Перші діяння

Іван Франко

Чи ще від часів Адама

Ботокуди існували,

Чи аж в сорок осьмім році

Враз сотворені зістали –

Сього не будем рішати,

Та й воно й нелегка справа, –

Но то певно, що аж з тим

Роком почалась їх слава.

На руїнах канчуківства

Стали вни, як «стовп народний»,

На руїнах академ’ї

Збудували «Дім голодний».

Що вперед канчук робив,

Те в свої взяли вни руки;

Замість канчуків фізичних

Завели моральні буки.

Замість давніх рад глупівських

Стала «Ботокудська рада»,

Де означено перш всього,

Що є вірність, що є зрада,

Що є стовп, а що підпора,

Де також в страшній утомі

Сто днів раджено, який би

Герб дать на «Голоднім домі».

Сто днів радять – нич не вийшло!

Вже сто перша днина чеше,

І вни герб такий рішили:

Злотий пес на сонце бреше.

Рік ладили того пса,

Рік несли, а рік ставляли.

«Стій же тут на нашу славу

І бреши!» – вони сказали.

І стоїть той лютий пес

На «Голоднім домі» й досі,

Став на ковбицю ногами

І до сонця морду зносить.

І сидить в «Голоднім домі»

Ботокудська рада й досі,

Против мрій, теорій, мислей,

Сміло голос свій підносить.

Але тихо ясним небом

Сонце радісно пливе,

В ботокудськім тихім краї

Плем’я родиться нове,

Плем’я люте і безбожне,

Що смієсь з усіх героїв,

Зі стовпів тих ботокудських

І з покори їх старої.

Але чорт їм, тим новим!

Не вони нас тут обходять,

А ті радні ботокудські,

Що великі діла плодять.

Бо, чень, кождий догадаєсь,

Що на псі вони не стали,

Але далі в світ широко

Ботокудство розславляли.

Правда, пес той золочений,

Що на дах аж виліз сміло,

Безперечно й неохибно,

Був найвищеє їх діло.

Вище вже вни не пішли,

Но зате в недовгій хвили

Вшир увесь глупівський край,

Наче морські хвилі, вкрили.

Примітки

аж в сорок осьмім році – тобто внаслідок революції 1848 р.