Світогляд ботокудів
Іван Франко
«Побідило ботокудство,
Хоть покпились ботокуди».
Ну, подумає си дехто.
Се пуста вже фраза буде.
Та ні, браття, се не фраза,
Ані слово се пустеє,
Ботокудство – то поняття,
Ботокудство – то ідея.
То поняття свого «я»
Як мірила всього світу,
То ідея прохвалена,
Всепотужна і всепіта,
То ідея… як би тут
Об’яснить вам ту ідею?..
От, при помочі картини
Я вас познакомлю з нею.
Ось представте си: весь світ –
То огромний книш плескатий,
Зверху сонце, мов цибуля,
Місяць, мов часник лукатий.
Звізди – мак, котрим весь книш
Зверху притрясений густо,
Всередині книш начинен
Всяким благом, мов капустов.
Всередині є земля,
Мов варена бараболя,
Нею ж по господній волі
Ботокудська править воля.
На землі такий порядок:
В самім низу бидло сіре
Робить, мре, хреститься й твердо
Ввік держиться предків віри.
Понад ним війти, жандарми,
Окономи своїм трудом
Лад піддержують суспільний,
Путь простують ботокудам.
Наверху ж всі вни зійшлися
У великій церкві враз
І по всіх безбожних правлять
Соборовий парастас.
В труні перед аналоєм
Разом складені розличні
«Ізми»: дарві – й соціалізмі!
І всі «мрії єретичні».
А у стіп хреста на віку,
Цвіками прибиті вряд,
Черепи Прудона, Штрауса,
Маркса й Дарвіна стоять.
Се той ідеал, котрий
Що го вічно ботокуди
Серед всіх сварів і боїв
Невідступно носять в груди.
І ніколи вни до нього
Так ся близько не зблизили,
Як тоді, коли в війні
Обрядовій побідили.
Хоть там і покпились люди,
Але мож сказати сміло,
Що істота ботокудства –
Ідеал їх вийшов ціло.
Та не тільки вийшов ціло,
Но так в силу й славу змігся,
Що ні вперед, ні опісля
Так високо не піднісся.
Розгорділись ботокуди,
Почали вгору ся дути
І в здуфальстві захотіли
Всю Європію здобути.
Перший приступ ботокудів
В край холмацький ся пустив,
Але тут-то й показалось,
Що дурний їх піп хрестив.
Замість твердо йти прикупі,
Розбрелись вни до шинків;
Замість бити в дзвони слави,
Били в морди холмаків.
Далі й обряд свій повергли, –
Ну, й погибли всі, бо звісно,
Що їх обряд з ботокудством
Зв’язаний був дуже тісно.
Всі погибли, і як тіло
Слабне через страту крові,
Так їх страта ослабила
Ботокудство й у Глупові,
Всі погибли! Хто на лаві,
Хто під лавов… Жаль їх, жаль,
Та… дурним туди й дорога!
З того ж ось яка мораль:
Добре рибам у воді,
Але кепсько їм в окропі;
Ботокудам рай в Глупові,
Но загибель їм в Європі.