2. Повстання 1848 р. у Львові

Іван Франко

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

… дані накази; ніхто безладно, без певної мети вже не бігав, тільки в напрямі зали засідань міського відділу й назад раз у раз пробігали то члени міської ради, то поліцейські, гвардійці та члени Національної ради. Раптом, начебто перед бурею, запанувала цілковита мертва тиша.

Калинович випустив з пальців перо й підвів голову. Ця тиша цілком пригнобила його; він один тільки був у канцелярії, бо жодний із його колег сьогодні не з’явився на роботу. Йому здалося, немовбито він опинився в кам’яній замурованій гробниці, й зненацька відчув, як по його спині пробігає мороз…

– Що це таке сталося? – подумав Калинович і, повільно підвівшись зі свого крісла, попрямував до дверей, щоб довідатись у гвардійців, які пробігали коридором, що там чути на світі. Нежданно задзеленчали вікна, здригнулися товсті мури будинку, й могутній гарматний залп струсонув повітря. Снаряди застукали об брук і стіни ратуші.

– Боже мій, а це що таке? – закричав бідний канцелярист і, не оглядаючись, з непокритою головою, без калош і пальта вибіг із канцелярії, яку йому вже ніколи в житті не судилося більше побачити.

Коридор був порожній, шум людських голосів і тупотіння кроків долітали до нього здалека, здається, звідкілясь із другого поверху. Калинович, якусь хвилинку прислухаючись, постояв біля дверей, а потім зненацька підстрибнув, неначебто його щось укусило: над містом пролунав другий залп.

Серце Калиновича шалено закалатало в грудях, і наляканий канцелярист, немовби сполоханий загнузданий кінь, помчав уздовж коридору до виходу. По близькому гуркоті снарядів, по бренькоту розбитих вікон він здогадувався, що постріли спрямовані на ратушу, й його охопила смертельна тривога. Біг нестямно й наосліп аж доти, поки не наткнувся на тісно збиту юрбу жителів міста, євреїв і гвардійців, які облягли браму ратуші. – Виходити – заборонено! – гримнув на нього один із гвардійців.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Примітки

Цей погано збережений розділ роману І. Франко пізніше переробив на оповідання «Герой поневолі».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 17, с. 297 – 298.