Біля 15.03.1886 р. До М. П. Драгоманова
| Львів |
Ласкавий добродію!
Шлю Вам жадану виписку з «Поэтических воззрений славян».
А на лист Ваш що ж одповім? Нехай і так, що Ваша правда, – «так что ж нам делать?» Скажу тільки про українців, що не всі ж вони так судять о Галичині, як Ваш кореспондент, а коли б вони всі з своїми строгими судами і закидами звертались на пряму адресу, то єсть до галичан таки, то, певно, не від одної похибки охоронили б.
Про переїзд Прихильного деталей (і яких?) не знаю. Знаю тільки, що їхав він не звичайною дорогою на Підволочиська, а на Гусятин, відки підводою до Войтовець. В Гусятині на коморі якось легше пускають і людці є такі, що при помочі жидів всячину перешварцують. Отак і Пр[ихильний] зробив.
Щиро кланяюсь Вам.
Ваш Ів. Франко.
Примітки
Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 176 – 177.
Датується за змістом. Це відповідь на лист М. П. Драгоманова від 9 березня 1886 р.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1360).
«так что ж нам делать?» – назва Л. М. Толстого (1884), тому в лапках.
…скажу тільки про українців, що не всі ж вони так судять о Галичині, як Ваш кореспондент… – У листі від 9 березня 1886 р. М. Драгоманов писав:
«Ще недавно писав мені один із рус[ьких] українофілів (про котрого мало говорять, бо він тихий, але котрий один з найщиріших і найрозумніших і найбільш роблячих для народу): та чого Ви так возитесь з галичанами? (Він бував і в Галичині). Нічого з них не буде, поки їх не забере російський цар, та не почне їх «обрушувати» lege artis: одних поробить благочинними (деканами), других поліцейськими та жандармами, тоді треті, коли вони єсть справді, поробляться справдешніми лібералами і народовцями» (Матеріали, с, 176).
Про переїзд Прихильного… – Це відповідь на запит М. Драгоманова у листі від 9 березня 1886 р.: «Хотілось би мати деталі про переїзд Прихильного» (Матеріали, с. 175).
Підволочиськ – і залізнична станція на кордоні Австро-Угорщини й Росії (тепер Тернопільської області).
Гусятин – і залізнична станція на кордоні Австро-Угорщини й Росії (тепер Тернопільської області).
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 43.