24.02.1886 р. До О. Ф. Хоружинської

Дорога Олічка!

Щире спасибі Вам за посилку, особливо за Тихонравова і Порфир’єва, котрі мені дуже пригодяться для видання лірницьких пісень, котрі я тепер хочу дати для Академії Краківської. Веселовського о духовних стихах я маю вже і присланий Вами екземпляр перепродав Коцовському. Тихонравов, як бачу, коштує 7 крб. Порфир’єв 2 (чи два, чи три?), а Веселовського розправа о билинах – 35 коп. На всякий спосіб постараюсь, щоб на днях переслано Вам з редакції «Kraju» 10 руб. Дуже жаль, що «Дела» у Вас дістати не можна; стаття М. Т[олмачова] була, мабуть, уже 1880 чи 1881 р. Ну, та се ще не таке важне для мене. Важніші були б праці Веселовського, печатані в «Журнале Министерства народного просвещения», а іменно його «Опыты изучения христианской легенды». Будьте ласкаві за ними пошукати, може, вони й осібною книжкою вийшли, а як ні, то хоч би журнал сам роздобути, ті номери, котрі я поперед виписав.

Для Є[лисея] К[іпріяновича] 2 н-р «Зорі» казав я вислати – на днях вишлють Вам також гуцула і гуцулку. За образи я заплачу на рахунок книжок. Крім метричного свідоцтва, буде мені потрібно ще іншого посвідчення від попа, котре я на днях роздобуду і вишлю.

Коцовському я передав Ваш поклін; він Вам кланяється і просить, щоб Ви з Доброграєвою поступали так, як Вам се накаже такт. Впрочім, я з свого боку цікавий, як Ви з нею тепер ладите і як вона дивиться на Галичину. Пані Пчілці передайте мій щирий поклін і нагадайте їй, що я чекаю на лист від неї і на дальші глави роману, коли тільки їй можливо тепер його писати.

Напишіть мені, будьте ласка, що там у Вас чувати? У нас тут були слухи про якийсь трус, якісь арести – чи то правда? Всі ми дуже злякались, та надіюсь, що воно все був сліпий вистріл якогось панка поляка, що привіз ті вісті.

Я зачав писати по-українськи статейку о наших галицьких справах, котру, коли буде готова, зашлю Вам, щоб Ви, прочитавши її наперед з Є. К., переклали відтак, а Є. К., може б, переслав в Петербург до ред. чи «Вестника Европы», чи де там знає. Коли б сей перший крок удався, то було б дуже гарно.

Про себе я пишу Вам коротко, дякуючи за Вашу щирість, з якою Ви розпитуєте о моїх ділах. Я тепер спокійний і здоров, а се головне. Думка о Вас, дорога моя, не мучить, а покріпляє, успокоює мене. Звісно, коректуру «Зорі» роблю-таки я, і трудно буде так швидко сей тягар з пліч скотити. Та що тут діяти, коли се належить, мабуть, до літературного ремесла! А про очі мої не бійтесь – видержать, що їм суджено видержати, а прийде літо, то й геть поправляться серед живої природи.

Коли Вам доведеться писати дідусеві про мою сім’ю, то ось Вам про неї докладна реляція. Батько мій був сільський коваль і вмер давно (мабуть, ще 1865 р.), мати вийшла заміж другий раз за мужика Гриня Гаврилика, котрого я тепер і зову батьком, се чоловік молодий ще (сорок і два роки), статний і розумний, був 5 літ начальником громадським, письменний, хоч, звісно, елементарно, на пробу посилаю Вам картку, писану його рукою, в котрій він просить мене приїхати на весілля брата.

Мати моя також померла (мабуть, 1871 р.), після чого вітчим оженився другий раз. Після батька осталось нас три брати: я (найстарший), Захар (звичайно, звуть Михайло) і Онофер; Захар уже три роки жонатий і живе осібно, а Онофер тепер жениться і осяде на батьківщині. Крім нас, осталась по матері (з вітчимом) сестра Юлька, котра отсе два роки вже замужем і також живе осібно. Вітчим дуже любить і поважає мене, о братах, звісно, й говорити не треба. Я досі, чим міг, запомагав їм, хоч хазяйство у них зовсім не таке малесеньке, в довгах ніколи не бували, держать наймичок і наймитів і в разі тяжкої потреби і я міг би о них хоч трохи опертися. Впрочім, тепер, побувавши на братовім весіллі, я зведу розмову й на свої заміри, і до чого договорюся, не перемину написати Вам.

Щиро поздоровляю Вас і кланяюсь Вашій сестрі і Є. К.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Літературна спадщина, т. 1, Іван Франко. К., 1956, с. 423. Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1606, арк. 137 – 139).

М. Т[олмачов] – один з псевдонімів М. Драгоманова.

…вишлють Вам також гуцула і гуцулку. – Йдеться про літографії двох акварельних малюнків польського художника Северина Обста (1847 – 1917), що надсилалися в 1885 – 1886 рр. передплатникам «Зорі» як премія (див.: «Зоря», 1885, № 8). Літографії І. Франко надіслав на прохання О. Хоружинської, яка у листі від 3 лютого 1886 р. писала:

«Потрудитесь мне прислать один экземпляр гуцула и гуцулки. У нас был Нечуй-Левицкий, видел и просил меня достать ему 1 экз[емпляр] через Ваши руки» (ІЛ, ф. 3, № 1603, с. 866).

…дальші глави роману… – В журналі «Зоря» у 1886 р. розпочалося друкування повісті Олени Пчілки «Світло добра і любові».

…писати дідусеві… – І. Федоровському, дідові О. Хоружинської по матері, який жив в Одесі.

Батько мій… – Яків Іванович Франко (1802 – 1865). Гаврилик Гринь (Григорій; 1842 – 1916) – вітчим І. Франка, селянин с. Нагуєвичі.

Мати моя… – Марія Миколаївна Франко (1835 – 1872).

Захар – Захар Якович Франко (1859 – 1942), брат І. Я. Франка.

Онофер – Онуфрій Якович Франко (1861 – 1913), браг І. Я. Франка.

Юлька – Гаврилик (згодом Багрій) Юліанна Григорівна (1868 – ?) – сестра І. Франка.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 34 – 35.