2. «Вот яблочко!»

Іван Франко

Раз ми зі Станіславова

Москалів прогнали;

Ціла маса повтікала,

Деякі зістали.

Один уже немолодий,

О нашій побіді

Ще не чувши, сидить собі

В хаті при обіді.

Вбігаю й хап за карабін:

«Вже ти наш, небоже!

Хоч хрестися, хоч молися,

Ніщо не поможе!

Руки по швам!» Добув шнура,

Щоб зв’язати руки;

Він схопився та й якоїсь

Добуває штуки.

Ліву руку величезну,

Розправивши жменю,

Силкується у лівую

Встромити кишеню.

А правою пособляє,

Та ніяк не може.

«А там в тебе що такеє?

Покажи, небоже!»

«Да нет! Пожди! Я сам, я сам!»

«Ну ні! На бік руки!

Адже з лівої кишені!..

Се що там за штуки?»

«Ведь яблочко!» – москаль каже.

«Ти в ліву кишеню?..»

«Не я вложил, сам капитан,

Попотчивать Женю».

«Сам капітан! Е, чекай же!

Геть руки, небоже!»

«Ведь яблочко! Ведь яблочко!»

А винять не може.

Розсердився, шарпнув руки.

«От шельма завзята!»

Маєш! У кишені вибух

Ручного граната.

Розшарпало обі руки,

Вирвало шмат тіла…

Бачиш, пене московськая! –

Сама захотіла.

5.XI.1915

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 249 – 250.