Во человіціх благоволеніє!

Іван Франко

Нема ще миру, і не видно ще кінця

Великої, всесвітньої війни,

Якій рівні не знаю;

Вже міліони мученицького вінця

Вдостоїлись трохи не в кождім земнім краю,

І ще мир не достиг, не скоро й засвітає,

І віє в тій війні якийсь дух не ворожий;

Вояк про обов’язок свій питає,

Гинучи, кращий, ліпший час вітає,

Понад спустошенням щось віє, мов дух божий.

Надихані великим, світлим миром

Слова монархів та звитяжців у тім бою,

А поклики про мир підбиті чимсь нещирим,

Укритою ненавистю й злобою,

Чи фарисейством та самохвальбою.

Нехай же йде війна та своїм ходом,

Як повінь, розгулявшись поверх поля,

Хай розраховується тут і труду свого плодом,

І кровію дітей своїх народ з народом,

Поки достигне плід – велика добра воля!

Написано д[ня] 3 січня 1916 р.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 388. Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 390.