2. Надгробок Дідони

Невідомий грецький поет

Переклад Івана Франка

Отсе, мандрівче, правдива постать

Великославної Дідони;

Божеська врода сяє з обличчя,

Крім золотої корони.

Отак живая я виглядала,

Та яка доля в мене була,

Про се не знайдеш правди в поета,

Се лише зависть на мене сплела.

Зроду Енея я не видала,

А коли Троя горіла,

Лівії в той час я ще не знала,

Тихо в Сідоні сиділа.

Ярбас гетулець, лютий насильник,

Хтів до подружжя доперти, –

Меч я воліла вбить собі в серце, –

Се був виновник моєї смерти.

Музи, що меч той і ту відвагу

Мені дали ви на оборону,

Пощо відвагу й силу до сплетні

Та клевети ви дали Марону?

Примітки

Автограф № 414, с. 393.

Дідона, фінікійська королівна й основателька Карфагену, вмерла коло р. 890 перед Хр(истом). Вона не мала ніяких зносин з троянцем Енеєм і сама зробила собі смерть, не можучи уйти від заходів гетулійського короля Ярбаса, що добирав усяких способів, аби присилувати її стати його жінкою. Прим. І. Ф.

Сідон – фінікійське місто.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 338.