3. Притча о блудныхъ отцѣхъ
Іван Франко
Отъ Вычосы злоповѣствованная (В доповнення до події, згаданої під д. 15 січня. – І. Ф.)
Во время оно бѣ человѣкь нѣкій, наріцаемый Зблазниславъ. И той вожделѣ въ сердци своемъ возвеличитися яка представитель Руси, да помутивши оумъ людей рускіхъ Русь погубить. И рече клевретомъ своимъ «Идѣте на распутія и стогны деканата белзскаго и сокальскаго и призовите єреєвъ и старцевъ деканатовъ оныхъ, да ко мнѣ придуть. Азъ бо єсмъ оутѣшеніє и надежда и предстатель ихъ».
И изшедше клевреты онаго Зблазнислава обрѣтоша декана белзска и глаголаша ему: «Пойди!» И обрѣтоша еще шесть отцовъ, блуждающихъ во тьмѣ кромѣшней и вожделѣющихъ оумноженія конгруы своея, и глагошаша имъ: «Пойдите! Предстатель есть!»
И собрашася отцы купно и рѣша: « Не лѣпо намъ есть самымъ отъ себе ходити. Того ради рцѣмъ слово, яко мы депутація есмы отъ всего клира страны нашея». И сотвориша тако во глумленіє истинѣ.
И пришедши ко оному Зблазниславу и поклонишася емоу и сташа смирна у прага храмины его. И вопроси я Зблазниславъ: «Чесо ради прийдосте?»
И рѣ[ко]ша блудніи отцы: «Оумноженія конгруы нашея ради къ тебѣ припадаемъ».
И рече имъ Зблазниславъ: «Все оучиню и болѣе еще оучиню». Вѣдаше бо, яко оумноженіе конгруы не на немъ висить, словеса же лестная въ тунѣ суть.
И возрадоваша ся отцеве зѣло и рекоша: «О заступниче сладкій, како возвеличимъ тебе?» И рече Зблазниславъ: «Просите еще, и елико аще вопросите, дасть ся вамъ, да повѣдаете славу мою предъ человѣкы рускими, яко азъ есмь предстатель ихъ».
И рече настоятель деканата белзскаго: «Господи, свинія моя изыйдоша во бурачіє господина и колятора моего. Клевреты же его изшедше со оружіємъ и дрекольми иныя избиша, иныя яша, иныя же изгнаша едва живыя сущія. Молю тя, повели господину тому, да наградить мене и возвратить прочія свинія, яже оу него во плѣну держать ся». И рече Зблазниславъ: «Повелю и будеть».
И рече вторый отъ блудныхъ отецъ: «Господи, сынъ мой единородный въ оучилищахъ веліихъ пребываетъ, слабъ оумъ имѣя. Повели, господи, оучителемъ и наставникомъ его, да не искоушая премудрости его произведут его безпрепятственно во вышнее оучилище». И рече Зблазниславъ: «Добрѣ глаголалъ еси, будеть тако».
Рече же третій отъ блудныхъ отецъ, гладомъ веліимъ одержимъ: «Господи, разреши рабомъ твоимъ, да акы Лазарь насытимъ ся отъ крупицъ падающихъ отъ трапезы твоея». И повелѣ Зблазниславъ клевретомъ своимъ, да соберуть крупици. И собраша я во кошници, и возлегше отцы блудныи во сѣнехъ храмины тоя ядоша и насытиша чрево свое.
И по семъ начаша иныи глаголати, сей сіє, овъ же овое: сему да браги, иному же скотопасія, оному же древія на храмину дати благоволить. О душахъ же своихъ ниже о поруганной народности своей не помянуша.
И абіє рече Зблазниславъ ко другоу и рабу своему Титу Ковальскому, иже в купѣ бѣ со прочими: «Друже мой и рабе мой, чего хощеши, проси!» Отвѣща же Тить: «Господи, вся, елико вожделѣетъ душа моя, даль еси мнѣ, и ничесо же болѣе имамъ просити, но да сотворить тебѣ Господь многая лѣта».
И воспѣша вси отцы купно и велегласно «Многая лѣта» и разыдошася во свояси.
Примітки
Вычоса – гумористична фігура з «Нового Зеркала», тип сатирика, який таврував негативні риси суспільства.
Зблазниславъ – мається на увазі Станіслав Поляновський, сокальський шляхтич і повітовий маршалок, який любив грати роль приятеля і захисника українського населення у своєму повіті. 15 січня 1884 р., як випливає із тексту твору, до нього прибула делегація священиків белзького деканату із проханнями, зокрема, про підвищення платні.
Ковальський Тит – греко-католицький священик із Сокальського району, обраний 1883 р. курією поміщиків Жовківської округи депутатом до Галицького станового сейму.
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 43 – 45.