4. Загадка Сапфони

Сапфона

Переклад Івана Франка

Сапфона

Вона собі жінка і плід свій жіночий

Під фартухом пильно скриває;

Той плід хоч німий, але з голосом ясним

По морі й по суші літає.

Кому він призначений, той його вчує,

Хоч би у найдальшій чужині;

І хоч би глухий був, дійде його слово, –

Вгадай, по якій се причині.

Перший гість

Вгадать не штука. Жінка то – держава,

А плід в її нутрі – се бесідники,

Що галасують то про справи флоти

Азійської, то про данини з Фракії.

Се й те чіпають, кождий на своє

Накручує, сваряться, лаються,

А публіка сидить, очима кліпа,

Немов ніщо не бачить і не чує.

Другий гість

Та як же се вгадав ти, батеньку?

Там сказано: жіночий плід німий,

А в тебе він свариться й лається.

Перший гість

Та я, на Зевса, ліпше не вгадаю,

А ти як знаєш ліпше, то скажи.

Сапфона

Жінка – се писулька, лист;

Плід в ній – писані слова;

А слова ті мають хист,

Що чи сором або два,

В край найдальший залетять, –

Хто одержить, буде знать.

Навіть як глухий дістане, –

Взнає, як очима гляне.

Уривок із Антіфаиової комедії «Салфона» у Афінея, ст. 450 – 451. Загадка й розгадка можуть бути справді Сапфонині.

Примітки

Автограф № 414, с. 247 – 248.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. – .