Нещасний Филимон

Іван Франко

Як характерний епізод тої боротьби виведена історія о[тця] Нещасного Филимона.

У турецькім здиханаті

В горах, борах з всіх сторон

Жив преславний ботокуда,

Звавсь Нещасний Филимон,

Муж великий во язиці.

(Ботокуди всі великі,

Кождий в чім-будь). От заким ще

Почались за обряд крики,

Филимон зібрав до себе

Із цілого здиханату

Ботокудів. Як зійшлися,

Він казав заперти хату,

Заслонити вікна й так

До згромаджених промовив:

«Ботокуди, стережіться,

Бо чорт лапку нам зготовив!

Слухайте, яку покусу

Наводив сам бог на мене!

Слухайте й огнем надії

Серце розпаліть студене.

В третій день святого посту

Ліг я, трошки утруджений,

І такий мені нараз

Сон приснився божественний.

Десь немов входжу я в церкву,

Придивляюсь – що за диво!

Не свої якісь ікони,

Та й стоїть вся церква криво.

Ба гляджу, іде священик,

Причякнув і щось потихо

Шепче і лиш раз хреститься…

«Ов! – гадаю. – Що за лихо!»

Слухаю: органи грають,

Хлопці десь дзвінками дзвонять,

Люди раз в раз то клякають,

То встають… Гадаю: «Он як!

Певно, я в костьолі!..» Ні!

Придивляюсь: край престола

На іконах тут святий

Михаїл, а там Микола.

Я задеревів. Аж чую:

Роздається голос з неба:

«Най такий ваш обряд буде!»

«Ні, такого нам не треба,

Господи!» – відмовив я.

«Чом, хіба ж вам сей поганий?»

Знов питає голос з неба,

І гудуть при тім органи.

«Не кажу, – відмовив я, –

Щоб поганий, сохрань боже,

Та сумління ботокудське

Зжитись з ним ніяк не може».

«А як я вам сам накажу,

Зробите по моїм слові?» –

«Господи, ми й против тебе

За свій обряд стать готові!»

Отоді просяла церков

Світом веліїм без міри,

І пронісся голос: «Радуйсь,

Мужу кам’яної віри!

Так твердого обрядовства,

Як в тім смирнім ботокуді,

Не було ні в Авраамі,

Ані в Якові, ні в Юді.

Тож за тебе й через тебе

Весь той рід благословлю я.

Стійте вічно при однім

І співайте алілуя!

В вашім краї най вовік

Релігійних війн не буде!

Не за віру, лиш за обряд

Ботокудські бийтесь люди!

І вовіки твердо стійте,

Хоч би як враги вас тисли,

Не за зміст, а лиш за форму,

За слова, а не за мисли.

Мов апостолам, даю вам

Дар пречудний і великий

Говорити всуміш всіми

Іностранними язики».

Ледве втих небесний голос –

Все довкола відмінилось:

З храму щезло все латинство,

Православне все зробилось.

Всі ікони візантійські,

З сонцем, місяцем, звіздами,

Попри мене йдуть єреї

З отакими бородами.

Всі по три рази хрестяться

І поклони покладають,

А трираменні хрести,

Де поглянь, усюди сяють.

І сліду нема органів,

Лиш дяків зо сто нараз

Прогриміло алілуя

І тропар на п’ятий глас».

Із сього сну Нещасний Филимон пророкує будущі напади на обряд, загріває ботокудів до твердості і сам запускає довгу бороду, о котру опісля закипає довга і уперта боротьба. Та даремно власті духовні і світські напирають з різних боків на Нещасного Филимона – він не піддався.

І та борода його

Історичною зробилась,

Ботокудія на неї

З гордощами вся дивилась.

Навіть чув я, що зложились

Ботокуди околичні,

Щоб по смерті Филимона

Заховать навіки-вічні

Бороду його. Є думка,

Щоб, немов святії мощі,

Дать її в «Голодний дім»

І поставити на дошці

У фляшчині хрусталевій,

Намочену в оковиті.

А над нею написати

Ті слова, зо срібла литі:

«Тутки спочиває з богом

Ботокудії прикраса –

Борода, що, наче прапор,

В лютім бої нам здалася.

Сила сильних, ум розумних

Не могли дійти до того,

Щоб сю бороду звернути

З раз повзятої дороги.

Той, що виплекав її,

Побідив у лютім бою,

Та не силою, умом,

А отсею бородою.

Весь свій вік на бороді

Опиравсь той ботокуда –

Ні давніше, ні пізніше

Не було такого чуда.

Тож зітхніть і тямте час той

Ви, потомки молоді,

Як все ботокудство висіло

На ось тій тут бороді!»

Примітки

У турецькім здиханаті – тобто турківському деканаті (м. Турка, тепер Львівської області).

Авраам – біблійний патріарх (Буття, 11, 27).

Яків – онук Авраама, родоначальник євреїв (Буття, 25).

Юда – з одного боку, так звався син Якова, родоначальник одного з колін Ізраїля (Буття, 29, 35); з другого боку, так звали зрадника з числа учнів Христа.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 116 – 120.