4. Март

Іван Франко

1 марта

Гурра! Ось весна! Починаєся март,

А для поляків «горжкі жалі».

Побачили бідні, що все те був жарт,

Що «Rząd sprzyja nam» і так далі.

2 марта

І Таффе побачив і вирік як стій

Прилюдно і власновельможно,

Що край наш – то Авґія стайня, в котрій

Порядок зробити не можно.

3 марта

Протеє ж університетський сенат

Лад робить, неначе навмисне,

«Про руські виклади прийшли споминать?

І овшім, будуть, як рак свисне».

4 марта

Або чи ж не робить порядку, де глянь,

Той «Комітет обивательський»?

Таж план його, щоб ратувати селян,

Так щиро приятельський!

5 марта

«Платіть лиш, голубчики! Все заплатіть,

Капітал весь до цента,

То з ласки ми вас зліцитуємо – ждіть! –

Лише за самі процента».

6 марта

А як хто проценти й капітал сплатить,

То всім для приміру й науки

Його зліцитуєм, як Бог дасть дожить,

Ще титулом поруки.

7 марта

Намісник за нами, староста за ним,

І вся автономія вкупі,

І краківський біскуп з приказом святим:

«Платіть же, платіть, бо ви "ґлупі"!»

8 марта

Василю Нагірний, ти страшно згрішив

Перед «Словом» і «Проломом»:

Тобі відняли, що ти дома зробив,

Пришили ж, чого не зробив поза домом.

9 марта

«Народну» тобі «Торговлю» відняли,

Що так ти над нею трудився,

За те ще і латку тобі прип’яли,

Що в руській ти мові покпився.

10 марта

О, слава вам, «Слово» з «Проломом» ураз

За той ваш такт безмірний!

Дай Бог, щоб ніколи не був серед вас

Такий чоловік, як Нагірний.

11 марта

«Товариства педагогічного вам

Забаглось, – кричить по-дитинський

«Samorząd». – Таж маєте польське, а там

Всіх водить за ніс пан Савчинський.

12 марта

А я проти руського veto кладу,

Бо що то за лад буде свинський!

Не зможе ж і там всіх і тут на біду

Водити за ніс пан Савчинський».

13 марта

А в дебрях «Слова» чути глас,

«Русланъ» озвавсь удалий:

«Гдѣ наши поеты? Гдѣ нашъ Парнасъ?

И литературны журналы?

14 марта

Гдѣ нашъ Гушалевичъ? Дѣдицкій молчить,

Но мог бы что-то сказати;

Тындюк и Темнюкъ, и преславный наш Тить?

И "Матици" время востати».

15 марта

А «Матиця» вчула се, тре очеса:

«Та такъ, щось зробити здалобысь».

І ну же питати, щоб хтось написав

Статтю про китайський правопис.

16 марта

Від довжників банку на раду й борбу

З’їздяться в сей день делегати,

І доктор Іскрицький прибув, лиш забув

Свою твердість з собою узяти.

17 марта

Чи дома лишив, чи в дорозі згубив?

Ой, бідний ти, пане Іскрицький!

Аж тут, на тім з’їзді, собі заслужив

Ти справді вінець мученицький.

18 марта

За власне своє «убежденье» вмирать –

Се ще не велика заслуга;

Ти ж дав доказ, що можна і жить і принять

«Убѣжденье» свойого недруга.

19 марта

Новинка! Новинка! Відкрив се «Проломъ»

В порі відновлення предплати:

«Передъ Драгомановымъ билъ челомъ

Редактор «Дѣла» когда-то.

20 марта

Но днесь измѣнилъ ся на лучше! Глядѣть!

Только мы без измѣны и цѣло

Остаемъся! Тогда клеветали на "Світ",

И нынѣ клевечемъ на "Дѣло"».

21 марта

Новинка! Ясєньский кричить з Раштовець:

Щоб Польщу збудувати,

А Руси зробити остатній конець,

Мазурами Русь заселяти.

22 марта

О, пане Ясєньский, не дуже кричи!

Широка та Русь, небоже!

Хоч всіх ти мазурів сюди перемчи,

Се Русь задушити не може.

23 марта

Та польський народ коли землю батьків

На ласку німецьку покине,

То й Польщі не стане, ані поляків!

А Русь, проте, таки не згине.

24 марта

З-за моря не ластівка лине до нас,

Летять лиховіснії круки

І крачуть: «Не бійтеся! Лаврів як раз

Піде в єзуїтськії руки».

25 марта

А другий крук краче: «Добра вам із неба

Бажає Папа Римський,

Лише семінар йому гречеський треба

Змінити на латинський».

26 марта

Дольницький кричить: «Єзуїти, ото

Герої! Лиш їх нас опіка

Відродити може. Шевченка ж зато

І вважать ніщо за чоловіка».

27 марта

І вже в семінарії чути той дух,

Який нам приносять ті круки:

Завзята війна там ведеся – йде слух –

Супроти читальні й науки.

28 марта

Не диво тому, що й дух бунту не згас.

Еспанські мов Карли й Альфонзи,

Отак тут і гризуться й воюють раз в раз

Алюмни проти «бонзи».

29 марта

Ох, бонзи уряд, то, здається, не рай,

В якім би жилося «спокойно»:

Одні йому взустріч кричать: «Пропадай!»

А інші співають: «Достойно!»

30 марта

Сегодня, як знаєте, «перший апріль»,

Чи маю здурить вас стихом я?

Ой, доля нас дурить так тяжко дотіль,

Що жарт уважав би гріхом я.

31 марта

Хоч то не моя річ, щоб я ся волік

До вас, мов за жебрами в хату,

Та все ж пригадаю: скінчився чверть рік,

І час відновить передплату.

Примітки

«Горжкі жалі» – церковна польська пісня, яку співають у Великодній піст на честь страждань Христа, коли він ніс свій хрест на Голгофу.

Таффе Едуард (1833 – 1895) – граф, австрійський діяч, міністр-президент австрійського уряду (1868 – 1870 та 1879 – 1893 рр.). Очолюючи уряд, спирався на блок національних партій, які представляли інтереси панівної верхівки різних народів Австро-Угорщини.

Університетський сенат – забороняв викладання педагогіки на богословських курсах українською мовою, де українці становили більшість. Цим продовжено тенденцію до згортання тих прав українського студентства (українознавчі предмети, викладання українською мовою), що здобуті у Львівському університеті революційного 1848 р.

Комітет обивательський – заснований за ініціативою кн. Адама Сапіги для ліквідації збанкрутованого Рустикального (селянського) банку у Львові. Ця фінансова катастрофа, що стала тільки одним із багатьох наслідків шляхетського господарювання в Галичині, поставила у скрутне становище 36 000 селян. Хто не був спроможний найближчим часом сплатити позику, тому загрожував продаж майна з торгів (ліцитація). Комітет, створений нібито для порятунку селян, дбав передусім про інтереси магнатів, що своїми паями заснували цей банк.

…титулом поруки, – Хто хотів одержати позику, мусив унести відповідний пай, а вже ставши пайщиком і членом банку, мав право ручитися за всі зобов’язання банку на суму у п’ять разів більшу, ніж укладений пай.

Краківський біскуп (єпископ) – Альбін Дунаєвський, один з ініціаторів єзуїтського наступу на греко-католицьку церкву.

Нагірний Василь Степанович (1847 – 1921) – архітектор та економіст, засновник і директор ряду кооперативних спілок у Галичині («Народна торгівля», 1883).

«Samorząd» («Самоврядування») – польська газета.

Савчинський Зигмунт (1826 – 1893) – польський історик та філолог, депутат Галицького станового сейму, провадив активну діяльність у царині шкільництва й освіти. В одній із праць І. Франко писав, що Савчинський, «родовитий поляк», «зробився досить видним діячем у напрямі полонізації наших шкіл».

«Русланъ» – християнсько-суспільний щоденний часопис народовського напряму, виходив у Львові у 1897 – 1914 рр. під керівництвом О. Барвінського. Орган заснованого О. Барвінським та А. Вахнянином 1896 р. Русько-народного союзу, перейменованого 1911 р. на Християнсько-суспільну партію.

Гушалевич Іван (1823 – 1903) – український письменник і громадський діяч москвофільського напряму в Галичині, писав так званим язичієм.

Дѣдицкій (Дідицький Богдан; 1827 – 1908) – письменник, діяч москвофільського напряму, журналіст, історик, видавець і редактор газети «Слово» (1861 – 1871 рр.).

«Матиця» – йдеться про Галицько-руську матицю, культурно-освітнє товариство в Галичині, що мало на меті нести в народ освіту, засновувати школи з викладанням українською мовою. Засноване у Львові 1848 р. на зразок інших слов’янських матиць, існувало до 1914 р.; за соціальним складом і суспільно-політичними поглядами було різнорідним. З кінця XIX ст. керівні позиції в матиці посіли москвофіли, проте загалом її діяльність відіграла позитивну роль у розвиткові культури в Галичині.

Від довжників банку… – Мова йде про Крилошанський банк, який великими відсотками надаваного кредиту довів до руїни десятки тисяч селянських господарств, а потім збанкрутував.

Іскрицький Олександр – адвокат із Сянока, представник москвофільської партії, депутат сейму з 1883 р. Мова йде про з’їзд делегатів у справі Рустикального банку. Іскрицький не захищав інтереси боржників, проте виступав із пропозицією призначити членам ліквідаційної комісії (Комітету обивательського) місячну плату по 2500 зл. та 1 відсоток від стягненої у боржників суми. Про нього згадує І. Франко у статті «Загальний збір рустикального банку».

Редактор «Дѣла» – Іван Белей, редагував «Діло» в 1883 – 1902 рр., раніше разом із Франком видавав журнал «Світ» (1881-1882).

Ясєньский (Ясенський Генрик; 1837 – ?) – польський поміщик, доктор права, публіцист ліберального напряму, прихильник ідеї колонізації західноукраїнських земель.

Лаврів – монастир василіян у с. Лаврів (тепер Старосамбірського району Львівської обл.). Прийняття жителями с. Гниличок Тернопільської обл. православної віри в 1882 р. мобілізувало всі сиди польсько-шляхетського світу для наступу на греко-католицьку церкву. Стривожений Рим вирішив у 1882 р. передати польським єзуїтам василіянський монастир у Добромилі для виховання нових кадрів василіян у суто католицькому дусі (так званих реформованих василіян). Весною 1884 р. у польській пресі з’явилися відомості, що й сусідній Лаврів має перейти до рук єзуїтів. У справі окатоличення та ополячування інтелігенції особливо значну роль відігравав і змартвихвстанський (воскресенський) єзуїтський інтернат у Львові.

Дольницький Ізідор – сповідник греко-католицької (уніатської) духовної семінарії у Львові, прозваний «бонзою».

…Карли й Альфонзи… – Йдеться про іспанське повстання карлістів, прихильників династії Карла IV, яке вибухнуло в 1876 р. за часів панування Альфонса XII.

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 45 – 49.