2.02.1886 р. До М. П. Драгоманова

Дорогий добродію!

Не знаю, чи дійшов уже Вас другий н[оме]р «Зорі», в котрім хоч сяк-так напечатано про Ваш протест против напечатання в «Зорі» замітки. Номер той опізнивсь задля конфіскати, а конфіскований був за афоризми Федоровича.

Редакція задумала святкувати 25-ті роковини смерті Шевченка ювілейним номером, посвяченим пам’яті Шевченка, його творам, життю і т. ін. Знаючи, що у всяких справах, дотинаючих нашої літератури, Ви один з найкомпетентніших людей, а спеціально про Шевченка знаєте більше других, я удаюсь до Вас з просьбою допомогти нам, коли ласка Ваша, до видання такого номера, допомогти і порадою, і працею. Звісно, трудно нам на те числити, щоб ми могли подати який новий матеріал, нові, не звісні досі твори Шевченка; ішло б бодай о те, щоб подати які небезвартісні причинки до пояснення його творів і їх народного та літературного значення. Я написав отсе до Києва, але на всякий случай пишу й Вам, що дуже пожадана річ була б зладити два критичні зводи: погляди на Шевченка москалів і поляків. За поляків у разі потреби міг би я взятись, а хто візьметься за москалів, коли Ви сього не зробите, – не знаю. В Києві мені о чімсь подібнім говорив Михальчук, та він, мабуть, не зробить.

Так от Вам і просьба моя: зробіть таку річ, хоч би коротенько, а коли Вам неможливо, абощо, то порадьте, до кого б ударитись. Впрочім, коли б Вам не можна було сеї речі зробити, а можна що-небудь іншого, – то зробіть, що зможете.

Звісно, печатати мусимо з підписом одних Ваших ініціалів, – як довго «Зоря» іде в Росію. Має вона там досі до 60 предплатників, та й то самих найкращих, а знов в Росії тепер новий трус на нас пішов: «Ділу» вже заборонили вступ. Та для «Діла» ся заборона не така тяжка, як була б для «Зорі», се значило б розірвати послідню нитку, що нас в’яже з Україною.

Ожидаю скорої присилки Баронча, бо у мене тепер на копійки велика посуха, а віддача Бар[онча] значить для мене відобрання кавції 15 з[лотих] р[инських].

Павлик уже у Львові, він досить здоров, лиш одно те нещастя, що грошей не має і що наскочив на таку пору, коли й я зовсім голий та ще в довгах. Подвійне нещастя, що роботи собі ніякої знайти не може. Я вже й сам не знаю, як йому запомогти.

Щиро кланяюсь Вам.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 154 – 155.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1352).

напечатано про Ваш протест против напечатання в «Зорі» замітки. – У «Зорі», 1886, № 2.

…афоризми Федоровича. – Йдеться про фрагменти з рукописів Івана Федоровича (1811 – 1870), громадського діяча, у 1840 – 50-х роках депутата до австрійського парламенту, «Народність, слов’янство, Русь», надруковані в журналі «Зоря», 1886, № 2.

За поляків у разі потреби міг би я взятись… – І. Франко написав статтю «Шевченко героєм польської революційної легенди» («Зоря», 1886, № 6).

…коли Ви сього не зробите… – М. Драгоманов у листі від 6 лютого 1886 р. писав: «Просьби про Шевченка сповнити не можу, вже через одно те, що не маю під рукою матеріалів» (Матеріали, с. 155).

Михальчук Костянтин Петрович (1841 – 1914) – український мовознавець і фольклорист, член Київської громади.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 22 – 23.