7.10.1893 р. До А. Ю. Кримського

Дорогий друже!

Вірші мої зачну пересилати Вам сими днями по частях у конвертах. Кошти пересилки винесуть 5 – 6 гульденів. Коли Ваша воля взяти на себе той кошт, то, може б, Ви були такі добрі добути мені через проф. Сперанського в «Общ[естве] ист[ории] и древн[остей]» безсоновські «Калики перехожие», котрих там лежить купа нерозпроданих. Сеї книги, як також Пипіна «Очерк истории др[евне]-русск[их] повестей, сказок» і т.д. (Ученые записки II отд[еления] Акад[емии], 1854, кн. IV), мені дуже потрібно. Якби се друге можна було здобути де у антикварія, то купіть навіть швидше, ніж Безсонова, котрого я тепер маю позиченого від Драгоманова.

Заким піду далі, ділюся з Вами ось якою звісткою; мені удалося найти тут чоловіка, котрий готов дати наклад на видання літературно-наукового журналу. Я предложив йому такий плані видати річно 6 книжок, одну що 2 місяці, кожну в 10 листів об’єму, посвячену через половину белетристиці, критиці та історії літератури, а в другій половині фольклору (статті оригінальні або переклади), а далі матеріали наші, хроніка і бібліографія.

Звісно, з українців я Вас першого запрошую до співробітництва як у відділі белетристики, так і в відділі наукової роботи. З белетристики мені пожадані, розуміється, оригінальні новели і повісті, та трохи чи не ще більше переклади знаменитих творів світової літератури.

Ваша орієнталістика може нам тут стати дуже в пригоді, і коли Ви думали про мій колишній проект – познайомити нашу публіку з вибраними епізодами із «Шах-наме», – то се була б найкраща пора до його осущення. Спішитися надто не потребуєте, бо для перших книжок ми маємо готовий уже переклад старофранцузької «Chanson de Roland». Бажалось би мені також подати нашій публіці вибір найкращих великоруських билин і легенд народних, то й тут, думаю, можна буде числити на Вашу поміч.

Для наукового відділу мені було б пожадане ось що:

1) Коротші або довші статті про наукове життя і інституції в Росії, головно ж в Москві (опис Румянцевського музею, діяльності «Общ[ества] ист[ории] и др[евностей]», «Общ[ества] любителей др[евне]р[усской] письм[енности])», враз з характеристикою їх видань і вичисленням того, що в них є спеціально інтересне і важне для українського вченого, характеристики вчених людей, таких, як Тихонравов, Буслаєв (з вичисленням і оцінкою їх праць), а врешті хроніка і бібліографія нових наукових видань (по історії літератури, критиці і фольклору), причім, треба би звернути увагу на журнали і подавати все, що в них попадається інтересного в тих відділах, по змозі з поданням змісту статті. Я думаю, що таку роботу Ви будете могли робити і що вона і для Вас, і для публіки буде далеко корисніша, ніж шпортання по смітниках літератури вроді того, до якого Вас заставляв Лукич у «Зорі» з лубочними образками і т. ін.

Мені бажалось би, щоби мій журнал, з котрого виключена буде всяка політика, дістав вільний вхід у Росію; се, я думаю, обезпечило би його існування і надалі, бо при невеликих коштах друку і невеликім накладі (все стоїти буде в рік не більш 2000 гульд[енів]) треба би 400 підписчиків, щоб кошти верталися. Я думаю, що Галичина в першім році дасть 200 – 250 (ціна підписки за рік 5 гульд., за поодиноку книжку 1 гульд.), і міркую, що Україна, певно, дала б друге тільки, коли б видання було дозволене. Для сього стоїть понести деякі жертви в відділі літератури і критики, хоч і як се неприємно для авторів і видавця.

Будьте ж ласкаві написати мені свою думку про мій план видання, як також про те, чи і що Ви схочете робити в новому журналі і що могли б Ви доставити мені для першої книжки, котра повинна вийти к лат[инському] 1 янв[аря] 1894 р. Коли план Вам сподобається, то будьте ласкаві вказати мені ще декого з Ваших знайомих і приятелів, до котрих я міг би обернутися чи то в справі вербування підписчиків, чи в справі дописування. Мені важко було б найти декого в Петербурзі, Києві, Харкові і Одесі, щоб вели аналогічну хроніку і подавали характеристики тамтошніх наукових інституцій та видань. У Харкові я думаю обернутися до Сумцова, та в других університетських) городах не маю тепер нікого знайомого, здатного на таке діло.

Куди Вам обернутися з рецензією на мої вірші, я й сам не знаю. Певна річ, що найліпше було б, якби її надрукувала «Зоря», та, з другого боку, не менш певне й те, що без зрізок тут не обійдеться. Так чи не лучче буде Вам відразу розділити Вашу роботу – коли будете вважати, що мої вірші того стоять, – на дві часті: оцінку форми, мови, речей побутових і т. ін. дати до «Зорі», а оцінку політичних та соціальних віршів і загалом усе те, що не підійде під рамці «Зорі», вперти в «Народ». Трохи се кумедно, та що діяти!

В оцінюванні мови й форми будьте строгі – тут я із найгострішого суду, навіть з несправедливих закидів, вроді декотрих Чайченкових, ніколи не залишаю користати: порівняння першого видання «З вершин і низин» з отсим другим і поправок, які я в ньому всюди поробив, вкаже Вам, що не брешу.

Впрочім, я настільки вірю Вашій щирості і прямодушності та любові до нашої рідної мови і її розвою, що вважаю лишнім давати Вам які-небудь інструкції або замітки. Робіть, як узнаєте відповідним, а я певний, що і я, і публіка скористаємо з Вашого суду, тим більше, що се буде перший суд українця про галицькі вірші, що не зупиниться (надіюсь) на самій формі, як се вчинив Чайченко.

Про Ваші оповідання я маю намір написати критику в «Народі», де я зачну вести літературну хроніку.

Ваш намір – покинути белетристику і віддатися праці над укр[аїнською] філологією не дуже мене тішить, хоч Ваша стаття в спорі Чайченка contra галичан показує Вашу здатність до філології. Та все-таки мені здається, що Ви вменшуєте себе, думаючи, що белетриста з Вас не буде, а, з другого боку, я боюсь, що, пішовши слідом за Житецьким, Ви влізете в яку-небудь спеціальну нору філологічну, як той щедрінський премудрий ковбель, і то в пору, коли українське діло потребує не мудрих ковблів, але смілих і рухливих щук та кленів, котрі б усюди плавали, усюди виявляли життя і будили других до життя.

А на Україні, крім Чайченка і Вас, таких людей поки що нема та й хто знає, чи швидко й будуть: помре Чайченко, заховаєтеся Ви в філологічну нору – і запанує знов мертва тиша. Я не маю нічого проти того, щоб Ви з часом зробилися спеціалістом – чи філологом, чи чим хочете, та все-таки мені здається, що спеціаліст уже не цілий чоловік, се вже машина, приспособлена до одної тільки роботи.

Значить, не обрізуйте себе завчасно! Жийте повним духовним життям, доки живеться, давайте волю своїм поривам, доки вони у Вас молоді, сильні та здорові, доки рвуть Вас вони на загальне, добре діло. Прийде час, життя поб’є і поморозить Вас – виспеціалізує так, що й не раді будете, то тоді лізьте в філологію по слідах Житецького чи хоч би й Михальчука! Се моя неміродайна думка, виведена з мого власного досвіду. На тім і кінчу і поздоровляю Вас щиро.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., К., 1956, т. 20, с. 492 – 495.

Зберігся конверт з адресою: «Москва, Рыбный переулок, контора И. Ю. Шульц. Для А. Е. Крымского».

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 59).

…Пипіна «Очерк истории др[евне]русск[их] повестей, сказок…» – А. Кримський у листі до I. Франка від 26 жовтня 1893 р. повідомляв, що вислав йому «Очерк литературной истории старинных повестей и сказок русских» (1857 – 1858). Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 155.

…Ви думали… познайомити нашу публіку з вибраними епізодами із «Шах-наме»… – Переклад А. Кримського «Шах-наме» Фірдоусі опублікований у журналі «Житє і слово», 1895, кн. 3, 5, 6.

…опис Румянцевського музею, діяльності і Общ[єства] ист[ории] и др[евностей]», «Об[щества] любителей др[евне]-р[усской] письм[енности]»… – А. Кримський написав для журналу «Житє і слово» статтю «Про Румянцевський музей у Москві» (1894, кн. 3, 5).

…Вас заставляв Лукич у «Зорі» з лубочними образками… – І. Франко натякає на статті А. Кримського «Українсько-руські видання московських лубочників» («Зоря», 1890, № 17) та «Про лубочну українську літературу» («Зоря», 1893, № 17 – 18).

Мені бажалось би, щоби мій журнал… дістав вільний вхід у Росію… – Журнал «Житє і слово» був заборонений в Росії.

…написати мені свою думку про мій план видання… – У листі від 26 жовтня 1893 р. А. Кримський радо вітав задум І. Франка про видання журналу «Житє і слово» (див.: Кримський А. Твори в 5-ти т., т. 5, с. 124).

…вийти к латинському 1 янв[аря]… – тобто за новим стилем.

…несправедливих закидів, вроді декотрих Чайченкових… – Очевидно, йдеться про статтю Б. Д. Грінченка «Галицькі вірші (критична стаття)», надруковану в «Правді», 1891, т. 3, № 8, 9; т. 4, № 10), на яку І. Франко відповів статтею «Говоримо про вовка, скажімо і за вовка» («Зоря», 1891, № 12).

Про Ваші оповідання маю намір написати критику в «Народі»… – Така стаття не була написана.

…Ваша стаття в спорі Чайченка… – Йдеться про статтю А. Кримського «Наша язикова скрута та спосіб зарадити лихові» («Зоря», 1891, № 24), надруковану під псевдонімом «А. Хванько».

…щедрінський премудрий ковбель… – І. Франко має на увазі образ з казки «Премудрый пескарь» М. Є. Салтикова-Щедріна.

…помре Чайченко… – Б. Грінченко був хворий на сухоти, помер 1910 р.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 421 – 424.