Чи віщий сон?

Іван Франко

Тринадцятого грудня сего року

О шостій вранці по безсонній ночі,

Одній з найтяжчих, наймучительніших,

Яких так много я в тім році пережив,

Явивсь мені мій син Петро, що в стрільцях

Українських тепер у полі служить

В ровах за Стрипою, – дай Бог йому! – бажаю,

Щоб і мене ще якнайдовше пережив!

Явився темний весь, мов темний дух,

В одній сорочці темній, як все тіло, –

Стояв хвилину наді мною й вслух

Сказав: «От мене скортіло».

В тій хвилі провалився в чорну яму,

Мов у тісну криницю квадратову, –

За ним рукою я сягнув – і не спіймав.

«І ями не було в покою», – я сказав.

Та тут здалось мені, що провалився він

Ще раз у глибшу яму, що сягала

До дна пивниці. Тут мигнуло щось –

Apage discrimen!» – душа сказала.

13.ХІІ 1915 р.

Примітки

Твір із рукописної спадщини І. Франка. Зберігся автограф (ф. 3, № 232, с 217).

Публікується вперше, за вказаним автографом.

Стрипа – річка, ліва притока Дністра. У 1915 – 1916 рр. по ній пролягала фронтова лінія між австро-угорсько-німецькими та російськими військами.

Ярослава Мельник

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 295 – 296.