11. «Інструкція» К. Ценглевича

Іван Франко

З того, що досі сказано було в нашій часописі о Каспрі Ценглевичу («Ж[итє] і сл[ово]», І, 393 і д[алі]; IV, 142 – 150) читателі, надіюсь, зрозуміли важність сього пропагандиста для історії нашого народного відродження. Д[обродій] Заневич піддав совісному і основному розборові політичну і національну основу зарівно деяких його віршів, як і його «Інструкції». Тут тільки ми додамо, що деякі з віршів, названих на с 143, досі звісні нам тільки з титулів, поданих самим Ц[енглевич]ем в р. 1848 в його брошурі «Rzecz czerwono-ruska».

Іменно незвісні досі і находяться в рукописах вірші «Рекрутка», «Вандрівний», «Молитва» і «Червон-Когут»: ся остатня вірша має бути досить довга (300 – 400 рядків) і, як нас запевняли ті, що її читали в рукописах, дуже важна для оцінки Ц[енглеви]ча; ми маємо надію невдовзі роздобути рукопис сеї, а може, й інших віршів сього автора.

Та поки що друкуємо тут уперве повний текст «Інструкції», або «Вказівки для вчителів руського народу», бо такий, мабуть, титул дав був Ц[енглеви]ч своєму творові. Текст сей заховався в рукописі бібліотеки Оссолінських, ч. 2972, хоча без титулу і з хибною датою 1840 року. Лишаючи на боці політичний бік сього твору і його погану, калічену мову, звернемо увагу на те, що уклад його нагадує потрохи найголосніший тогочасний твір пропагандовий польський – Міцкевичеві «Księgi narodu polskiego i pielgrzymstwa polskiego», котрі своєю дорогою скомпоновані були на взір деяких писань Ламартена. Ценглевич силувався наслідувати Міцкевича не тільки в головній концепції і укладі свого твору, але і в мові, тільки що се йому не могло вдатися для того, бо він, очевидно, погано знав руську мову.

Примітки

Вперше надруковано в журн. Житє і слово, 1895 р., т. 4, кн. 6, с. 324, за підп.: І. Ф. У частині накладу цього тому текст «Інструкції» К. Ценглевича (С. 325 – 337) було конфісковано.

Подається за першодруком.

З того, що досі сказано було в нашій часописі о Касирі Ценглевичу («Ж[итє] і сл[ово]», ї, 393 і д[алі], IV, 142 – 150)… – Йдеться про працю І. Франка «Шевченко героєм польської революційної легенди» (Житє і слово, 1894 р., т. 1, кн. 3, с. 378 – 402), у якій чимало місця (с. 392 – 402) відведено постаті К. Ценглевича, а також про статтю О. Терлецького (І. Заневича) «Літературні стремління галицьких русинів від 1772 до 1872» (Житє і слово, 1895, т. 4, кн. 4).

Заневич – псевдонім О. Терлецького.

«Księgi narodu polskiego i pielgrzymstwa polskiego» – художньо-публіцистичний твір А. Міцкевича (1832), в якому автор висловив програму відбудування Польщі, відвівши їй роль основного носія християнської ідеї в Європі, а польському народові – роль месії.

Ламартен (Ламартін) Альфонс-Марі-Луї де (1790 – 1869) – французький поет, історик, публіцист, політичний діяч. Автор поем «Жослен» (1836), «Падіння ангела» (1838), публіцистичних праць «Історія жирондистів» (1847) та ін.

Микола Легкий

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 53, с. 539.