18.01.1886 р. До М. П. Драгоманова

Ласкавий добродію!

Отсе що одержав Ваш лист і спішу відповісти Вам. З Києва від Тр[егубо]ва передаю Вам ось що: з «Київської старини» гроші вислав Вам Б[еле]й, ну, та й гонорар же такий, що справді аж смішно, як подумати, кільки роботи стоїла Вас стаття! З Петербурга Тр. довідався, що статті Ваші там будуть надруковані, а поки що відтіль буде заслано Вам 300 руб.; розказують також, що надіятись на сотрудництво в петерб[урзьких] часописах дуже трудно, всі там бояться після краху «Отеч[ественных] зап[исок]».

Хіба, може, так робить, як зроблено з остатньою статтею – себто посилати через моє посередництво. Я, звісно, радо згоджуюсь і пишу про те Тр-ву. Про справу Вашого листа я перебалакаю з Калит[овським] ще раз (від нього ж я й одержав його) і надіюсь, що в другім номері ми помістимо його бодай в такій формі, як помістили в першім заявления Ор. Левицького. Так само скажу йому, щоб сам написав до Вас і до д. Вовка про сотрудництво, хоч властиво вся така переписка зложена на мене.

П[авли]к увільнений в Коломиї і ладиться приїхати з сестрою до Львова. Чи і яку можна буде наразі найти для нього роботу – не знаю.

З своїх книжок я передав Ок[уневськ]ому для Вас Кольберга «Pokucie» (два томи в однім), «Mazowsze» один том неоправл[ений] (тепер вийшов другий), «Lud» один том неопр[авлений] і Kraussa два томи. Я зовсім не налягаю на те, щоб Ви швидко мені присилали їх. Інтересна тут річ з збірником «Podania polskie, ruskie i litewskie» Лукіяна Семенського; в жодній бібліотеці не можна його найти, – з Оссолінеум його украдено, якийсь пан, мабуть, чи не Потоцький, на котрого родину там приписані якісь скандали, виловлює і нищить усі екземпляри.

Отсе і все. Щиро кланяюсь Вам.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 153.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1351).

…після краху «Отечественных записок»… – У 1884 р. журнал був закритий після виходу третього номера.

Левицький Орест Іванович (1848 – 1922) – український письменник та історик. В «Зорі», 1886, № 1, було надруковано його лист до редакції з проханням не згадувати його імені в проспекті «Зорі» між особами, які обіцяли співробітничати в журналі, оскільки такої обіцянки він не давав.

Вовк Федір Кіндратович (1847 – 1918) – український етнограф, археолог і антрополог.

Ок[уневський] Теофіл (1853 – 1937) – український громадський діяч, «народовець», пізніше один з лідерів націонал-демократичної партії в Галичині. Про його поїздку до Женеви I. Франко писав у листі до М. Драгоманова від 11 грудня 1885 р.:

«Сими днями буде там у Вас чоловічок від нас; я передав через нього для Вас Кольберга послідні речі, а також Крауса югославенські казки».

Взаємини Т. Окуневського із М. Драгомановим так характеризував М. Павлик:

«Д[обродій] Т. Окуневський робив Драгоманову великі услуги, пересилаючи, напр., його статті в російські видання (головно в «Киевскую старину» та «Вестник Европы»), де вони мусили прокрадатися під псевдонімами із оглядів цензурних. Він ширив завзято женевські видання Драгоманова, продаючи їх і посилаючи уторговані гроші видавцеві, чого не робив майже ніхто інший з наших земляків, яким Драгоманов посилав книжки задурно або за плату лише на пересилку. Він інформував Драгоманова про хід подій на Україні, головно парламентарних, про які Драгоманов не мав вісток ні від кого іншого» (Переписка Михайла Драгоманова з д-ром Теофілом Окуневським (1883, 1885 – 1891, 1893 – 1895). Зладив і видав М. Павлик. Львів, 1905, Переднє слово, с. XII).

Кольберг Оскар (1814 – 1890) – польський фольклорист, етнограф, музикант, композитор, автор монументальної праці «Lud. Jego zwyczaje, sposób życia, mowa, podania, przysłowia, obrzędy, gusła, zabawy, pieśni, muzyka i tańce» (1857 – 1890). «Pokucie», «Mazowsze» – назви частин цієї праці.

Krauss – Краус Фрідріх-Самуель (1859 – 1936) – німецький учений-етнограф, видавець і редактор фольклорних матеріалів різних народів.

Семенський Люціан Іполит (1807 – 1877) – польський письменник, критик, перекладач і публіцист. І. Франко має на увазі укладений ним збірник «Podania i legendy polskie, ruskie, litewskie», Poznań, 1845 (примірник книжки зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1637).

Потоцький – представник родини Потоцьких, польських магнатів, власників великих маєтків на Україні, які займали високі посади у Польщі XVII – XVIII ст. Можливо, йдеться про Андрія Потоцького (1861 – 1908), згодом намісника Галичини.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 20 – 21.