03.1886 р. До К. К. Попович
| Березень 1886 р. Львів |
Дорога товаришко!
Отсе іно що дістав Ваш лист і зараз же берусь відповісти Вам на нього. Зачну від кінця, а іменно від усправедливлення, для чого я не міг додержати свого слова і приїхати до Честинь. Не говорю вже о тім, що тепер на мої плечі звалилась велика маса чисто механічної роботи (коректа рукописів і складу «Зорі», переписка з авторами і редакціями, кореспонденції до «Prawdy» i «Kraju» і т. ін.), o всім тім Ви бодай потроху знаєте. Зайшли ще й інші випадки, задля котрих я ані в січні, ані в лютім не міг і на один день вибратися зі Львова, і не міг поїхати навіть на весілля брата, хоч і як мене прошено. У Львові були в ту пору деякі гості з України, з котрими я мусив потратити багато часу, робити багато різнорідних справунків і котрих зовсім не можна було покинути. А послідніми тижнями я слабий у такий спосіб, що, навіть поминувши великі морози, не міг би був нікуди рушатись.
Про жіноче товариство не вмію Вам майже нічого сказати, але зовсім годжусь на те, що Ви кажете, що Кобринська не повинна була виступати, тим більше, що коли по стороні виділу тов. є яка-небудь вина (радше глупота, ніж зла воля), то вже ж і по її стороні без вини не обійдеться, а може тож не вини, а нетактовності. Ви помиляєтесь, думаючи, що я з нею веду пильну переписку: противно, я й не питав її о те, що її спонукало з тов. виступити, хоч потроху догадуюсь. Найкраще буде, коли Ви, відписуючи їй, запитаєте її саму одверто і прямо о те; впрочім, коли Ви, як я чув від Вашого брата, будете на вечерку Шевченка, то побачитесь з нею особисто.
Інша річ з альманахом. Тут, очевидно, треба мати на увазі те, що Кобринська – одинока баба, котра може таку річ зладити, і треба стояти при ній. Чи в такім разі буде товариство видавати свій альманах і як той альманах буде виглядати, се вже річ товариства. А альманах Кобр[инської] повинен бути вже не діло товариства жіночого, а діло освіченої і поступової частини русько-укра[їнського] жіноцтва, до котрого вона й Вас має право зачисляти. Отсе ті «свої люди», з котрими Ви там зустрінетесь.
Чому Ви нічого не пишете літературного. Чи мало ж би бути правдою, що Вам пише Кобр., що галицькі русинки до ніякої серйозної праці ще не дозріли? Опрокиньте се! Після такого гарного початку не годиться Вам відразу залягати, згорнувши руки!
Ваш щирий Іван Франко.
Примітки
Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник третій. Харків, 1952, с. 90 – 91, публікація М. Возняка «Листи Івана Франка до Климентії Попович».
Датується за змістом на підставі згадки про шевченківський вечір, який відбувся у Львові 25 березня 1886 р. (див.: «Зоря», 1886, № 6, с. 104).
Подається за автографом (відділ рукописів Львівської державної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР, ф. М. Возняка, № 658, п. 150, арк. 41 – 42).
Честині – на Львівщині (тепер Кам’янсько-Бузького району Львівської області), де вчителювала К. Попович.
«Prawda» – польський громадсько-політичний і літературний тижневик ліберально-буржуазного напряму. Видавався у Варшаві в 1881 – 1915 рр.
…не міг поїхати навіть на весілля брата… – У березні 1886 р. одружився наймолодший брат І. Франка Онофер.
…Кобринська не повинна була виступати… – У листі до І. Франка К. Попович писала:
«Вчора дістала я письмо від п. Кобринської, в котрім вона повідомляє мене о своїм виступленні з Товариства руських жінок «задля неможливої з Товариством згоди» (ІЛ, ф. 3, № 1615, с. 389).
Альманах. – Йдеться про жіночий літературний альманах «Перший вінок» (Львів, 1887).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 51 – 52.