Три стирти

Іван Франко

Там під горою, під бором

Їхали купці з набором,

Їхали звільна, не бігом;

Кругом рівнина під снігом,

Скрізь ниви й луги благодатні –

З гір чути стріли гарматні.

Слухають купці й міркують,

Стріли не перший раз чують.

Вже ось півроку минає,

Як в нашім краї гуляє

Марс той огнисто-червоний…

Їх він у крові не втопить,

Їм лиш один тепер клопіт:

Не стало паші для коней.

Коршми нема, ні оселі.

Купці бредуть невеселі,

Коні, знай, форкають різко.

Глянь, серед поля ліворуч,

Наче сестриці три поруч,

Три стирти сіна ось близько.

Купці вози зупинили,

Змови собі не чинили,

Скочили всі три у один.

«Ось нам підмога неждана!

Сіно якогось-то пана,

А пан же, чей, не голоден.

Пану ніяка там шкода,

А нашим коням вигода,

Надберем з кождої купи».

Що котрий сіно те рушить,

Зараз і ахнути мусить –

В кождій під сіном лиш трупи.

Писано д[ня] 26 січня 1915.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З великого часу. Воєнний літературно-науковий збірник», Львів, 1916, с. 48. Подається за автографом (ф. 3, № 232). В автографі до вірша зроблено примітку: «На основі оповідання мого братанича Антона Франка».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 386 – 387.