1 пол. 10.1893 р. До М. І. Павлика

Дорогий друже!

Посилаючи Вам ще одну, сим разом останню вже статейку до сього н[оме]ра «Народу», ділюся з Вами ось якою звісткою.

Мені удалося найти тут чоловіка, котрий хоче дати наклад на журнал літературно-науковий, посвячений бодай в половині фольклористиці. Я предложив йому, і він прийняв ось який план: журнал виходить раз на два місяці книжками по 10 – 12 аркушів формату такого, як «В поті чола». В кожній книжці 5 аркушів посвячені белетристиці, критиці, історії літератури і матеріалам до неї, бібліографії та хроніці науковій, а друга половина – статтям по фольклору і друкуванню матеріалів: пісень, приповідок, казок, повірок і т. і., далі бібліографії і хроніці фольклористичній.

Чоловік сей обіцює запевнити існування видання поки що на один рік (контрактом). Його фірми на журналі не буде, редакцію веду я зовсім автономічно, зиск і страти наполовину. Я згодився на сей план, хоч знаю, що він причинить мені багато труду, але все-таки маю надію, що можна буде зробити видавництво гарне і цінне. Політику, справи соціальні і т[аке] пр[оче] виключаю зовсім, щоби не робити конкуренції «Народові», для котрого, розуміється, буду працювати й надалі, як і досі.

У мене лежить така маса різних готових матеріалів етнографічних і історико-літературних, що на довгі літа буде чим заповнювати журнал, а раз порушивши се джерело, я надіюся, що з різних сторін краю будуть сипатися щораз нові матеріали. За працями також, надіюсь, діло не стане; в крайнім разі можна буде давати переклади та реферати, до котрих я думаю засадити декого з молодих людей, котрі окажуться охочими до роботи.

Досі я писав про се діло Др[агоман]ову і Кримському. Напишу ще до Вовка до Парижа. Коли у Вас є які зносини з Києвом, перекажіть про се туди, – я там не маю до кого писати. Мені хотілось би поробити старання о узисканні для журналу дебіту в Росію – тоді його існування було би запевнене, та я сумніваюся, чи се мені вдасться. Та сяк чи так, вихід журналу на один рік забезпечений, а що буде далі, про те я не дбаю. Після прелімінарія коштів треба би 300 передплатників, щоби виплатилися кошти друку, ну, а стільки чень буде: хто не полакомиться на фольклористику, може, піде на белетристику і vice versa.

Вірші мої вийдуть сими днями; коли схочете зайнятися їх розпродажжю, я можу прислати Вам декілька екземплярів. «Панські жарти» видані також осібною книжечкою і коштують 30 кр[ейцерів] – се повинні би купувати мужики, якби в «Хліборобі» хто написав розбір.

На днях вишлю Вам другу главу повісті.

До журналу буду Вас просив також о матеріали, особливо о казки. Може би, Мартович дав дещо до літературної часті? Де він? Я десь так в початку падолиста видам проспект і запросини до передплати, котра річно без пересилки виносити буде 5 гульд[енів], а за кожну книжку 1 гульд.

Цілую Вас.

Іван Франко.

Примітки

Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1531).

Датується за змістом на підставі згадки про задум видавати журнал, про що він писав також М. Драгоманову 6 жовтня і А. Кримському 7 жовтня 1893 р.

…останню вже статейку до сього н[омe]ра «Народу»… – Очевидно, йдеться про третю частину статті «З поля нашої науки» («Народ», 1893, № 21).

«Панські жарти» видані також осібною книжечкою… – Поема І. Франка вийшла окремим виданням 1893 р. у Львові.

Мартович Лесь (Олекса Семенович; 1871 – 1916) – український письменник і громадський діяч. У журналі «Житє і слово» його твори не друкувалися.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 424 – 425.