«Ще не близько весна…»

Іван Франко

Ще не близько весна,

Лід ще ріки стина,

А мороз вуха й пахви щипає.

В приютян новина

Не смішна й не страшна –

Панна Зося у стрільці вступає.

Ще в затиші війна,

Але в марті вона

Розгорітися наново може.

В кухні нудно, невже до якихсь інших діл,

Тріску бомб та гармат, свисту стріл

Поривається серденько гоже?

В неї ще сім сестриць, а в приюті вона

Нібито милосердя сестрою,

Воно ще молоде,

До лиця їй буде

У стрілецькім сірім однострою.

Се ж сама ще весна!

Цвітка мов запашна,

Що зір радує самим лиш видом.

У мужеськім однострою

Жить з стрільцями сестрою

Їй не буде ні страхом, ні стидом.

Молоде та міцне,

Кріс без труду двигне,

Зручності теж їй не позичати.

Про смерть думки нема,

З іншими чи сама

Піде в розвід розставити чати.

Се ж сама ще весна!

Зітхне часом вона,

Чи сплакне в муштрі при якій хибі –

Зараз усміх засяє,

Серця всіх звеселяє.

Молодості, щастибі, щастибі!

Написано д. 17 лютого 1916

Примітки

Вперше надруковано в кн.: Мельник Я. «І остатня часть дороги…»: Іван Франко в 1914 – 1916 роках. – С. 52-53.

Зберігся автограф (ф. № 3, № 232, с. 229).

Подається за вказаним автографом.

…Панна Зося у стрільці вступає. – Можливо, йдеться про Софію Монджейовську-Гончар, сестру-жалібницю в притулку Січових стрільців, яка доглядала хворого І. Франка (див.: Монджейовська-Гончар С. Останні дні з Франком: Спогад про великого письменника // Неділя. – 1936. – Ч. 20 (389), 24 травня). Ймовірно також, що героїнею цього твору є Зося (Софія) Юзичинська, якій поет присвятив поезію «Зоні Юзичинській» («Не мовчи, коли гордо пишаючись…»). Закінчивши курси сестер-жалібниць, вона пішла добровольцем на фронт.

Ярослава Мельник

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 300 – 301.