Початок ботокудів

Іван Франко

Другий розділ оповідає про початок ботокудів. Стан краю перед 1848 роком характеризується оцими словами:

Кажуть люди: «Спочатку

Світ тонув у тьмі кромішній;

Зверху уносивсь канчук,

Внизу гнулись душі грішні.

Грішні душі, просте бидло

Гнуло в праці карк свавільний,

А канчук гуляв свобідно,

Лад піддержував суспільний.

І тиша була. Міг кождий

Преприємно проживати,

Хто при свисті канчука

Мав охоту танцювати».

Надійшов 1848 рік, «дивний гедзень на народи», бидло розгулялося, канчук пропав, а в Галичині урядник Встидіон, по словам неприязних елементів, натворив ботокудів.

«Ну, та, звісно, Встидіон

Не був бог, то й ті особи,

Що він натворив, не мали

Й крихти людської подоби.

Руки в них лиш к собі горнуть,

Рот кричить лишень, чоло

З міді й юхту, ані мізку,

Ані серця не було».

Против такої клевети протестують праві ботокуди гаряче.

«Брешете, щоб Встидіон

Не на людськую подобу

Сотворив нас і за те

Гріх тяжкий поніс до гробу.

Не якийсь там Встидіон

Сотворив нас, мов нелюдство,

А сам пан біг сотворив

Нас і наше ботокудство.

І з-поміж усіх народів

На землі лиш ми єдині

Так, як вийшли з рук господніх,

Так лишилися й донині.

Так, донині ми лишились

З серцем, з розумом дитини,

Наче вчора духом своїм

Оживив нас бог із глини.

І та глина – ми то чуєм –

В нашій ще лежить істоті,

Вічно нас манить і тягне

В ріднім бабратись болоті».

Примітки

Встидіон – Стадіон Франц-Серафим (1803–1853), намісник Галичини.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 107 – 109.