За свіжої пам’яті

Іван Франко

Дехто майже дармуючи, записки провадить;

Навіть діла пильнуючи, іноді не вадить.

Що побачиш незвичайне, не покорписати,

Чи ахнути, чи плюнути, але й записати.

Не такий я домосід, як би думав дехто,

Не такий теж мандрівець, щоб знав всі Утрехти;

А так живеш у природі, як в чужій господі,

Бачиш дещо незвичайне, записав та й годі.

Колись у таких появах мужі мудрі й чесні

Бачили знаки духовні та віщби небесні.

А в нас муж не дуже мудрий, а де на що хватський,

Про появу буртимух друкував Верхратський.

А я з сего вже мешкання дав раз в «Діло» знати,

Як восени стала яблінь вдруге процвітати,

Торік бачив при Курковій іще в падолисті

В білім цвіті кілька дерев зовсім без користі.

Сего року під ратушем – річ була новітня –

Я побачив сморжі вперве десятого цвітня.

Було досить їх в тім році, щезли аж у маю, –

Коли були раз останній, сего вже не знаю.

Отже, сморжі, як відійшли, хазяйки дотепні

Й на лік гриба не дістали ні в червні, ні в липні.

Явились вже з кінцем липня зразу дуже вбого,

Зате в серпні явилось їх прекрасних і много.

А вже про ті ластівки – то дивно й казати,

Вони ранньою весною звикли прилітати;

Сего ж року я бачив їх упер[в]е й востаннє

Аж п’ятнадцятого серпня – чи й вони в засланнє?

Увесь сей рік – час воєнний, незвик[л]а подія,

Ніхто, мабуть, у всім Львові не чув соловія.

Хоч в хащах сусідніх він був звик являться,

Його співом щовесни я міг звеселяться.

A już cały wrzesień

Była późna jesień;

В жовтні іде зима,

Хоч ще снігу нема.

Написано д. 24 жовтня 1915 р.

Примітки

Вперше надруковано в кн.: Мельник Я. «І остатня часть дороги…»: Іван Франко у 1914 – 1916 роках. – С. 62.

Зберігся автограф (ф. 3, № 232, с. 117-188).

Вірш за змістом має перегук із твором «Із спостережень над природою».

Подається за автографом.

Утрехт – місто в центральній частині Нідерландів. Славиться своїми архітектурними пам’ятками (XI – XIX ст.), На місці Утрехта була давньоримська фортеця (заснована близько 470 р.). У переносному значенні – далекі краї.

Верхратський Іван (1846 – 1919) – природознавець, педагог і філолог, гімназійний учитель І. Франка. Почесний і дійсний член Наукового Товариства імені Шевченка, голова і редактор «Записок» математично-природничо-лікарської секції НТШ, дослідник рослин і тварин Східної Галичини, знавець комах, особливо метеликів. Автор перших підручників українською мовою з природничих наук.

А я з сего вже мешкання дав раз в «Діло» знати… – Цих заміток І. Франка в «Ділі» з невідомих причин не було опубліковано.

…Торік бачив при Курковій… – Восени 1914 р. (з початку листопада до середини грудня) Франко жив у шкільного товариша Й. Райхерта на вул. Курковій (зараз у Львові вул. М. Лисенка).

«Франко утік зі свого дому перед нервовими нападами своєї жінки і мешкав якийсь час в камениці свого шкільного товариша судового радника Райхерта, котрий дав йому на тимчасове помешкання одну порожню кімнату в своїй камениці при вул. Курковій, під № 252» (див.: Охримович В. Причинки до біографії і характеристики І. Франка // Новий час. – 1926. – Ч. 50).

Ярослава Мельник

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 222 – 223.