не «перестань», а власне: заспівай голосно. Ať plác rány zhojí – зовсім невірно; в оригіналі є тільки: нехай я заплачу (singe so, dass ich in Tränen ausbreche!)

Moře duje – чи се добре по-чеськи? В оригіналі є: море грає.

Проф. Коларж переклав незалежно від sl. Єсенської і то переклав з тексту, друкованого в Росії і покаліченого цензурою російською; із 104 рядків оригіналу лишилось у нього тільки 82. Вже для того самого, що таке покалічення тексту зовсім затрачує смисл цілості, сей переклад мусив би бути виключений від конкуренції з перекладом sl. Єсенської. Але і крім [того], проф. Коларж, хоч деякі місця зрозумів ліпше, ніж sl. Єсенська, загалом переклав сю п’єсу слабше, додаючи свої концепти, так що його переклад ледве дечим нагадує оригінал. Для того позволю собі поминути його зовсім; шановний референт академії найде заквестіоновані мною місця попідчеркувані в рукописі, порівнявши їх з перекладом sl. Єсенської і з моїми увагами до того перекладу, буде міг оцінити вартість перекладу проф. Коларжа.

Примітки

…і то переклав з тексту, друкованого в Росії і покаліченого цензурою російською… – У всіх прижиттєвих публікаціях вірша Т. Г. Шевченка «До Основ’яненка» (1839) є цензурні купюри (рядки 25 – 43, 61 – 62, 68 – 69), що пізніше були відновлені за рукописними вставками в примірнику «Кобзаря» 1860 р. Ф. Лазаревського.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 510 – 512.